Ухвала суду № 65829062, 06.04.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/1072/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/662/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

УХВАЛА

06 квітня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2017 року

у справі за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2017 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3, а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у межах ціни позову 275410 грн. до ухвалення рішення суду.

Відповідач з ухвалою суду не погодився та оскаржив її в апеляційному порядку. Посилаючись на неповне зясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду. При цьому зазначає, що наклавши арешт на квартиру, суд першої інстанції не пересвідчився, що між сторонами існує спір, не зясував хто є власником житла та чи не порушуються при цьому права інших осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 та його представника адвоката ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики (а.с. 3 - 4).

Цього ж дня позивачка подала до суду заяву про забезпечення позову в якій просила накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться на банківському депозитному рахунку та інших його рахунках у ПАТ АБ «Украгазбанк», на грошові кошти ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_3 на інших рахунках і внесках або на зберіганні в банках або інших фінансових установах, на рухоме майно ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на квартиру за вказаною адресою та на інше наявне у нього рухоме та нерухоме майно (а.с. 28 29).

Квартира АДРЕСА_3 загальною площею 29,91 кв.м. належить на праві спільної сумісної власності відповідачу ОСОБА_3 та його матері ОСОБА_6

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При обранні видів забезпечення позову суд виходить з вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України, відповідно до якої види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну відповідачеві квартиру, оскільки такий спосіб забезпечення позову передбачений законом, є співмірним заявленим позовним вимогам і його невжиття дійсно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Доводи апелянта про безпідставність застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на квартиру та про те, що суд першої інстанції не пересвідчився, що між сторонами існує спір спростовуються матеріалами справи, зокрема, позовною заявою та доданими до неї документами з яких вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини, які регулюються нормами ст.ст. 526, 533, 536, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, на підтвердження своїх вимог позивачка надала договір цільової позики від 31 грудня 2015 року укладений між сторонами.

Крім того, слід мати на увазі, що забезпечення позову є процесуальною дією суду, право на вчинення якої надано суду статтями 151 - 152 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та можуть бути скасовані одночасно з ухваленням судового рішення або шляхом постановлення ухвали про скасування заходів забезпечення позову після ухвалення судового рішення.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно.

В даному випадку, накладенням арешту не обмежується право відповідача та іншого співвласника квартири щодо користування забезпеченим майном.

З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: