Ухвала суду № 65827062, 06.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №474/904/16-ц 06.04.2017 06.04.2017 06.04.2017

Провадження №22-ц/784/712/17

Єдиний унікальний номер судової справи: 474/904/16-ц Суддя першої інстанції Сорочан А.В.

Номер провадження: 22-ц/784/712/17 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія - 39

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 квітня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючогоКозаченка В.І.,

суддів: Прокопчук Л.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Лептугою С.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Доброжанівської сільської ради, Врадіївської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору відділ Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 31 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

23 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Доброжанівської сільської ради та Врадіївської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) в розмірі 5 га на території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлої 31 грудня 2013 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 3 травня 2012 року ОСОБА_4 заповіла йому все своє майно, а також все те, на що вона за законом матиме право. Після її смерті, 23 вересня 2014 року, він отримав свідоцтво на спадщину за заповітом на ? частку двокімнатної квартири. У грудні 2016 року він довідався, що спадкодавець з березня 1988 року була членом колгоспу «Червоний прапор» Врадіївського району і на момент отримання Державного акту на право колективної власності на землю у 1995 році з членів колгоспу не вибувала, що давало їй право на земельну частку (пай) в даному господарстві. Однак, у список осіб, що додався до вказаного акту, ОСОБА_4 помилково включена не була, що не позбавляє її права на земельну частку (пай), а його, як спадкоємця за заповітом успадкувати це право.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) в розмірі 5 га на території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 31 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено у звязку з його недоведеністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту судового розгляду та порушення норм процесуального права просив оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вислухавши суддюдоповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані докази і дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Так, статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст. ст. 22, 23 ЗК України (у редакції 1990 року), п. 2 Указу Президента України № 720 від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У розясненнях, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», зазначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разу його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Отже, право на земельну частку (пай) виникає в осіб, у тому числі й пенсіонерів, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства, але при наявності трьох умов:

- перебування в членах КСП на час розпаювання;

- одержання КСП Державного акта на право колективної власності на землю;

- включення до Списку осіб, доданого до Державного акта на право колективної власностіна землю.

Право на земельну частку (пай) виникає з часу отримання сільгосппідприємством державного акту на право колективної власності на землю разом з доданими до нього списками осіб, що мають право на земельну частку(пай).

Право на земельний пай набувають також спадкоємці тих членів КСП, які мали таке право, але померли до моменту видачі документа.

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Як вбачається із заповіту, посвідченого 3 травня 2012 року приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5, реєстровий № 298, спадкодавець ОСОБА_4 склала на користь позивача ОСОБА_3 заповіт, яким заповіла йому все своє майно, а також все те, на що вона за законом матиме право.

31 грудня 2013 року ОСОБА_6 померла. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді ? частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

На підставі вказаного заповіту ОСОБА_3 23 вересня 2014 року отримав свідоцтво про право власності на цю спадщину.

Між тим, згідно архівної довідки архівного сектору Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області № 03-11/Б-31 від 12 грудня 2016 року, в документах архівного сектору є відомості про прийняття ОСОБА_4 з 19 березня 1988 року в члени колгоспу «Червоний прапор» на посаду головного бухгалтера та звільнення її з посади 6 вересня 1994 року в порядку переводу на посаду завідуючої відділом економіки Врадіївської районної ради народних депутатів. При цьому, заяви та рішення щодо виключення ОСОБА_4 з членів колгоспу немає.

Вказане також підтверджується записами трудової книжки колгоспника № 766 виданої на імя ОСОБА_4

Відповідно до довідки відділу Держгеокадастру у Врадіївському районі № Б-55/0-51/19-16 від 6 грудня 2016 року та копії Державного акту на право колективної власності на землю серії МК № 05, Державний акт КСП «Червоний Прапор» Доброжанівської сільської ради, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 5 9 листопада 1995 року, виданий КСП «Червоний Прапор», що знаходилось в межах території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області на площу 2931,4 га для ведення сільськогосподарського виробництва на підставі рішення Доброжанівської сільської ради народних депутатів від 27 жовтня 1995 року за № 6.

У Додатку № 1 списку громадян-членів КСП «Червоний прапор», що додається до вказаного Державного акту, ОСОБА_4 не значиться.

Згідно архівних відомостей Врадіївської державної адміністрації, колгосп «Червоний прапор» перейменовано в КСП «Червоний прапор». А рішенням загальних зборів членів цього КСП № 1 від 4 січня 2000 року на його базі створено сільськогосподарський виробничий кооператив (СГВК) «Світанок».

Однак, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про СГВК «Світанок» станом на 4 січня 2017 року відсутні.

Місцевим судом також досліджено питання відсутності прізвища покійної ОСОБА_4 у списку громадян-членів КСП «Червоний прапор», що додавався до вказаного вище Державного акту, і встановлено наступне.

З виписки із рішення засідання правління СГВК «Світанок» (протокол №7 від 7 листопада 2000 року) вбачається, що за своє життя ОСОБА_4 зверталась до правління СГВК «Світанок» з питанням виділення їй земельного та майнового паю. Проте, за результатами розгляду звернення, їй було відмовлено у звязку з відсутністю землі.

Водночас, до суду з позовом про включення її до зазначеного списку чи виділення їй земельної частки (паю) ОСОБА_4 не зверталась і питання щодо поновлення її порушеного права на земельну частку (пай) у судовому порядку не вирішувалось. Отже такого права власності вона за життя не набула.

Таким чином, місцевий суд правильно встановив, що хоча ОСОБА_4 і не виключалась із членів КСП «Червоний Прапор» на час одержання останнім державного акту про право колективної власності на землю, але за життя не була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), який додавався до державного акту на право колективної власності на землю. А тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що вона є такою, щоне набула права на земельну частку (пай), який згідно із чинним законодавством може бути успадкований, а тому і у позивача не виникло права на спадкуванняземельного паю.

Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги, які спрямовані на необхідність задоволення позову, вказані висновки місцевого суду не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 31 січня 2017 року ? залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.І. Козаченко

Судді: Л.М. Прокопчук

ОСОБА_7