Ухвала суду № 65821925, 29.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/343/17 Головуючий 1 інст. - Цендра Н.В.

Справа № 628/1903/16-ц

Категорія: позика Доповідач - Котелевець А.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Пономаренко Ю.А.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 26 серпня 2016 року,

у с т а н о в и л а:

В травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

На обґрунтування позивач вказав, що 27 жовтня 2014 року укладено в простій письмовій формі договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав у борг 1 600 доларів США 00 центів зі сплатою 3% річних за кожен місяць прострочки з зобов'язанням повернути гроші до 15 травня 2015 року.

Посилаючись на те, що боргові зобов'язання не виконані, просив стягнути на його користь з відповідача суму боргу в національній валюті в розмірі 1 600 доларів США 00 центів, що станом на 19 травня 2016 року еквівалентно 40 411 грн. 58 коп.; три відсотки річних від простроченої суми за період з 15 травня 2015 року по 15 травня 2016 року в розмірі 576 доларів США 00 центів, що станом на 19 травня 2016 року еквівалентно 14 548 грн. 17 коп.; проценти за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 139 доларів США 70 центів, що станом на 19 травня 2016 року еквівалентно 3 528 грн. 43 коп.

Заочним рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 26 серпня 2016 року, позов задоволено.

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнута сума боргу в розмірі 40 411 грн. 58 коп.; 14 548 грн. 17 коп. - 3% річних від простроченої суми за період з 15 травня 2015 року по 15 травня 2016 року; 3 528 грн. 43 коп. - проценти за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ, а на користь держави - судовий збір в розмірі 584 грн. 88 коп.

Ухвалою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення цього суду відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема зазначає, що гроші в борг він не отримував; розписка написана під тиском; свідки, зазначені в розписці, не були взагалі присутніми під час укладання угоди; розрахунок суми, що підлягає стягненню з нього, з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним Банком України на день ухвалення рішення в мотивувальній частині відсутній; три відсотки річних від простроченої суми та проценти за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ стягнуто безпідставно без врахування правового висновку, що міститься в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі 6-2003цс15, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності.

Позивач заочне рішення суду першої інстанції не оскаржив, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Стаття 1046 ЦК України визначає договір позики як договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина 1 статті 1047 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, якщо за договором позики передано грошові кошти, то повертаються також грошові кошти у такій самій сумі.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами мав місце факт передачі грошей у сумі 1 600 доларів США 00 центів.

Згідно з умовами Договору позики, укладеного 27 жовтня 2014 року в простій письмовій формі, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг 1 600 доларів США 00 центів зі сплатою 3% річних за кожен місяць прострочки з зобов'язанням повернути гроші до 15 травня 2015 року.

Доказів того, що відповідач в повному обсязі повернув борг позивачу, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Розмір процентів за період користування до дня повернення позики становить 139 доларів США 70 центів, що станом на 19 травня 2016 року еквівалентно 3 528 грн. 43 коп. із наступного розрахунку:

1.1 600 доларів США 00 центів (сума позики) х 16 (період користування позикою з 27 жовтня 2014 року по 12 листопада 2014 року) х 12,5% (розмір облікової ставки НБУ) : 100% : 365 днів = 08 доларів США 77 центів.

2.1600 доларів США 00 центів (сума позики) х 85 (період користування позикою з 13 листопада 2014 року по 05 лютого 2015 року) х 14% (розмір облікової ставки НБУ) : 100% : 365 днів = 52 долари США 16 центів.

3.1 600 доларів США 00 центів (сума позики) х 26 (період користування позикою з 06 лютого 2015 року по 03 березня 2015 року) х 19,5% (розмір облікової ставки НБУ) : 100% : 365 днів = 22 долари США 22 центи.

4.1 600 доларів США 00 центів (сума позики) х 43 (період користування позикою з з 04 березня 2015 року по 15 травня 2015 року) х 30% (розмір облікової ставки НБУ) : 100% : 365 днів = 56 долари США 55 центи.

За статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

В договорі позики сторони погодили, що за прострочення виконання своїх зобов'язань позичальник повинен сплатити на користь позикодавця штраф (пеню) в розмірі 3% від простроченої суми за кожен місяць прострочення.

Оскільки відповідачем борг за позикою в строк до 15 травня 2015 року не сплачений, позов пред'явлено 23 травня 2016 року, неустойка за останній рік невиконання основного зобов'язання становить суму в розмірі 576 доларів США 00 центів, що станом на 19 травня 2016 року еквівалентно 14 548 грн. 17 коп. із розрахунку: 1 600 доларів США 00 центів (сума позики) х 3% (розмір пені) х 365 днів.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення суми основного боргу в розмірі 1 600 доларів США 00 центів, що станом на 19 травня 2016 року еквівалентно 40 411 грн. 58 коп.; 3% річних від простроченої суми за період з 15 травня 2015 року по 15 травня 2016 року в розмірі 576 доларів США 00 центів, що станом на 19 травня 2016 року еквівалентно 14 548 грн. 17 коп.; процентів за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 139 доларів США 70 центів, що станом на 19 травня 2016 року еквівалентно 3 528 грн. 43 коп.

Рішення суду першої інстанції є законним, підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в мотивувальній частині розрахунку суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним Банком України на день ухвалення рішення не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 24 вересня 2014 року № 6-145цс14, яка відповідно до вимог статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Із мотивувальної частини рішення вбачається, що судом першої інстанції визначено суму боргу з урахуванням офіційного курсу гривні до долару США станом на час ухвалення рішення

Посилання на те, що свідки, зазначені в розписці, не були присутніми під час укладання угоди, є безпідставними.

За правилами статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Доводи про написання розписки написана під тиском також не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до вимог цивільного законодавства розписка є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей позикодавцем позичальнику, й укладення договору позики.

Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані або були одержані у меншій кількості, ніж установлено договором (частина 1 статті 1051 ЦК України).

При цьому, за змістом частини 2 статті 1051 ЦК України при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (частина 2 статті 58, статті 59 ЦПК України).

Доказів того, що розписка написана відповідачем під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (статті 230-233 ЦК України), унаслідок чого допускається в якості доказів пояснення свідків і правочин визнається недійсним, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Належним чином написана розписка є доказом передання грошей ОСОБА_1 ОСОБА_2

Посилання на правові висновки, що містяться в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі 6-2003цс15, є помилковим.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі 6-2003цс15, яка відповідно до статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Однак у даних правовідносинах відповідальність настає не за одне і те саме порушення, а саме: три проценти річних від простроченої суми - з підстав, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, процентів за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ - з підстав, передбачених статтею 549 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч. 1 п 1, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 26 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М. Піддубний

Ю.А.Пономаренко