Ухвала суду № 65821874, 30.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц/790/2187/17 Головуючий І інстанції - Винниченко П.П.

Справа № 623/214/17 Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді : Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії: Гуцал Л.В.

Піддубного Р.М.

за участю секретаря: Єрьоменко О.В.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину житлового будинку в порядку спадкування

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину житлового будинку в порядку спадкування.

До позовної заяви долучено клопотання ОСОБА_3 про відстрочення сплати судового збору в зв'язку з тим, що вона має важке фінансове становище, є особою яка не працює та перебуває на обліку в міському центрі зайнятості населення безробітна.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 лютого 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відстрочення сплати судового збору відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити її клопотання про відстрочення сплати судового збору.

В обгрунтуванннядоводів апеляційної скарги посилається на те, що ухвала постановленою з порушенням норм процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить її скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу, суддя першої інстанції виходив із того, що підстав для задоволення клопотання про відстрочення у відповідності до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України не має.

Судова колегія не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно ч. 3 ст. 82 ЦПК України, суд враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, повязаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

В обґрунтування доводів заяви ОСОБА_3 надала наступні документи:

-довідку Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради.;

-довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку.

Основною умовою, за якою позивач може бути звільнений від сплати судового збору це скрутний майновий стан, який повинен бути доведений достовірними та належними доказами.

Надані довідки підтверджують скрутне матеріальне становище особи.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Як роз'яснено у п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (далі Постанова) Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір"(далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Вирішуючи питання про відмову у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору, суд першої інстанції послався на формальні обставини які можуть бути підставою для обмеження передбаченого Конституцією України права звернення до суду.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову у відстрочення від сплати судового збору без додержанням вимог процесуального закону.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Судова колегія вважає, що за таких обставин ухвала судді підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції зі стадії про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.4 ст. 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 лютого 2017 року скасувати, питання передати на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий - Ю.А. Пономаренко

Судді - Л.В. Гуцал

Р.М. Піддубний