Вирок № 65821196, 05.04.2017, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Центральна, 13, смт Золочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-02-73

05.04.2017

622/244/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017 смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Шабас О.С.,

при секретарі Бойко І.О,

з участю: прокурора Кришталя С.В., Моргая А.С.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

в ході відкритого судового засідання, що відбулося у залі судового засідання приміщення суду, розглянувши кримінальне провадження №12015220310000456 від 25.07.2015 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого механізатором ТОВ «Сівелір», ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, раніше не судимого, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5,

-що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - -

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2015 року приблизно о 22:30 годині ОСОБА_2 проходив по вулиці Котовського, у смт Золочів Харківської області, разом із своєю співмешканкою ОСОБА_4. Поблизу будинку №1, по цій вулиці вони побачили ОСОБА_1, з якою в них розпочався конфлікт. В ході вказаного конфлікту, у ОСОБА_2 раптово виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, для чого він наніс ОСОБА_1 один удар правою рукою в область грудної клітини справа, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження крововилив на передній поверхні грудної клітини справа.

Допитаний у судовому засіданні, ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину та цивільний позов не визнав. Пояснив суду, що дійсного того дня 22 липня 2015 року він разом із дружиною ОСОБА_4 повертався додому від свого брата, проходячи по вулиці Стрижака, у смт Золочів, Харківської області, не доходячи до вулиці Котовського вони зустріли раніше йому незнайому жінку, яку зараз він знає як потерпілу ОСОБА_1 Про те, що в потерпілої та його дружини давній та сильний конфлікт йому було не відомо. Обвинувачений пояснив, що потерпіла почала чіплятися до його жінки, між ними почалася сутичка, він не бажаючи продовження конфлікту розвів їх руками по різні боки, забрав дружину та хотів піти, проте потерпіла почала кричати та викликати поліцію, згодом вийшов її брат та забрав її, конфлікт було вичерпано. Чому між жінками стався конфлікт, напередодні та чому того дня, йому не цікаво, так як він пояснив, що не любить конфліктів, і не бажає щоб жінки втягували його у свої справи. Ударів потерпілій не наносив, лише розмиряючи їх, розвів руками і різні боки, щоб перестали битися.

Перевіривши зібрані по справі докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що винність ОСОБА_2, в умисному нанесенні ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:

-даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 02 лютого 2016 року, із фото-таблицею до нього, в ході вказаної слідчої дії слідчим Макаровою Л.В. було оглянуто мобільний телефон потерпілої ОСОБА_1, та встановлено наявність у ньому отриманих текстових повідомлень (СМС) від абонента +38-066-665-25-31, повідомлення носять образливий та погрозливий характер, що були відправлені в період з 22 по 25 липня 2015 року. В ході дослідження вказаного доказу обвинувачений ОСОБА_2 визнав, що номер телефону +38-066 665-25-31 належить його дружині ОСОБА_4;

-даними, що містяться у протоколах слідчого експерименту від 07 лютого 2016 року та від 24 березня 2017 року з фото-таблицями до них, в ході вказаних слідчих дій потерпіла послідовно та у подробицях розповіла, що 22 липня 2015 року по вулиці Котовського у смт Золочів Харківської області вона отримала один удар кулаком в груди від обвинуваченого ОСОБА_2, показала механізм нанесення удару. Показання надані в ході слідчих дій тотожні показам наданими суду в судовому засіданні, є послідовними та не суперечать іншим дослідженим судом доказам;

-даними, що містяться у двох протоколах слідчого експерименту від 27 березня 2017 року окремо за участі обвинуваченого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4, із фото таблицею до них. В ході вказаних слідчих дій останні підтвердили наявність конфлікту 22 липня 2015 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1, що проходив у смт Золочів.

Суд, частково беручи до уваги дані докази, водночас критично ставиться до показань ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про місце виникнення конфлікту по вул. Стрижака та неспричинення тілесних ушкоджень обвинуваченим потерпілій ОСОБА_1, так як їхні показання в цій частині суперечать іншим доказам по справі, що визнані судом достовірними, крім того розцінює їх як такі, що спрямовані на уникнення покарання для обвинуваченого;

- показаннями потерпілої ОСОБА_1, яка у судовому засіданні пояснила, що увечері 22 липня 2015 року вона поверталася додому з електрички, проходячи по вулиці Котовського, у смт Золочів, Харківської області, майже біля її будинку №1, що розташований по цій вулиці, її перестріла свідок ОСОБА_4 із раніше їй незнайомим чоловіком ОСОБА_2

Про те, що її так можуть зустріти потерпіла здогадувалася, та побоювалась, так як постійно отримувала відповідні погрози та образи від свідка на свій мобільний телефон. Потерпіла визнала, що між ними із свідком ОСОБА_4, дійсно мається давнішній конфлікт через іншого чоловіка. Проте конфлікт підтримується самим свідком, яка розповсюджує про неї плітки, зявляється до неї на роботу та іншим чином намагається поширити про неї недостовірні образливі відомості. Сама потерпіла зауважила, що не дивлячись на це, вже давно не має претензій до свідка та намагається уникати з нею спілкування, проте їй це не вдається через поведінку ОСОБА_4, яка провокує постійні зустрічі та сутечки. Так і в той день, 22 липня 2015 року свідок ОСОБА_4, на думку потерпілої, в ході реалізації свого плану, зустріти її після електрички з метою чергової сутечки, очікувала її разом із чоловіком на території колишнього дитячого садочку «Калинка». В даний час даний садочок є покинутим, проте звідти було добре видно ділянку по якій мала йти потерпіла з електрички. В такий пізній час на вулиці не було людей та дії ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не могли бути поміченими, потерпіла зробила припущення, що саме на це вони і розраховували. Приблизно на відстані 10-15 метрів від будинку №1 по вул. Котовського порівнявшись із потерпілою, свідок почала конфлікт та сутечку, обвинувачений ОСОБА_2 підбіг до неї та наніс потерпілій один удар кулаком в грудну клітину вправо. Свідок, в цей час, кричала, щоб той не чіпав потерпілу так як лишаться синці. Після того вийшов брат потерпілої та забрав її до дому. Також вона встигла викликати поліцію. Потерпіла пояснила, що дійсно ОСОБА_2 наніс їй ще удар ногою нижче спини. Проте в неї не лишилося доказів, так як від удару не лишалося слідів, в звязку з чим вона вирішила не повідомляти про цей факт працівникам поліції, та в даний час не наполягає на тому, щоб він інкримінувався обвинуваченому.

Не дивлячись на те, що сутечки зі свідком, завдяки поведінці останньої, для потерплої стали буденним явищем, ситуація з її побиттям посеред вулиці для неї стала потрясінням, психологічним приниженням. В даний час вона зрозуміла, що усі ці погрози, які раніше носили формальний характер можуть втілитися у життя з боку свідка та її чоловіка. Потерпіла пояснила, що переживає нервове потрясіння, відчуває психологічний тиск та напруження через те, що постійно тепер хвилюється за себе та свою дитину, після подій 22 липня 2015 року. Не може перестати думати про ці події, втратила спокій та сон, тим самим їй спричинено моральну шкоду. В звязку з цим вона в даний час заявляє вимоги про відшкодування моральної шкоди, яку оцінює у 7000 гривень та 600 гривень витрат, що вона була змушена понести по юридичному супроводженню її в даному процесі.

Оцінюючи показання потерпілої суд знаходить їх переконливими, послідовними та такими, що узгоджуються з іншими дослідженими доказами по справі, зокрема протоколами слідчих дії за її участі, висновками судово-медичних експертиз про наявність у неї тілесних ушкоджень та можливість їх появи за обставин та в строк на який вказала потерпіла в тому числі під час слідчого експерименту. Враховуючи показання потерпілої, які суд визнає достовірними, судом більш точно встановлено місце скоєння злочину біля будинку №1 по вулиці Котовського у смт Золочів Харківської області. Доводи обвинуваченого та свідка про інше місце конфлікту суд вважає непереконливими, та такими, що суперечать іншим доказам, що визнані судом достовірними, належними та допустимими.

- показаннями допитаної у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4, яка пояснила суду, що доводиться дружиною обвинуваченому ОСОБА_2 В той день 22 липня 2015 року ввечері вони разом поверталися додому, приблизно на вулиці Стрижака, не доходячи вулиці Котовського у смт Золочів, Харківської області вони зустріли потерпілу ОСОБА_1, яка йшла з електрички, із якою у свідка давнішній особистий конфлікт, свідок зауважила, що вважає, що потерпіла прагне розрушити її родину із чоловіком, через це вже приблизно 3 роки вони із потерпілою перебувають у стані перманентного конфлікту. В той день, свідок пояснила, що потерпіла, проходячи повз них з чоловіком, не дивлячись не те, що вона йшла одна, та раніше не була знайома з ОСОБА_2, умисно її зачепила, перша спровокувала чергову сварку та почала хапати за одяг свідка, це продовжувалося кілька хвилин, після чого її чоловік ОСОБА_2 з метою припинити конфлікт, намагаючись їх розмирити, відштовхнув ОСОБА_1 від свідка. Проте тілесних ушкоджені не наносив. Після цього потерпіла почала телефонувати до поліції. Аналогічні показання свідок давала в ході проведення слідчого експерименту.

Суд критично ставиться до показань даного свідка, в частині того, що ОСОБА_2 не наносив удару потерпілій та місця виникнення конфлікту - на вул. Стрижака, так як свідчення в цій частині спростовуються іншим дослідженим судом доказам, в тому числі показаннями потерпілої, даними протоколів слідчих дії за участі потерпілої, висновками судово-медичних експертиз, що визнані судом належними та допустимим доказами, а достовірність яких не викликає сумнівів.

Окрім того суд ставить під сумнів свідчення ОСОБА_4 у наведеній вище частині, так як свідок доводиться дружиною обвинуваченому та має давнішні неприязні стосунки із потерпілою. Відтак суд розцінює свідчення, про відсутність спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень потерпілій, як такі, що спрямовані на уникнення відповідальності для її чоловіка.

Водночас показання свідка ОСОБА_6, про те, що потерпіла 22 липня 2015 року перша спровокувала конфлікт та бійку, проходячи одна по нічній вулиці, та побачивши 2 осіб - ОСОБА_4 із раніше незнайомим чоловіком, суд знаходить непереконливими, враховуючи легку статуру потерпілої та навпаки обвинуваченого, який є чоловіком міцної статури, а також враховуючи докази надіслання погроз на мобільний телефон потерпілої саме з мобільного телефону свідка ОСОБА_4, в тому числі напередодні подій конфлікту 22.07.2015 року.

Факт того, що погрози на мобільний телефон, «зустріти потерпілу після електрички» надходили саме з мобільного телефону свідка, визнала потерпіла та обвинувачений, якій впізнав номер телефону +38066665 25 31, як телефон своєї дружини ОСОБА_6

Доводи сторони захисту, щодо непослідовності показань ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Так покази потерпілої про отримання одного удару в область грудної клітини справа є послідовними, тотожними із показаннями даними в ході слідчих дій, та такими що підтверджуються іншими дослідженими доказами. Доводи захисту про те, що потерпіла вказувала на наявність інших ударів (удар ногою нижче спини), що за її словами також наніс їй обвинувачений 22 липня 2015 року висновків суду, по доведеності вини ОСОБА_2 у спричиненні одного удару ОСОБА_1 в область грудної клітини справа не спростовують, відтак суд розглядає справу в межах предявленого обвинувачення.

Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо непричетності до нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 та іншого місця виникнення конфлікту, суд розцінює їх як обрану позицію захисту, яка спрямована на уникнення відповідальності.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_2 у спричинені легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог положень ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відповідно до положень ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, відсутність помякшуючих та обтяжуючих покарання обставин, а також дані про особу обвинуваченого.

При вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_2 судом встановлено, що він офіційно працевлаштований, раніше не судимий, перебуває у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_4, за місцем проживання характеризується формально, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога.

Помякшуючих та обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Вирішуючи питання про визначення виду та розміру покарання, приймаючи до уваги наведені дані про особу обвинуваченого, обставини скоєння злочину, ставлення ОСОБА_2 до вчиненого, суд доходить висновку, про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у мінімальних межах санкції статті, за якою він засуджується у виді громадських робіт, так як інші менш суворі покарання на думку суду не є достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд вважає, що потерпіла зазнала довготривалих страждань психологічного характеру так як публічно була принижена діями обвинуваченого, фактично на час розслідування та судового розгляду втратила нормальний та звичний для неї ритм життя. В силу індивідуальних особливостей її характеру дуже болісно та гостро переживала ситуацію її побиття. Крім того доводячи наявність у неї ушкоджень, в результаті дії ОСОБА_2 змушена була приймати участь у слідчих діях, судових засіданнях, що знову відтворювали болісні для неї спогади про події 22 липня 2015 року. В даний час їй стала притаманна постійна тривога. В звязку з чим суд оцінює вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтованими, водночас вважає суму у 2000 гривень адекватною та співмірною перенесеним моральним стражданням, в звязку з чим суд задовольняє позовні вимоги частково. Документально підтверджені вимоги про стягнення понесених витрат на оплату послуг представника на суму 600 гривень підлягають задоволенню.

Речові докази та судові витрати відсутні. Запобіжний захід не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2, винним за ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді громадських робіт строком 60 годин.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 600 гривень понесених витрат на оплату послуг представника.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Розяснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку суду. Вручити копію вироку негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Шабас О.С.