Ухвала суду № 65818837, 30.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 березня 2017 року м. Київ К/800/9805/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі за позовом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві до відкритого акціонерного товариства «Київський ремонтно-механічний завод» про стягнення заборгованості,

встановив:

Правобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві звернулось з позовом про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 15930,57 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

У касаційній скарзі Правобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Судами встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Київський ремонтно-механічний завод» перебуває на обліку в Правобережному ОУПФУ в м. Києві як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Позивачем було виявлено наявність у відповідача заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період з 01.01.2016 р. по 31.05.2016 р. в розмірі 15930,57 грн.

Вважаючи зазначену суму боргу непогашеною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що відповідачем було сплачено грошові кошти в рахунок погашення вказаної заборгованості згідно платіжних доручень від 25.01.2016 р. № 43, від 24.02.2016 р. № 141, від 22.03.2016 р. № 230, від 20.04.2016 р. № 310, від 20.05.2016 р. № 394 на загальну суму 15 930, 57 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-ХІІ), «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV), Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі Інструкція № 21-1).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-ІV, які надсилаються підприємствам, що є підставою для відшкодування коштів Пенсійному фонду України.

У п. 6.8 Інструкції № 21-1 визначено, що підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, законодавством регламентовано зобов’язання суб’єктів господарювання здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій їх колишнім працівникам, які були зайняті на роботах за Списком № 2 у порядку, визначеному Інструкцією № 21-1.

У відповідності до платіжних доручень від 25.01.2016 р. № 43, від 24.02.2016 р. № 141, від 22.03.2016 р. № 230, від 20.04.2016 р. № 310, від 20.05.2016 р. № 394 відповідачем сплачено визначені Правобережним ОУПФУ у м. Києві витрати на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам в загальному розмірі 15 930, 57 грн. за період з січня по травень 2016 року, тобто заборгованість, щодо стягнення якої подано адміністративний позов у цій справі, у ВАТ «Київський ремонтно-механічний завод» відсутня.

З огляду на це, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанціїй щодо відсутності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті –пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі за позовом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві до відкритого акціонерного товариства «Київський ремонтно-механічний завод» про стягнення заборгованості.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя В.Ф. Мороз