Ухвала суду № 65817999, 03.04.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2017 рокусправа № 808/3576/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання:Лащенко Р.В.

За участю представників:

Представник позивача ОСОБА_1С.( довіреність від 02.11.2015 року)

Представник Запорізької митниці ДФС ОСОБА_2 ( довіреність від 03.01.2017)

Представник ДФС ОСОБА_3 ( довіреність від 22.07.2016 року № 99-99-11-217/08)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Запорізької митниці ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року

у справі № 808/3576/16

за позовом ОСОБА_4

до Державної фіскальної служби України, Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулась до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу №3497-о від 26.10.2016 року, поновити ОСОБА_4 на посаді начальника Запорізької митниці ДФС, стягнути з Запорізької митниці ДФС на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 17 260 грн.18 коп.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач зазначив, що за період 2016 рік позивач був відсутній внаслідок тимчасової непрацездатності рівно 150 днів, у той час як ч.2 ст.87 Закону України Про державну службу передбачає можливість звільнення державного службовця через незявлення на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності. Зі змісту оскаржуваного наказу виходить, що розраховуючи дні незявлення позивача на державній службі ДФС враховував не лише дні, коли позивач був відсутній на роботі внаслідок тимчасової непрацездатності, а і неробочі дні, які не припадали на дні тимчасової непрацездатності, в які позивач був відсутній на роботі (зокрема 28, 29 травня 2016 року; 11, 12 червня 2016 року; 16, 17 липня 2016 року). Проте, висновок ДФС, що позивач мав виходити з лікарняного на роботу у вихідні дні суперечить положенням чинного законодавства. Позивач не міг виходити на роботу у вихідні дні (суботу та неділю) без окремого наказу його керівника (голови ДФС України) та дозволу виборного органу первинної профспілкової організації. Жодного наказу Голови ДФС України про залучення позивача до роботи у вихідні дні 28, 29 травня 2016 року, 11, 12 червня 2016 року, 16,17 липня 2016 року та відповідного дозволу виборного органу первинної профспілкової організації не було, з відповідними наказами позивача не ознайомлювали.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державна фіскальна служба України, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Додатково зазначив, що 26.10.2016 року Наказом ДФС України №3497-о Про припинення державної служби було припинено державну службу позивача на посаді начальника Запорізької митниці ДФС у звязку з незявленням його на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до ч.2 ст.87 Закону України Про державну службу. Звільнення позивача відбулось відповідно до вимог чинного законодавства.

Також не погодившись з апеляційною скаргою Запорізька митниця ДФС звернулась з апеляційної скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В судовому засіданні представники відповідачів апеляційні скарги підтримали, просять суд останні задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечила, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, вступив до державної служби 03.10.2001 року, наказом ДФС України від 04.11.2014 року №1214-0 ОСОБА_4 призначено на посаду начальника Запорізької митниці ДФС України.

26 жовтня 2016 року було винесено наказ ДФС України №3497-о «Про припинення державної служби», яким припинено державну службу 26.10.2016 року ОСОБА_4, начальнику Запорізької митниці ДФС України у звязку з незявленням його на службі більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до ч.2 статті 87 Закону України «Про державну службу» та провести розрахунок з ОСОБА_4 згідно з діючим законодавством.

Підставою винесення оскаржуваного наказу стали листи непрацездатності: АГШ №534497 з 18.05.2016 року по 27.05.2016 року включно (10 днів); АГШ №534571 з 30.05.2016року по 10.06.2016 року включно (12 днів); АГШ №409481 з 13.06.2016 року по 30.06.2016 року включно (18 днів); АГШ №409531 з 01.07.2016року по 15.07.2016 року включно (15 днів); №535059 з 18.07.2016 року по 31.07.2016року включно (14 днів); АГШ №535326 01.08.2016 року по 16.08.2016 року включно (16 днів); АГШ №409716 з 22.08.2016 року по 02.09.2016року включно (12 днів); АГЕ №383649 з 03.09.2016 року по 05.09.2016 року включно (з дні); АГШ №343422 з 06.09.2016 року по 03.10.2016 року включно (28 днів); АГЗ №373131 з 04.10.2016 року по 06.10.2016 року включно (3 дні); АГЕ №383659 з 07.10.2016 року по 09.10.2016 року включно (3 дні); АГШ №410151 з 10.10.2016 року по 21.10.2016 року включно (12 днів); №АГШ №410160 з 22.10.2016 року по 25.10.2016 року включно (4 дні).

Загальна сума днів звільнення позивача від роботи у звязку з захворюванням складає 150 днів.

Позиція відповідача полягає в тому, що з 18 травня 2016 року начальника Запорізької митниці ДФС ОСОБА_4 відсутній на робочому місці у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю 150 календарних днів, а тому припинено державну службу та звільнено з посади начальника Запорізької митниці ДФС ОСОБА_4, у зв'язку з нез'явленням його на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до с. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу»

Вважаючи зазначений наказ протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не порушено вимоги ч.2 ст.87 Закону України Про державну службу, яка передбачає можливість звільнення державного службовця за ініціативою субєкта призначення через незявлення державного службовця на службу саме більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІ (далі - Закон) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення може бути нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

Норма щодо можливості звільнення особи, яка більш як 150 календарних днів протягом року не з'являється на роботі внаслідок тимчасової непрацездатності, вступила в дію разом із набранням чинності цим Законом. У попередніх редакціях Закону України «Про державну службу» така норма була відсутня.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що після набрання чинності Закону України «Про державну службу» позивач був відсутній на роботі через тимчасову непрацездатність 150 днів. Так, позивач не з'являвся на роботі внаслідок тимчасової непрацездатності у період з 18.05.2016 року по 27.05.2016 року включно (10 днів); з 30.05.2016року по 10.06.2016 року включно (12 днів); з 13.06.2016 року по 30.06.2016 року включно (18 днів); з 01.07.2016року по 15.07.2016 року включно (15 днів); з 18.07.2016 року по 31.07.2016року включно (14 днів); 01.08.2016 року по 16.08.2016 року включно (16 днів); з 22.08.2016 року по 02.09.2016року включно (12 днів); з 03.09.2016 року по 05.09.2016 року включно (з дні); з 06.09.2016 року по 03.10.2016 року включно (28 днів); з 04.10.2016 року по 06.10.2016 року включно (3 дні); з 07.10.2016 року по 09.10.2016 року включно (3 дні); з 10.10.2016 року по 21.10.2016 року включно (12 днів); з 22.10.2016 року по 25.10.2016 року включно (4 дні).

Отже, відповідачем не доведено наявність передумов для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 87 Закону, яка не передбачає підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності.

Відповідно, звільнення позивача із займаної посади є незаконним.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Запорізької митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі № 808/3576/16 - залишити без змін.

Стягнути на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України з бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1818 (одна тисяча вісімсот вісімнадцять гривень) 96 коп.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України

Повний текст ухвали виготовлено 05.04.2017 року.

Головуючий:Н.А. Олефіренко

Суддя:С.В. Білак

Суддя:В.А. Шальєва