Ухвала суду № 65817890, 29.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 березня 2017 року м. Київ К/800/9487/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 24 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чигиринської міської ради Черкаської області про визнання незаконним рішення - державного регулювання цін і тарифів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив скасувати рішення Чигиринської міської ради.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 12.01.2017 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам ч. 3 ст. 106 КАС України, а саме до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору та не наведено обгрунтованих підстав для звільнення позивача від його сплати на підставі ст. 5 ЗУ "Про захист прав споживачів".

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.01.2017 позовну заяву повернуто позивачу у зв'зку із невиконанням вимог ухвали від 12.01.2017 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інтснтації, позивач подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати ухвали суду від 12.01.2017 та від 24.01.2017 а справу направити для продовження розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 12.01.2017 та ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.01.2017 залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до частини другої ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно з частиною третьою ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

З адміністративного позову вбачається, що предметом даного позову є скасування рішень Чигиринської міської ради виконавчого комітету Чигиринської міської ради № 10-224 від 30.09.2014 «Про затвердження тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів по КП «Єдиний розрахунковий центр», № 5-77 від 15.05.2015 «Про затвердження тарифу на водопостачання для абонентів багатоквартирного житлового фонду», № 11-519 від 12.12.2012 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», № 11-518 від 12.12.2012 «Про затвердження тарифів на водопостачання та водовідведення», «Про затвердження норм накопичення побутових відходів в межах м. Чигирини», відтак, вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно Рішення Конституційного Суду № 15-рп/2011 від 10.11.2011 «У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг)» в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року N 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Отже, приписи статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин не застосовуються, оскільки в даному випадку заявлено позовні вимоги у сфері публічно-правових відносин, а не про захист порушеного права споживача.

Таким чином, дія положення частини третьої ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» на позивача у даній справі не поширюється.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необхідність залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви, у зв'язку з неусуненням недоліків.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 24 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чигиринської міської ради Черкаської області про визнання незаконним рішення - державного регулювання цін і тарифів.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя В.Ф. Мороз