Постанова № 65817754, 04.04.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р. Справа № 922/4176/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Медуниця О.Є.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність № 747 від 12.12.2016)

відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 248-03 від 11.01.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, м. Харків (вх. №672 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.02.2017 у справі №922/4176/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" м. Харків

до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, м. Харків

про стягнення 382246,51 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради про стягнення компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам, в розмірі 382246,51 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.02.2017 по справі №922/4176/16 (суддя Добреля Н.С.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 382246,51 грн. компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам та 5733,70 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповно зясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в звязку з чим просить рішення Господарського суду Харківської області від 13.02.2017 у справі №922/4176/16 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12002,99 грн. компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам та 5733,70 грн. витрат зі сплати судового збору та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача задовольнити на суму 370243,52 грн. В іншій частині в задоволенні позову відповідач просить відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався на те, що судом першої інстанції не враховано факт ненадходження на адресу Управління праці звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, за серпень 2015 року на загальну суму 11798,98 грн. та за квітень 2015 року на суму 204,01 грн., які є додатками до листів Харківської філії ПАТ "Укртелеком" від 14.11.2015 №12-1-2241 та від 18.02.2016 № 12-33-43. Крім того, відповідач зазначає, що копії листів від 14.11.2015 №12-1-2241 та від 18.02.2016 № 12-33-43 не містять будь-якої інформації щодо підтвердження надання відповідачу зазначених звітів. Крім того, скаржник стверджує, що зазначені листи свідчать про несвоєчасне подання звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, за серпень 2015 року на загальну суму 11798,98 грн. та за квітень 2015 року на суму 204,01 грн., що призвело до виникнення даного спору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04 квітня 2017 р. о 10:00 год.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу (вх. № 3257 від 24.03.2017), в яких вважає рішення суду першої інстанції у даній справі, законним, обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та без жодних порушень норм процесуального права, а тому просить залишити його без змін. Разом з цим, позивач вважає доводи заявника апеляційної скарги безпідставними та не підтвердженими документально, в звязку з чим просить залишити її без задоволення.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи, у 2015 році Харківська філія Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" виплатила мобілізованим працівникам (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ,ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30В.) 382246,51 грн. компенсації у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, про що свідчать звіти про фактичні витрати на виплату компенсації, підписані представниками позивача та погоджені із відповідними військовими комісарами, скріплені відтисками печаток (том 1 аркуші справи 15, 17-33, 35-61, 63-69).

Також із матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача разом із супровідними листами (вих. №№ 12-1-2241, 12-33-6, 12-33-43, 12-33-178) ОСОБА_31 про фактичні витрати на виплату середнього заробітку, що є Додатками 1 та 2 до Порядку виплати компенсації підприємства у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Ці документи отримані Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради 13.11.2015, 13.01.2016, 17.02.2016 та 14.09.2016 відповідно, про що свідчать відбитки штампу Управління на супровідних листах.

Матеріалами справи також підтверджується, що Державною фінансовою інспекцією у Харківській області проведено зустрічну звірку з питання документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між Харківською філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" та Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради за період з 01.01.2014 по 01.06.2016, за результатами якої складено Довідку № 032-11/35-з від 18.07.2016 (том 1 аркуш справи 70-74). З даної Довідки вбачається, що компенсація витрат середнього заробітку мобілізованим працівникам за грудень 2015 року в загальній сумі 382246,51 грн. від Управління праці не надходила.

Предметом даного позову є стягнення компенсації, виплаченої мобілізованим працівникам в сумі 382246,51 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язанням, відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі ж правила встановлює і стаття 174 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, положеннями частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації (далі - мобілізовані працівники), зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, де вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету міністрів України №105 від 04.03.2015 "Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом" (далі - Порядок) визначено, що компенсація у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті.

Даним порядком визначено механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 "Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період".

Пунктами 2, 3, 4 Порядку визначено, що Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики України.

Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є, зокрема, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім міст Києва та Севастополя) рад.

Бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року.

Для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу та їх зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Міністерства для спрямування їм бюджетних коштів, спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємств установам, організаціям.

Виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені статтею 115 Кодексу законів про працю України (пункт 6 Порядку).

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що позивач належним чином виконував свої обов'язки відносно збереження місця роботи мобілізованих працівників, посади, середнього заробітку і виплати його у строки, визначені статтею 115 Кодексу законів про працю України, а також належним чином проінформував про розмір таких виплат відповідача шляхом подання звітів за встановленою формою.

В матеріалах справи наявні докази підтвердження перерахувань коштів на особові рахунки мобілізованих працівників, зокрема витяги з відомостей перерахувань заробітної плати та копії розрахункових листків цих працівників.

Матеріалами справи також підтверджується, що ОСОБА_31 про фактичні витрати подавались позивачем разом із супровідними листами, на яких відповідач проставляв відмітки про їх отримання, що спростовує твердження відповідача про зворотне.

Несвоєчасне подання позивачем ОСОБА_31 про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, за серпень 2015 року на загальну суму 11798,98 грн. та за квітень 2015 року на суму 204,01 грн., які є додатками до листів Харківської філії ПАТ "Укртелеком" від 14.11.2015 №12-1-2241 та від 18.02.2016 № 12-33-43, не є підставою для звільнення відповідача від передбаченого чинним законодавством обовязку компенсувати проведені позивачем виплати на суму 12002,99 грн.

Докази відшкодування відповідачем суми, заявленої позивачем до компенсації, у справі відсутні.

У пунктах 1 та 6 статті 92 Конституції України закріплено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; засади регулювання праці і зайнятості тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Частиною другою статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Всупереч положенням норм чинного законодавства, відповідач не виконує обов'язки щодо компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам за 2015 рік в сумі 382246,51 грн.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, відповідно до пункту 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 - не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічної правової позиції Верховний Суд України у постанові від 15.05. 2012 у справі №11/446.

Таким чином, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому зобов'язання щодо виплати компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України вони мають право, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого суду, що відповідач зобов'язаний компенсувати позивачеві середній заробіток, виплачений мобілізованим працівникам в сумі 382246,51 грн.

Заявник апеляційної скарги не довів суду апеляційної інстанції жодними належними та допустимими доказами відсутність у нього обов'язку відшкодувати позивачеві витрати на компенсацію середнього заробітку мобілізованим працівникам за грудень 2015 року.

Також, матеріалами зустрічної перевірки з питання документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалася між Харківської філією ПАТ "Укртелеком" та Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради за період з 01.01.2014 по 01.06.2016, і була проведена Державною фінансовою інспекцією в Харківській області в ході планової ревізії використання коштів, виділених з державного бюджету для компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам, підтверджено зобовязання відповідача щодо компенсації 382246,51 грн.

Згідно частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Крім того, в Інформаційному листі Верховного суду України від 26.12.2005 №3.2.-2005 вказано, що у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що він, компенсуючи середній заробіток, виплачений мобілізованим працівникам, виконує адміністративні функції, а не здійснює господарську діяльність, оскільки правовідносини між сторонами, які є юридичними особами, виникли не в результаті здійснення відповідачем владних управлінських функцій щодо позивача, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку також і про те, що даний спір підвідомчий господарським судам.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки суду першої інстанції, Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради в апеляційній скарзі не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення згідно з положеннями статті 104 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні якого Господарським судом Харківської області здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, а також правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.02.2017 у справі №922/4176/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Медуниця О.Є.