Ухвала суду № 65817166, 30.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10333/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

30 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві №1244 від 31.12.2015 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

З 01 квітня 2015 року позивач був зареєстрований платником єдиного податку та перебував на спрощеній системі оподаткування.

Співробітниками ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведена перевірка щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами перевірки складено Довідку №1244 від 31.12.2015 року.

Під час перевірки було встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме п.8 п.п.298.2.3п.298.2 ст.298 та абз. 3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України - наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (2 та 3 квартал 2015 року), сума податкового боргу 1705,20 грн.

На підставі вказаної довідки Контролюючим органом прийнято рішення №1244 від 31.12.2015р. про анулювання ФОП ОСОБА_2 реєстрації платника єдиного податку з 01.01.2016 р.

Позивач вважає, що рішення відповідача про анулювання реєстрації платника єдиного податку прийняте з порушенням норм податкового законодавства, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено наявності обставин, передбачених п. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 та абз. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України, для анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що протягом травня - листопада 2011 року, позивачем сплачувалися податки на розрахунковий рахунок №31417698700003 в ГУ ДКСУ України в м. Києві (отримувач - УДКСУ у Дарницькому районі ГУ ДКСУ у м. Києві). Проте, як потрібно було сплачувати на рахунок №31416699700003 в ГУ ДКСУ України в м. Києві (отримувач - УДКСУ у Дарницькому районі ГУ ДКСУ у м. Києві), що призначений для сплати єдиного податку з зичних осіб.

Виявивши згодом факт допущеної помилки при заповненні одного з реквізитів платіжних документів, позивач звернувся із письмовою заявою від 15.01.2016 року до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві з проханням провести перерахування коштів в сумі 1948,80 грн. з рахунку №31417698700003 на рахунок №31416699700003.

Листом №13229/Гр/26-51-07-02-35 від 16.09.2016 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила ФОП, що згідно поданої ним заяви від 15.01.2016 року здійснено перерахування 09.03.2016 року коштів на рахунок єдиного податку з фізичних осіб в сумі 1948,80 грн. на розрахунковий рахунок №31416699700003 в ГУ ДКСУ України в м. Києві (отримувач - УДКСУ у Дарницькому районі ГУ ДКСУ у м. Києві), що призначений для сплати єдиного податку з зичних осіб.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 31.1 ст.31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 300.1. ст.300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Натомість, положеннями п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як вбачається з норм ПК України, однією з підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку є факт існування податкового боргу у такого платника податку.

Згідно п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно ж до п. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків зборів, визначених Податковим кодексом України, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (п. 299.11 ст. 299 ПК України).

Таким чином, за несплату платником єдиного податку узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавцем для такого платника передбачено негативні наслідки у вигляді анулювання реєстрації платника такого податку.

В даному випадку, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку стало відображення у картці особового рахунку позивача станом на перші числа протягом двох послідовних кварталів 2015 року несплаченого грошового зобов'язання у розмірі 1705,20 грн.

Згідно ч. 5 ст. 45 БК України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.( Пункт 2.1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затверджене Наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122)

Таким чином, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Аналогічна правова позиція суду підтверджується практикою Верховного Суду України, яка відображена в постановах від 16 червня 2015 року по справі №21-377а15 та від 02 грудня 2015 року у справі №21-3920а15.

Згідно вказаних рішень, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п.57.1 ст.57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст.126 ПК України. Оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на наявність у ФОП ОСОБА_2 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що згідно положень п.8 п.п.298.2.3 п.2 98.2 ст. 298 та абз. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України слугувало б підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку. Більш того, оскаржуване рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку було прийнято 31.12.2015р., що спростовує наявність визначених п. 299.11 ст. 299 ПК України умов для його прийняття.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві є протиправними, оскільки підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 не вбачається.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 04.04.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.