Постанова № 65816790, 04.04.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2017 року справа № 804/8897/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Олефіренко Н.А., Чумака С. Ю.,

секретарі судового засідання: Федосєєвій Ю.В.

за участі позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі №804/8897/16 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення безпідставно утриманих ПДФО та військового збору, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 12.12.2016 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в якому просив стягнути з відповідача на його користь безпідставно утримані ПДФО у сумі 37564,43 грн. та військовий збір у сумі 3130,37 грн., а разом - 40694,48 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 безпідставно утримані ПДФО у сумі 37564,43 грн. та військовий збір у сумі 3130,37 грн., а разом - 40694,48 грн..

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Позивач в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 року у справі №80/1089/16 за позовом ОСОБА_1 визнано протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та зобовязано ДП обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні згідно ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.7-10).

На виконання постанови ДП обслуговування повітряного руху України нарахував позивачу одноразову грошову допомогу при звільнені в сумі 208691,25 грн., що підтверджується довідкою відповідача №1-16-2569 від 15.11.2016 року (а.с.11).

Крім того, у вказаній довідці зазначено, що з нарахованої суми утримано: ПДФО в розмірі 37564,43 грн. та військовий збір в розмірі 3130,37 грн..

З такими діями відповідача ОСОБА_3 не погодився та оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції зазначив, що оскільки сума податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40694,48 грн. утримана відповідачем, який в свою чергу здійснював безпосередню виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, та не спрямована ним на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів позивача, то вказана сума заборгованості підлягає стягненню на користь позивача в судовому порядку.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, з матеріалів справи встановлено, що на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 року Державним підприємством обслуговування повітряного руху України позивачу нарахувано одноразову грошову допомогу при звільнені в сумі 208691,25 грн., з якої утримано прибутковий податок в розмірі 37564,43 грн. та військовий збір в розмірі 3130,37 грн..

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до частини 2 статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту Закон №2011) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоровя, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у звязку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у звязку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Аналогічна норма передбачена пунктом 38.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11 червня 2008 №260.

Пунктом 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у звязку з виконанням обовязків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Згідно п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 січня 2005 року №17 (17-2005-п) (далі по тексту - Порядок) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзвязку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції.

Відповідно до пункту 3 Порядку виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у звязку з виконанням ними своїх обовязків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що повязані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Абзацом 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що військовослужбовці, звільнені з військової служби мають право на виплату одноразової грошової допомоги, при цьому суми податку з доходів фізичних осіб спрямовується виключно на виплату компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Розрахунок з даними особами на день їх звільнення зі списків особового складу військової частини повинен бути здійснений в повному обсязі.

Посилання апелянта на ту обставину, що на час виплати позивачу одноразової грошової допомоги за рішенням суду, позивач вже не був військовослужбовцем, тому відповідач не повинен здійснювати компенсацію втрати доходів, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки невчасна виплата грошової допомоги позивачу сталася саме з вини відповідача, а тому дії відповідача щодо утримання зазначеного податку є неправомірними.

Щодо утримання відповідачем військового збору при виплаті позивачу одноразової грошової допомоги колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Обєктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України (пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Разом з тим, п.п.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ встановлено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України.

Позивач не має статусу особи, зазначеній у вказаній вище норми, а тому не може бути звільнений від сплати такого збору.

Колегія суддів зазначає, що Податковим кодексом України не передбачено виплату грошової компенсації військового збору, який утримується з грошового забезпечення військовослужбовців, як це визначено для податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, дії відповідача щодо утримання військового збору при виплаті позивачу одноразової грошової допомоги є правомірними, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі №804/8897/16 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі №804/8897/16 скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення безпідставно утриманих ПДФО та військового збору задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб в розмірі 37564 (тридцять сім тисяч пятсот шістдесят чотири) гривні 43 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 05 квітня 2017 року.

Головуючий суддя:І.В. Юрко

Суддя:Н.А. Олефіренко

Суддя:С.Ю. Чумак