Постанова № 65816450, 05.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20227/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Шелест С.Б.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт» про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі,

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт» (далі - відповідач) про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу відповідача за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 27 листопада 2015 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник ПАТ «Брокбізнесбанк» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, станом на момент подання адміністративного позову позивачем за TOB «Еліт» була наявна податкова заборгованість у розмірі 2 850 046, 11 грн. з ПДВ та пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, яка виникла на підставі визначеного позивачем податковими повідомленнями-рішеннями від 15.08.2014 року № 0011322202, від 15.08.2014 року № 0011342211 грошового зобов'язання та на підставі самостійно задекларованого зобов'язання за поданими податковими деклараціями № 9029093225 від 20.05.2014 року, № 9035481309 від 20.06.2014 року, № 9042099157 від 21.07.2014 року, № 9045506940 від 01.04.2014 року, № 9044629396 від 01.04.2014 року, № 9048807100 від 01.07.2014 року, № 9048833128 від 01.04.2014 року, № 9048634859 від 20.08.2014 року, № 9054128025 від 19.09.2014 року, № 9073639994 від 19.12.2014 року, № 9043900935 від 19.03.2015 року. З метою погашення заборгованості перед позивачем, відповідачу направлялася на його юридичну адресу податкова вимога № 9995-25 від 03.06.2014 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 494/26-59-25-01-14 від 05.06.2015 року, які отримані відповідачем - 25.06.2014 року.

Посадовою особою позивача на підставі рішення № 494/26-59-25-01-14 від 05.06.2015 року про опис майна у податкову заставу, проведено опис майна згідно переліку на загальну суму 2 991 780, 19 грн., що оформлено актом № 15/26-59-25-01-15 від 08.10.2014 року.

Як убачається зі змісту постанови суду першої інстанції, суд встановив, що дане майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами про реєстрацію № 28259890 від 17.10.2014 року, № 28310313 від 20.10.2014 року, № 28267504 від 17.10.2014 року та витягом про державну реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 45354853 від 13.10.2014 року.

Крім того, суд першої інстанції також встановив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2015 у справі № 826/3512/15 адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві було задоволено. Стягнуто з ТОВ «Еліт» суму податкового боргу у загальному розмірі 2 829 515, 11 грн., шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках, а саме: податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2 738 070, 30 грн. на бюджетний рахунок № 31119029700011 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 14010100); пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 91 444, 81 грн. на бюджетний рахунок № 31118105700011 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 21081000).

Позивачем у відповідності до положень глави 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 оформлено інкасові доручення для примусового стягнення коштів з розрахункових рахунків відповідача, направлених до банківських установ, обслуговуючих TOB «Еліт».

Проте, інкасові доручення повернені без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача.

Оскільки заборгованість перед бюджетом TOB «Еліт» у добровільному порядку не сплачена, відповідач звернувся з позовом до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

27.11.2015 року суд першої інстанції у справі № 826/20227/15, виніс постанову, якою надав дозвіл позивачу на погашення усієї суми податкового боргу ТОВ «Еліт» (код ЄДРПОУ 32396857) за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Разом з тим, досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд першої інстанції не взяв до уваги до уваги наступне.

Відповідно до ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених ст. 95 цього Кодексу, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника, податковий та індивідуальний податковий номер платника та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету. Порядок формування та надсилання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики.

Відповідно до п. 87.2. Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Так, згідно із п. 87.3. Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків: майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави (п. 87.3.1.).

Таким чином, суд першої інстанції не дослідив, чи перебуває зазначене майно в заставі у інших осіб, відомості щодо якої були зареєстровані до моменту виникнення права податкової застави.

Як убачається з матеріалів справи, 23 серпня 2007 року між AT «Брокбізнесбанк» та TOB «Еліт» (далі у тексті - позичальник) укладено Кредитний договір № 12-07П, відповідно до якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в сумі 1 200 000 Євро, строком до 21.03.2014 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами укладеними між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та відповідачем, останнім надано в заставу наступне майно: адміністративний будинок А-1, цех по виробництву морозива Б-1, склад тари № 2 В-1, адміністративного будинку «літер А-1», загальною площею 285,6 кв. м., цех по виробництву морозива «літер Б-1», загальною площею 2 262,8 кв. м., склад тари № 2 «літер В-1» загальною площею 298,7 кв.м., адреса: Волинська обл., м. Луцьк, вулиця Заньковецької, будинок 90, номер РПВН:227540. Вказані обставини підтверджуються відомостями з Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження № 1234441 зареєстрованими 23.03.2012 18:27:39 приватним нотаріусом Краковецькою А.М.) які в подальшому 04.10.2013 року були перенесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під номером № 2727219.

Разом з цим, як убачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 76524789 від 21.12.2016 року вказане майно було передано в іпотеку ПАТ «Брокбізнесбанк» 23.03.2012 року, номер запису про іпотеку № 2727219.

Окремо, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Статтею 18 Закону України «Про заставу» визначено, що наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і іншими договорами застави.

Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього заставодержателя (попередніх заставодержателів) зберігає силу.

Вимоги заставодержателя, у якого право застави виникло пізніше, задовольняються з вартості предмета застави після повного забезпечення вимог попередніх заставодержателів, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.

Заставодавець зобов'язаний повідомити кожного із заставодержателів про всі попередні застави, а також про характер та розмір забезпечених цими заставами зобов'язань. Заставодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, які виникли у будь-кого з його заставодержателів внаслідок невиконання ним цього зобов'язання.

Якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше.

Переважне право заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і той же день, визначається моментом реєстрації застави. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.

Іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору - іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника боргу перед кредитором.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на

передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 575 ЦК України визначено, що Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Як убачається з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 83356369 від 24.03.2017 року 13:42:20 об'єкта нерухомого майна, а саме цех по виробництву морозива /Б-1/ зареєстрованого за реєстраційним № 171894797101, що розташований за адресою: Волинська обл. м. Луцьк, вул. Заньковецької, буд. 90, належить на праві приватної власності TOB «Еліт» (ідентифікаційний код: 32396857) на підставі свідоцтва про право власності, серія № 10285151.

Відповідно до інформації про державну реєстрацію іпотеки номер запису: 2727219, стосовно вказаного об'єкта нерухомості, остання виникла 23.03.2012 року обтяжувачем за якою є ПАТ «Брокбізнесбанк» (ідентифікаційний код: 19357489).

Відповідно до інформації про державну реєстрацію обтяження №7376615, податкова застава була зареєстрована 17.10.2014 року обтяжувачем за якою є ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Як убачається з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 83356369 від 24.03.2017 року 42:20 стосовно об'єкта нерухомого майна, а саме адміністративний будинок А-2, склад тари № 2 В-1 зареєстрованого за реєстраційним № 170608807101, який розташований за адресою: Волинська обл. м. Луцьк, вул. Заньковецької, буд. 90, належить на праві приватної власності TOB «Еліт» (ідентифікаційний код: 396857) на підставі договору фінансового лізингу, серія та № 1, виданий 11.04.2003 року.

Відповідно до інформації про державну реєстрацію іпотеки номер запису: 35736, стосовно вказаного об'єкта нерухомості, остання виникла 23.03.2012 року обтяжувачем за якою є ПАТ «Брокбізнесбанк» (ідентифікаційний код: 19357489).

Відповідно до інформації про державну реєстрацію обтяження № 7388107, податкова застава була зареєстрована 17.10.2014 року обтяжувачем за якою є ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції не було встановлено чи перебуває вищезазначене майно у заставі у інших осіб, відомості щодо якої були зареєстровані до моменту виникнення права податкової застави, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2015року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Є.В. Чаку

Судді Є.І. Мєзєнцев

С.Б. Шелест

Повний текст постанови виготовлено 06.04.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Шелест С.Б.

Мєзєнцев Є.І.