Постанова № 65815916, 28.03.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 березня 2017 року справа № 804/6102/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

секретарі судового засідання: Федосєєвій Ю.В.

за участі позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі №804/6102/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 19.09.2016 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ №369 від 15.02.2016 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки позивач не вчиняв жодних дисциплінарних проступків, не порушував трудової дисципліни та належним чином і в повному обсязі виконував та виконує свої посадові обовязки, а тому такий наказ відповідача належить скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 15.02.2016 року №369 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СУ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1М.».

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Позивач в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 працює на посаді слідчого в Слідчому управлінні Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області.

Наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області №369 від 15 лютого 2016 року за порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилось у порушенні розпорядку дня СУ ГУНП, а саме відсутність на службі 19.01.2016 року більше 5 годин без поважної причини, слідчому СУ ГУНП підполковнику поліції ОСОБА_1 оголошено догану (а.с.6).

Позивач не погодився з таким наказом відповідача та оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що необхідною умовою для накладення дисциплінарного стягнення є така ознака порушення трудової дисципліни як вина працівника, наявність якої має бути обовязково доведена роботодавцем. Не можна вважати порушенням трудової дисципліни вчинення працівником певних протиправних дій чи бездіяльності з не залежних від нього причин, наприклад, під час його перебування в стані тимчасової непрацездатності. Відповідно до норм трудового законодавства відсутність на роботі в звязку з погіршенням стану здоровя, не може вважатися неповажною причиною та оскільки позивач всередині дня 19 січня 2016 року отримав травму в результаті падіння та звернувся до травматолога, його відсутність на роботі більше 5 годин обумовлена поважними причинами, а відтак наказ відповідача про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 є протиправним та належить скасуванню.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п.9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» 23.12.2015 року №901-VIII до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене в статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі по тексту - Дисциплінарний статут).

Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно - правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом частини 2 цієї ж статті службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається, зокрема, дотриманням законності і статутного порядку.

Дисциплінарним проступком, у розумінні статті 2 Дисциплінарного статуту є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

У відповідності до частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобовязує кожну особу рядового і начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоровя, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

дотримуватися норм професійної та службової етики;

берегти державну таємницю;

у службовій діяльності бути чесною, обєктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх обєднань та інших юридичних осіб;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, повязані зі службою;

постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Перелік видів дисциплінарних стягнень наведено у статті 9 Дисциплінарного статуту, за приписами якої на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено статтею 14 Дисциплінарного статуту, за правилами частин 1, 3, 5, 6, 10 якої з метою зясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обовязків, рівень кваліфікації тощо.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року №230, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за №541/23073 (далі по тексту- Інструкція №230).

Абзацами 1-8 пункту 8.3 та абзацами 1-2 пункту 8.4 Інструкція №230 встановлено, що в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у звязку з цим; посаду, звання, прізвище, імя та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного звязку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обовязки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що помякшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються, зокрема, підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення.

З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2016 року від заступника начальника відділу СУ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_3 на імя заступника начальника слідчого управління ГУ НП в Дніпропетровській області полковника поліції ОСОБА_4 надійшов рапорт про відсутність на службі протягом робочого дня без поважних причин слідчого СУ ГУ НП підполковника поліції ОСОБА_1 (а.с.64).

За фактом порушення службової дисципліни ОСОБА_1 згідно наказу від 28.01.2016 року №184 ГУ НП в Дніпропетровській області було призначено та проведено комісією службове розслідування відповідно до вимог Інструкція №230, за результатами якого 11.02.2016 року складно висновок (а.с.62-63).

В ході проведення службового розслідування встановлено, що слідчий Козинець Р.М. 19.01.2016 року був відсутній без поважних причин на службі. З цього приводу ОСОБА_1 надав письмові пояснення, де зазначив, що 19.01.2016 року він повертався з Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська та впав і отримав ушкодження обличчя. Після цього незнайомий йому чоловік на своєму автомобілі відвіз його до м.Новомосковська, де він звернувся за медичною допомогою до міської лікарні. Про причини відсутності на робочому місті він не повідомляв безпосереднього начальника, оскільки у нього зламався телефон, а після приїзду до дому він заснув та проспав до 22.00 год..У ході службового розслідування було здійснено перевірку доводів слідчого Козинця Р.М. щодо виконання ним 19.01.2016 року службових обовязків, які не знайшли свого підтвердження.

Комісією по проведенню службового розслідування також враховано те, що ОСОБА_1 неодноразово порушував службову дисципліну: 14.11.2015 року його було відсторонено від несення служби охорони громадського порядку на виборчій дільниці у звязку з тим, що він мав ознаки алкогольного спяніння; 10.12.2015 року був відсутній на службі без поважних причин.

Наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області №369 від 15 лютого 2016 року за порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилось у порушенні розпорядку дня СУ ГУНП, а саме відсутність на службі 19.01.2016 року більше 5 годин без поважної причини, слідчому СУ ГУНП підполковнику поліції ОСОБА_1 оголошено догану (а.с.6).

Як зазначено в наказі, порушення службової дисципліни слідчим Козинцем Р.М. стало можливим із-за особистої недисциплінованості та свідомим порушенням загальноприйнятих норм поведінки на службі і побуті, а також слабкого контролю за підлеглими з боку керівництва відділу СУ ГУНП.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення про задоволення позову, крім іншого, зазначив, що згідно п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України прогулом вважається відсутність працівника на роботі більше 3-х годин без поважних причин. При цьому, відповідно до норм трудового законодавства відсутність на роботі в звязку з погіршенням стану здоровя не може вважатися неповажною причиною.

Колегія суддів звертає увагу, що до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення не за прогул, а за порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилось у порушенні розпорядку дня СУ ГУНП, а саме відсутність на службі 19.01.2016 року більше 5 годин без поважної причини.

Позивач в адміністративному позові зазначив, та з цим погодився суд першої інстанції, що він був відсутній на роботі у звязку з погіршенням стану здоровя, оскільки в середині дня 19 січня 2016 року отримав травму в результаті падіння та звернувся до травматолога.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач пояснив, що 19.01.2016 року він повертався з Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська та коли переходив вул.ОСОБА_5, впав і отримав ушкодження обличчя. Після цього незнайомий йому чоловік на своєму автомобілі відвіз його до м.Новомосковська, де він звернувся за медичною допомогою до міської лікарні. Про причини відсутності на робочому місті він не повідомляв безпосереднього начальника, оскільки у нього зламався телефон, а після приїзду до дому він заснув та проспав до 22.00 год..

В судовому засіданні позивач не зміг пояснити суду, чому отримавши травму о 12.00 год. на вул.К.Лібкнехта в м.Дніпропетровську, при наявності в місті спеціалізованого лікарняного закладу для працівників поліції, він поїхав до м.Новомосковська та звернувся до травматолога КЗ «Новомосковська центральна міська лікарня» ДОР».

Згідно топографічних даних відстань від вул.К.Лібкнехта (на теперішній час - вул.М.Грушевського) в м.Дніпропетровську до ДУ «Територіальне медичне обєднання МВС України по Дніпропетровській області» складає 2,6 км, подолати яку навіть пішки можливо за півгодини, а на автомобілі за 5 хвилин, в той час як відстань від вул.К.Лібкнехта (на теперішній час - вул.М.Грушевського) в м.Дніпропетровську до КЗ «Новомосковська центральна міська лікарня» ДОР» складає 33 км, яку позивач подолав на автомобілі майже за півтори години, оскільки звернувся до травмпункта КЗ «НЦМЛ» ДОР» близько 14.20 год..

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки, виданої 26.01.2016 року головою ЛКК №1, ОСОБА_1 звернувся до травматолога КЗ «НЦМЛ» ДОР 19.01.2016 року близько 14.20 год. та йому встановлено діагноз (мовою оригіналу): «ушибленная ссадина лба и носа» (а.с.8).

Колегія суддів критично оцінює вказану довідку з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції витребувано з КЗ «НЦМЛ» ДОР» журнал реєстрації нещасних випадків невиробничого характеру травматологічного кабінету діагностичного центру КЗ «НЦМЛ» ДОР» за 19.01.2016 року.

З наданої копії вказаного журналу за період з 18.01.2016 року (10.35 год.) по 20.01.2016 року (12.00 год.) вбачається, що запис за порядковим номером «162 ОСОБА_6, 1977, Ушибл. ссадина лба и носа» зроблена поза полем, що належить для запису, іншим почерком (відмінним від того, яким заповнені інші сторінки журналу, але збігається з почерком, яким заповнена довідка від 26.01.2016 року), порядкові номери виправлені та зазначені виправлення не оговорені та не засвідчені.

Крім того, як вбачається з довідки, вона видана позивачу не в день його звернення до травмпункту, а через тиждень.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач пояснив, що про причини відсутності на робочому місті та про звернення до лікарняного закладу не повідомляв безпосереднього начальника, оскільки у нього зламався телефон, а після приїзду до дому він заснув та проспав до 22.00 год..

Такі пояснення колегія суддів оцінює критично, оскільки ОСОБА_1 мав можливість скористуватись не тільки автомобілем незнайомого чоловіка, який відвіз його до м.Новомосковська, але і телефоном. Крім того, вул.К.Лібкнехта (м.Грушевського), де як зазначає позивач, він впав, знаходиться від СУ ГУ НП в Дніпропетровській області по вул.Красна,20-А (вул.Троіцька) в 5 хв. їзди автомобілем, а тому позивач мав можливість навіть заїхати за місцем служби для повідомлення керівництва про отриману травму.

Вказані вище обставини викликають у колегії суддів недовіру щодо правдивості пояснень позивача відносно обставин та подій 19.01.2016 року та дійсності довідки, виданої 26.01.2016 року головою ЛКК №1 (прізвище не розбірливо).

Таким чином, протиправність поведінки позивача полягає у порушенні ним правил службової дисципліни, передбачених Дисциплінарним статутом. Під наявністю вини працівника у вчиненні діяння, розуміється ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків.

Крім того, позивач в судових засіданнях апеляційної інстанції, надаючи суду пояснення стосовно обставин та подій 19.01.2016 року, неодноразово їх змінював, його пояснення є суперечливі як між собою та і поясненням, що надані позивачем при службовому розслідуванні, та спростовуються наведеними вище доказами.

Посилання позивача про те, що він не знав про проведення відносно нього службового розслідування спростовується наявним в матеріалах службового розслідування власноруч написаним 26.01.2016 року ОСОБА_1 поясненням щодо подій 19.01.2016 року (а.с.66-69).

Крім того, позивач посилається на порушення його прав в частині не ознайомлення його з висновками службового розслідування, за результатами якого було винесено наказ від 15.02.2016 року №369 по притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Таке посилання колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на наступне.

Порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України регламентовано Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року №230, зареєстрованої в Мінюсті України 02.04.2013 № 541/23073.

Відповідно до пункту 6.3.5 вказаної Інструкції до прав особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, належить ознайомлення з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, за письмовим рапортом останньої.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач спочатку пояснив, що не памятає, чи звертався до керівництва з рапортом про ознайомлення з результатами службового розслідування, а потім зазначив, що не був ознайомлений з висновком, оскільки належного рапорту не подавав.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності прийнятий на підставі висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни, який позивачем не оскаржується.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області доведено правомірність прийняття наказу №369 від 15.02.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СУ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1М.».

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі досліджено обставини, які мають значення для справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі №804/6102/16 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі №804/6102/16 скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанову складено 04 квітня 2017 року.

Головуючий суддя:І.В. Юрко

Суддя:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак