Ухвала суду № 65806739, 05.04.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/112/17

У Х В А Л А

05 квітня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого-судді: Мацунича М.В.,

суддів: Куштана Б.П., Джуга С.Д.

за участю секретаря: Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якої діє представник ОСОБА_2 на ухвалу Хустського районного суду від 30 січня 2017 року про повернення заяви за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

встановила:

У січні 2017 року, представник позивачки ОСОБА_2 подав у суд клопотання про накладення арешту на майно подружжя.

Проте, ухвалою Хустського районного суду від 30 січня 2017 року клопотання про накладення арешту на майно подружжя, повернуто заявнику.

Представник позивачки ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу про накладення арешту. Зокрема вказує, що подана ним заява про забезпечення позову повністю відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 предявила до ОСОБА_3 зустрічний позов про поділ майна подружжя в якому просила виділити ОСОБА_3 автомобіль марки Geely, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, стягнувши на користь ОСОБА_1 1/2 частину його вартості. До позовної заяви долучено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказаний автомобіль.

Ухвалою судді Хустського районного суду від 30.01.2017 року заяву про забезпечення позову повернуто позивачу на підставі ч. 8 ст. 151 ЦПК України, як таку що не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Однак з даним висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Згідно ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до приписів ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В заяві ОСОБА_2 про забезпечення позову зазначено, що позивач та відповідач знаходяться у процесі розлучення і ОСОБА_3 має можливість розпорядитися спільним автомобілем, а тому, є достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову. Тобто позивачем наведено причини, у звязку з якими необхідно забезпечити позов. Також в заяві вказано вид забезпечення позову, який належить застосувати арешт майна, та обґрунтовано його необхідність (наявність у ОСОБА_3 можливості розпорядитися спільним майном).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що подана ОСОБА_2 заява про забезпечення позову відповідає приписам ст. 151 ЦПК України.

При цьому помилковим є посилання суду в оскаржуваній ухвалі на те, що позивачем не заявлено вимог щодо передачі йому автомобіля, а відтак у разі задоволення позову, відчуження такого автомобіля жодним чином не вплине на виконання рішення, оскільки зазначене стосується вже вирішення такої заяві по суті. Однак вказане жодним чином не може бути підставою саме для повернення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що для повернення заяви про забезпечення позову у суду першої інстанції не було підстав, у звязку з чим ухвала судді Ужгородського районного суду від 30 січня 2017 року підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для вирішення питання стосовно вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, стосовно прохання апелянта в апеляційні скарзі вжити заходи забезпечення позову, то таке не може вирішуватись апеляційним судом, оскільки воно не вирішувалося по суті судом першої інстанції. За таких обставин апеляційна скарга підлягає лише частковому задоволенню.

А звідси, керуючись статтями 307, 311, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якої діє представник ОСОБА_2, задоволити частково.

Ухвалу Хустського районного суду від 30 січня 2017 року про повернення заяви, скасувати, передавши вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді