Постанова № 65781247, 24.03.2017, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/518/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2017 р. смт. Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої-судді Прищепи Т.П.

за участю секретаря с/з Калантарян Л.М.

позивача ОСОБА_3

представника відповідача Москаленка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Ємільчине в дистанційному судовому провадженні в режимі відеоконференції з Вінницьким міським судом адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства Оборони України про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії,

третя особа: Житомирський обласний комісаріат,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить: визнати відмову Міністерства Оборони України в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги …» - протиправною; визнати протиправним рішення Комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги від 03 червня 2016 року (протокол № 42), яким відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов'язати Міністерство Оборони України прийняти рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги …» в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, на день встановлення інвалідності, а саме 182700 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 11.04.1986 року по 20.07.1988 року проходив військову строкову службу у в/ч № 89933, яка входила до складу ЗС СРСР та на той час була задіяна у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан. В період проходження служби під час бойових дій на території Афганістану він отримав поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, внаслідок чого отримав інвалідність. Згідно довідки МСЕК від 06.02.2013 року серії НОМЕР_1 йому встановлено третю групу інваліда війни з 01.02.2013 року по 01.03.2018 року.

06.02.2016 року він звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату з заявою та усіма належними додатками про призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності. Житомирським обласним військовим комісаріатом 26.02.2016 року йому була надана відповідь (копія додається), що подані заява та документи не відповідають вимогам встановлених чинним законодавством та було запропоновано звернутися до Ємільчинського районного комісаріату для того щоб сформувати пакет документів який би відповідав встановленим вимогам. 28.03.2016 року на виконання рекомендацій обласного комісаріату звернувся до Ємільчинського районного військового комісаріату з заявою та усіма належними додатками та через деякий час отримав витяг з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03.06.2016 року в якому було зазначено, що розглянувши мої документи комісія прийняла рішення відправити на доопрацювання документи подані мною на підставі того, що інвалідність була мені встановлена до першого січня 2014 року, оскільки в матеріалах справи немає підтвердження того, що інвалідність була наслідком поранень отриманих при проходженні військової служби.

Для позивача позиція комісії Міноборони не зрозуміла, адже згідно довідки до акту огляду МСЕК № 654343 від 06.02.2013 року йому встановлено третю групу інвалідності, поранення, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, також причинно наслідковий зв'язок підтверджується Витягом з Протоколу від 14 грудня 2012 року № 2518, де встановлено, що захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, що підтверджується військово-медичними та військо-обліковими документами.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, зіславшись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - Міністерства оборони України в судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Просив в позові відмовити.

Представник третьої особи - Житомирського обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. До суду було направлено заперечення на позов ОСОБА_3 в якому представник третьої особи просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_3 у період з 11.04.1986 року по 20.07.1988 року проходив військову службу у військовій частині № 89933, що підтверджується даними військового квитка позивача (а.с. 8-10).

Як вбачається з Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (Протокол № 2518 від 14.12.2012 року) Центральною віськово-лікарською комісією Міністерства оборони України було встановлено, що поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с. 7).

Згідно з даними довідки до акту огляду МСЕК серії 10 НОМЕР_1 від 06.02.2013 року позивачу з 01.02.2013 року по 01.03.2018 року була встановлена третя група інвалідності захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 16).

Також, судом встановлено, що листом від 26.02.2016 року № ВСЗ 1229 Житомирський обласний військовий комісаріат повідомив позивача, що причина повернення документів - відсутність у пакеті документів копії військового квитка (з наявністю в ньому інформації про військове звання та номер військової частини де він проходив службу та коли був звільнений), крім того копії документів завіряються в установленому порядку керівником уповноваженого органу та мають бути в двох екземплярах (а.с. 15), тобто вказано недоліки та рекомендовано звернутися до Ємільчинського районного військового комісаріату та надати документи для оформлення. На повторне звернення позивача, після усунення недоліків першочергового звернення, ОСОБА_3 надано витяг з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 0.06.2016 року № 42 з якого вбачається, що розглянувши подані документи комісія дійшла висновку про необхідність направлення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, яким установлено інвалідність до 01.01.2014 року … (а.с. 13), тобто вказаним витягом із протоколу підтверджується, що подані документи направлено на доопрацювання, а не відмовлено в нарахуванні одноразової виплати як інваліду війни ІІІ групи, рішення про відмову в призначенні допомоги Міністерством оборони України не приймалось, а тому відсутні неправомірні дії Міністерства оборони України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Пунктом 6 статті 16-3 даного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку, затвердженого вказаною вище Постановою № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п. 6 цього Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18.11.2014 у справі № 21-446а14.

Крім того, п. 13 даного порядку встановлено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до пункту 11 Положення про військові комісаріати, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 року № 389 районні, об'єднані районні, міські, об'єднані міські військові комісаріати, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення готують документи, необхідні для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців Збройних Сил, а також військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори.

Отже, наведеними вище положеннями чинного законодавства чітко розмежовані повноваження уповноваженого органу (військового комісаріату) та головного розпорядника бюджетних коштів, тобто Міністерства оборони України.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними бездіяльності Міністерства оборони України, що полягали у непризначенні позивачу одноразової грошової допомоги є передчасними, оскільки дане питання уповноваженим на те суб'єктом вирішувалося однак рішенням за наслідками його розгляду прийнято направити документи на доопрацювання, а не відмовити у нарахуванні грошової допомоги, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Також, задоволенню не підлягають позовні вимоги в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити, виплатити позивачу одноразову грошову допомогу та здійснити її стягнення, оскільки такі позовні вимоги є похідними від вищевказаної.

Враховуючи викладене, позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, ст.ст. 69, 70, 71, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Міністерства Оборони України про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Ємільчинський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя /підпис/

Копія вірна:

Суддя: Т. П. Прищепа