Ухвала суду № 65781081, 05.04.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17521/16-ц

Провадження № 4-с/161/3/17

У Х В А Л А

05 квітня 2017 року місто ОСОБА_1

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого судді Подзірова А.О., при секретарі Кубяк О.В., за участі представників заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та представника першого відділу ДВС міста Луцька ОСОБА_4, заінтересованої особи ОСОБА_5, його представника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, заінтересовані особи Перший відділ Державної виконавчої служби м. Луцька та ОСОБА_5 про визнання неправомірними дії головного державного виконавця першого відділу ДВС міста Луцька ОСОБА_8 та старшого державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9, скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, скасування акту опису й арешту майна, скасування постанови про призначення експерта, визнання неправомірним та скасування звіту про оцінку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись суд із скаргою на неправомірні дії головного державного виконавця першого відділу ДВС міста Луцька ОСОБА_8 та старшого державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 просили суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_8 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року з примусового виконання судового наказу № 0308/1440/2012 від 10.04.2012 року; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року з примусового виконання судового наказу № 0308/1440/2012 від 10.04.2012 року; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-4207/07 виданого 29.10.2007 року; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-4207/07 виданого 29.10.2007 року; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 щодо складення акту опису й арешту майна від 07 жовтня 2015 року серії 39028336 № ВР; скасувати акт опису й арешту майна від 07 жовтня 2015 року серії 39028336 № ВР, складеного старшим державним виконавцем першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 щодо винесення постанови про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 09.10.2015 року; скасувати постанову про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 09.10.2015 року.

14 лютого 2017 року звернулися до суду з уточненою заявою, яка ухвалою суду прийнята до спільного розгляду, якою фактично збільшили свої вимоги в частині визнання неправомірним та скасувати звіту про оцінку двокімнатної житлової квартири, загальною площею 56.7м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 30.11.2015р.

Ухвалою суду від 27 лютого 2017 року до участі в справі в якості заінтересованих осіб: Перший відділ Державної виконавчої служби м. Луцька та ОСОБА_5

В судовому засіданні заявники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та їх представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уточнені вимоги скарги підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представники заінтересованої особи Першого відділу Державної виконавчої служби м. Луцька ОСОБА_4 та ОСОБА_10 в судовому засіданні вимоги заявників не визнали, суду зазначили, що державні виконавці діяли в межах закону вчиняючи дії, що оскаржуються та зазначили на пропуск заявниками строку для оскарження дій державних виконавців. Просили суд відмовити в задоволенні скарги.

Заінтересована особа ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні просили в задоволенні скарги відмовити та залишити її без розгляду в звязку з пропуском строку для оскарження дій державного виконавця.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом ухвалою суду від 12.01.2017 року були поновлені строки, відповідно до клопотань заявників від 22.12.2016 року, передбачені ст.. 385 ЦПК України, на підставі ст.ст.72,73 ЦПК України, що зафіксовано в журналі судового засідання від 12.01.2017 року щодо первісних вимог заявників без врахування збільшених вимог, в звязку з відсутністю на день розгляду клопотання доказів ознайомлення скаржників з діями державних виконавців.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»606-XIV від 21.04.1999 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV від 21.04.1999 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зіст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогокодексу, порушено їх права чи свободи.

Щодо вимог заявників в частині визнання неправомірними дії головного державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_8 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року з примусового виконання судового наказу № 0308/1440/2012 від 10.04.2012 року; скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року з примусового виконання судового наказу № 0308/1440/2012 від 10.04.2012 року суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Директор КП «Луцькводоконал», як представник стягувача звернувся до ВДВС Луцького міського управління юстиції з заявою про примусове виконання рішення суду, а саме судового наказу виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 10 квітня 2012 року по справі №2н/0308/1440/2012 (а.с. 15 т.2).

Судовим наказом виданим Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 10 квітня 2012 року №2н/0308/1440/2012 Стягнуто солідарно з боржників ОСОБА_7, ОСОБА_6, які проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь стягувача комунального підприємства Луцькводоканал заборгованість за надання послуг з водопостачання та водовідведення в розмірі 3180 (три тисячі сто вісімдесят) гривень 02 коп., а також 107 (сто сім) гривень 30 коп. судового збору. Вказаний судовий наказ відповідно до відміток, що містяться на ньому набрав законної сили 06.04.2012 року та був попередньо на виконанні в першому відділі ДВС Луцького міського управління юстиціїі державним виконавцем було закінчено виконавче провадження 21.06.2013 року, що також вбачається з витягу з ВП спецрозділ від 27.03.2017 року (а.с. 15, 19 т.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (606-XIV від 21.04.1999) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV від 21.04.1999 (що діяв на день відкриття виконавчого провадження) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 22 вказаного вище Закону, передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи -протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 вказаного Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

За таких обставин, враховуючи, що 21.06.2013 року відбулося переривання строку пред'явлення до виконання судового наказу, суд вважає, що 05.02.2014 року головним державним виконавцем Маковецькою Л.М. правомірно було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі судового наказу виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 10 квітня 2012 року про солідарне стягнення заборгованості за надані послуги з ОСОБА_6 на користь КП «Луцькводоканал» (а.с.11 та 18 т.2).

Суд приходить до висновку, що постанова від 05.02.2014 року державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_8про відкриття виконавчого провадження винесена відповідно до вимог на той час чинного законодавства та в межах повноважень державного виконавця.

Враховуючи викладене те, що ухвалою суду від 12.01.2017 року був поновлений в тому числі заявнику ОСОБА_6 строк передбачений ч.1 ст.. 385 ЦПК України для оскарження в цій частині дій державного виконавця, відповідно до клопотань заявників від 22.12.2016 року, що зафіксовано в журналі судового засідання від 12.01.2017 року, суд вважає, що в частині визнання неправомірними дії головного державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_8 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року з примусового виконання судового наказу № 0308/1440/2012 від 10.04.2012 року, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року з примусового виконання судового наказу № 0308/1440/2012 від 10.04.2012 року необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Щодо вимог заявників в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-4207/07 виданого 29.10.2007 року; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-4207/07 виданого 29.10.2007 року суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 04.02.2016 року Директор КП «Луцькводоконал», як представник стягувача звернувся до ВДВС Луцького міського управління юстиції з заявою про примусове виконання виконавчого листавиданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 02.08.2007 року по справі №2-4207/2007 (а.с. 20 т.2).

Відповідно до виконавчого листавиданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 02.08.2007 року по справі №2-4207/2007 Стягнуто солідарно з боржників ОСОБА_7, ОСОБА_6 в користь комунального підприємства Луцькводоканал заборгованість за надання послуг з водопостачання та водовідведення в розмірі 823,35 грн., а також 25,50 грн. судового збору.

Вказаний виконавчий лист видано 29.10.2007 року з строком предявлення до виконання протягом 3 років. Відповідно до відмітки, що міститься на ньому був попередньо на виконанні в першому відділі ДВС Луцького міського управління юстиціїі 23.10.2014 року державним виконавцем було повернуто виконавчий документ стягувачу відповідно до п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV від 21.04.1999, що також вбачається з витягу з ВП спецрозділ від 27.03.2017 року, що попередньо стягувачем виконавчий лист предявлявся до виконання 10.12.2007 року 16.12.2009 року та був повернутий 19.05.2010 року, 15.10.2010 року та був повернутий 23.10.2014 року (а.с. 21, 23-25 т.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (606-XIV від 21.04.1999) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV від 21.04.1999 (що діяв на день відкриття виконавчого провадження) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 22 вказаного вище Закону, передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 вказаного Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

За пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2677-VІ, який набрав чинності з 9 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Таким чином, поширення дії норм вказаного Закону на правовідносини щодо пред'явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.

За таких обставин, враховуючи, 29.10.2007 року виданий виконавчий лист, що 19.05.2010 року та 23.10.2014 року відбулося переривання строку пред'явлення до виконання зазначеного виконавчого листа суд вважає, що 04.02.2016 року державним виконавцем Михальчук М.Я.правомірно було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа виданого 29.10.2007 року.

Що стосується описки, що була допущена державним виконавцем Михальчук М.Я. при відкритті виконавчого провадження в зазначенні розміру, що підлягає стягненню, а саме замість 823,35 грн. зазначила 6318,76 грн., з ОСОБА_6 на користь комунального підприємства Луцькводоканал то суд приходить до висновку, що зазначена описка не призвела до надмірного стягнення та в витязі з ВП спецрозділ (а.с. 23-25 т.2) зазначена саме сума в розмірі 823,35 грн., що підлягала до стягнення з ОСОБА_6 на користь комунального підприємства Луцькводоканал, крім того судом в судовому засіданні було встановлено, що відповідно до Розпорядження державного виконавця Михальчук М.Я. №50062455/1від 07.09.2016р року було перераховано стягувачу в загальній сумі 863,85 грн. заборгованості за зазначеним виконавчим листом.

Суд приходить до висновку, що постанова від 05.02.2014 року державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_8 про відкриття виконавчого провадження винесена відповідно до вимог на той час чинного законодавства та в межах повноважень державного виконавця.

Враховуючи викладене те, що ухвалою суду від 12.01.2017 року був поновлений в тому числі заявнику ОСОБА_6 строк передбачений ч.1 ст.. 385 ЦПК України для оскарження в цій частині дій державного виконавця, відповідно до клопотань заявників від 22.12.2016 року, що зафіксовано в журналі судового засідання від 12.01.2017 року, суд вважає, що в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-4207/07 виданого 29.10.2007 року; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-4207/07 виданого 29.10.2007 року необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Щодо вимог заявників в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 щодо складення акту опису й арешту майна від 07 жовтня 2015 року серії 39028336 № ВР; скасувати акт опису й арешту майна від 07 жовтня 2015 року серії 39028336 № ВР, складеного старшим державним виконавцем першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9

Судом встановлено, що згідно акту опису й арешту майна від 07 жовтня 2015 року серії 39028336 № ВР, що складений у присутності стягувача представника КП «Луцьктепло» ОСОБА_11 та понятих ОСОБА_11, ОСОБА_12 було описано й арештовано квартиру, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Коновальця, 1Б/3, що належить на праві приватної власності боржникам ОСОБА_6, ОСОБА_7 згідно довідки відповіді на запит № 22695 від 23.09.2015р. Із тексту цього ж самого акту опису й арешту майна було встановлено і наступне: від підпису присутній у квартирі відмовився та відмовився представитися. Копію акта опису й арешту майна отримав буде надіслано рекомендованим листом боржникам.

Крім того в судовому засіданні судом встановлено, що в цей день державним виконавцем Михальчук М.Я. було складено два акти опису й арешту майна від 07 жовтня 2015 року серії 39028336 № ВР, по одному на кожне виконавче провадження щодо примусового стягнення з боржників ОСОБА_6, ОСОБА_7, в одному з них допущені описки, які Постановою №23/03/2007 про перевірку виконавчого провадження в.о. начальника Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк відповідно до абз.3 ч.3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року N 1404-VIII, виправлені допущені помилки в акті опису та арешту майна від 07.10.2015, а саме:

-змінено серію та номер акту на:Серія: ВР № 39028536

-доповнено у вступній частині вказівку про посадову особу, яка склала акт: Мною, старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9

-доповнено реквізити виконавчого документу: при примусовому виконанні судового наказу № 0308/12764/12, виданого 02.11.2012 Луцьким міськрайонним судом Волинської області

-доповнено графу «Поняті»:

ОСОБА_13, адреса: м. Луцьк, вул. Є.Коновальця, 1Б/2;

ОСОБА_14, адреса: м. Луцьк, вул. Чорновола, 26/137;

-доповнено графу «При описі були присутні»:

При опису були присутні: Представник поліції (дільничний інспектор Луцького ВП ГУНП у Волинській області);Представники ТРК «Аверс»;Старший державний виконавець відділу ОСОБА_15

Зазначені виправлення та сам факт проведення опису й арешту майна узгоджуються з іншим актом з зазначеними серією та номером від 07.10.2015 року (а.с.26,27) та відтвореним в судовому засіданні відеозаписом «Забирають квартиру» (посилання: https://www.youtube.com/watch?v=cM85fMV8bPM) Офіційного каналу Волинської обласної державної телерадіокомпанії.

У пункті 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей57,58 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV від 21.04.1999 року встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника. Уразі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертаєтьсятакожнаналежнеборжникуінше майно, за винятком майна,на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV від 21.04.1999 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в тому числі, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту.

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV від 21.04.1999 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV від 21.04.1999 майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV від 21.04.1999 заходами примусового виконання рішень, є, зокрема звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Як вбачається з копій акту опису та арешту майна, що наявний в матеріалах справи, у повній відповідності з п/п 4.2.1 п.4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень (що діяла станом на 07.10.2015 року) у акті опису й арешту майна зазначено назву кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки, притаманні саме житловим приміщенням, а саме точну адресу приміщення та зазначення його власників.

За таких обставин, суд вважає, що державний виконавець першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 діяв у відповідності до ст.. 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене те, що ухвалою суду від 12.01.2017 року був поновлений в тому числі заявнику ОСОБА_6 строк передбачений ч.1 ст.. 385 ЦПК України для оскарження в цій частині дій державного виконавця, відповідно до клопотань заявників від 22.12.2016 року, що зафіксовано в журналі судового засідання від 12.01.2017 року, суд після всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою суд вважає, що вимоги скаржників в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 щодо складення акту опису й арешту майна від 07 жовтня 2015 року серії 39028336 № ВР; скасувати акт опису й арешту майна від 07 жовтня 2015 року серії 39028336 № ВР, складеного старшим державним виконавцем першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 не підлягають задоволенню, а тому в задоволенні в цій частині необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Щодо вимог заявників в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 щодо винесення постанови про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 09.10.2015 року та скасування постанови про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 09.10.2015 року суд виходить з наступного.

Постановою державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності - субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 09 жовтня 2015 року у ВП№47043035 при примусовому виконанні судового наказу №161/1162/14ц від 02.02.2015 року про стягнення заборгованості за житлово комунальні послуги з ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь ЖКП № 3 в розмірі 6326,43 грн. та 121,80 грн. судового збору було призначено ОСОБА_16 експертом, субєктом оціночної діяльності субєктом господарювання у виконавчому провадженні для встановлення дійсної вартості майна та було попереджено експерта про відповідальність згідно законодавства України за за відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо неправдивого висновку (а.с.36 т.2).

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV від 21.04.1999, у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Відповідно до ч.1. вказаної вище статті, визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідностатті 13 Закону України «Про виконавче провадження»в редакції від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Тобто посадовою інструкцією державного виконавця не передбачено проведення конкурсів для призначення експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі.

За таких обставин, суд вважає, що державний виконавець першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 при винесенні постанови про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 09.10.2015 року діяв у відповідності до ч. 2 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV, а тому його дії є в цій частині правомірними та узгоджуються зі ст.13 Закону України «Про виконавче провадження»606-XIV.

Суд критично відпоститься до доводів заявників та їх представників, що при призначенні у відповідності до ст.. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» підставою проведення оцінки майна є визначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання на конкурсних засадах, оскільки зазначеною статтею конкурсні засади передбаченні окремо визначеними нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, а спеціальною нормою - ч. 2 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV від 21.04.1999 зазначеного передбаченого не було.

Враховуючи викладене те, що ухвалою суду від 12.01.2017 року був поновлений в тому числі заявнику ОСОБА_6 строк передбачений ч.1 ст.. 385 ЦПК України для оскарження в цій частині дій державного виконавця, відповідно до клопотань заявників від 22.12.2016 року, що зафіксовано в журналі судового засідання від 12.01.2017 року, суд після всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою суд вважає, що вимоги скаржників в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 та скасування постанови про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 09.10.2015 року задоволенню не підлягають, а тому в задоволенні в цій частині необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Щодо вимог заявників в частині збільшення вимог від 14 лютого 2017 року про визнання неправомірним та скасувння звіту про оцінку двокімнатної житлової квартири, загальною площею 56.7м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 30.11.2015р. суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з розясненнями, що містяться в п.24 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, повязаних з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається субєкт оціночної діяльності субєкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

При цьому суди мають враховувати, що субєкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги позивачів щодо оскарження оцінки майна підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Однак, така вимога позивачів, як сторони виконавчого провадження, розглядається не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним субєкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та субєктом оціночної діяльності.

Крім того, суд зазначає, що в зазначеній частині вимог заявників питання про поновлення строків у відповідності частини другої статті 385 ЦПК України в судовому засіданні не вирішувалося.

Судом встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_16 на підставі замовлення Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького МУЮ, діючи на підставі Сертифікату субєкта оціночної діяльності №89/15 від 03.02.2015 року здійснив оцінку квартири №3 за адресою: м. Луцьк вул.. Коновальця, буд.1б 30 листопада 2015 року визначив ринкову вартість обєкта оцінки - 413050,00 грн. (а.с. 58 89).

В процесі розгляду справи після 12.01.2017 року, сторонами, суду надані докази того, що заявники достовірно дізналися про можливе порушення їх прав чи свобод.

01.12.2015 року державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 було направлено повідомлення про наявність висновку експерта про оцінкуквартири за адресою: м. Луцьк, вул.. Коновальця, 1Б/3 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.130).

Оголошенням газети Ярмарок від 04.03.2016 року Перший відділ Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції повідомив про наявність акту опису та арешту майна від 17.09.2015 року та про наявність висновку експерта про оцінкуквартири за адресою: м. Луцьк, вул.. Коновальця, 1Б/3 (а.с.132).

Так, заявами від 02.06.2016 року, від 11.05.2016 року заявники просили їх ознайомити з матеріалами виконавчого провадження (а.с.97,98,100 т.1).

З акту державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 від 16.05.2016 рокусудом встановлено, що заявники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження (а.с.99 т.1).

З акту державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 від 06.06.2016 року судом встановлено, що ОСОБА_6 ще раз ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та відібрав їх копії (а.с. 101 т.1).

З акту державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 від 13.06.2016 року судом встановлено, що ОСОБА_6 ще раз ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та отримав їх копії на 132 арк. (а.с. 101 т.1)

Так, судом встановлено, що державний виконавецьПершого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 повідомленням від 07.09.2016 року повідомив боржників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 що згідно протоколу №157195 проведення електронних торгі, торги відбулися 13.04.2016 рок, реєстраційний номер лота 135638 двокімнатна квартира, за адресою: м. Луцьк, вул.. Коновальця, 1Б/3 (а.с.141 т.1). Зазначене повідомлення було вручене рекомендованим листом з повідомленням 09 вересня 2016 року ОСОБА_6 та для передачі ОСОБА_7 ОСОБА_6 09 вересня 2016 року (а.с.142).

Статтею 385 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до частин 3, 4 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV від 21.04.1999 державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

14.02.2017 року представника скаржників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 фактично збільшили вимоги частині визнання неправомірним та скасувати звіту про оцінку двокімнатної житлової квартири, загальною площею 56.7м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 30.11.2015р. (а.с.53).

Той факт, що скаржники довідалися та знали про результати оцінки майна підтверджуються дослідженими доказами в судовому засіданні, а саме:

- актом державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 від 16.05.2016 рокусудом встановлено, що заявники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження (а.с.99 т.1).

-актом державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 від 06.06.2016 року судом встановлено, що ОСОБА_6 ще раз ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та відібрав їх копії (а.с. 101 т.1).

-актом державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 від 13.06.2016 року судом встановлено, що ОСОБА_6 ще раз ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та отримав їх копії на 132 арк. (а.с. 101 т.1)

За таких обставин, суду заінтересованими особами надані достовірні докази того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 достовірно знали, ще станом на 16.05.2016 року про наявність про результати оцінки майна квартири за адресою: м. Луцьк, вул.. Коновальця, 1Б/3, а тому їх клопотання про поновлення строку не підлягає до задоволення.

У відповідності з вимогами ст. 60 п.4 ЦПК України, - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд критично відноситься до пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та їх представників в судовому засіданні стосовно того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не ознайомлювалися з матеріалами виконавчого провадження і не отримували копії та не писали ніяких заяв. В судовому засіданні було достовірно встановлено з пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 що підписи, які містяться в їх заявах та в актах державного виконавця (а.с.97-102) належать саме їм.

Так само, суд оцінює критично подальші пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що вони розписалися на чистих паперах та на незаповнених актах держаних виконавців, оскільки зазначені обставини не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Тому суд не знаходить поважних причин дня поновлення строку передбаченого ст.ст..73, 385 ЦПК України, а тому, керуючись ч. 2 ст. 72 ЦПК України, вважає за необхідне вимоги скаржників в частині визнання неправомірним та скасування звіту про оцінку двокімнатної житлової квартири, загальною площею 56.7м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 30.11.2015р. залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 209 ч. 3, 387 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» 606-XIV суд ~

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарг ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині визнання неправомірними дії головного державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_8 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року з примусового виконання судового наказу № 0308/1440/2012 від 10.04.2012 року та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року з примусового виконання судового наказу № 0308/1440/2012 від 10.04.2012 року, визнання неправомірними дії старшого державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-4207/07 виданого 29.10.2007 року та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-4207/07 виданого 29.10.2007 року, визнання неправомірними дії старшого державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 щодо складення акту опису й арешту майна від 07 жовтня 2015 року серії 39028336 № ВР, скасування акту опису й арешту майна від 07 жовтня 2015 року серії 39028336 № ВР, складеного старшим державним виконавцем першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9, визнання неправомірними дії старшого державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_9 щодо винесення постанови про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 09.10.2015 року та скасування постанови про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 09.10.2015 року відмовити.

Скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині визнання неправомірним та скасування звіту про оцінку двокімнатної житлової квартири, загальною площею 56.7м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 30.11.2015р. залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали суду складений та підписаний 06.04.2017 року 10:00

Суддя Луцького міськрайоного суду А.О. Подзіров