Ухвала суду № 65779827, 05.04.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 652/805/13-к Головуючий в 1 інстанції: Cапронова Л.В.

Провадження № 11-кп/791/334/17 Доповідач: Гемма Ю.М.

Категорія: повернення обвинувального акта

У Х В А Л А

іменем України

05 квітня 2017 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Гемми Ю.М.,

суддів Калініної О.В., Коломієць Н.О.,

при секретарі Сухорука Я.А.

за участю прокурора Мошковського П.Г.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 12013230100000383 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 лютого 2017 року щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,-

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою прокурору повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 364-1, ч.2 ст. 366, ч.2 ст.194 КК України, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. В обґрунтування свого висновку суд послався на те, що обвинувальний акт містить не формулювання обвинувачення, а лише перелік обставин, які встановлені органами досудового розслідування, що вказує на те, що ОСОБА_2 взагалі не має статусу обвинуваченого, так як за цим процесуальним рішенням йому лише повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, що передбачає наявність у нього статусу підозрюваного, про зазначено в ухвалі Апеляційного суду Херсонської області від 26.12.2016 року по цій справі, і це свідчить про порушення права обвинуваченого на захист.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор в апеляційній скарзі вказує на незаконність ухвали суду першої інстанції. Зазначає, що відповідно до вимог ст. 291 КПК України прокурором викладено в обвинувальному акті ті обставини справи, які він вважає встановленими, правова кваліфікація та формулювання обвинувачення. Вказує на те, що предявлення обвинувачення характеризується моментом складання обвинувального акта. Стверджує, що обвинувальний акт повернуто безпідставно, оскільки в обвинувальному акті наведені фактичні дані, які у своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, про що зазначено у висновку Верховного суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові від 24.11.2016 року.

У запереченнях захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 указує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора, просить її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без зміни.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційні вимоги та просив їх задовольнити, доводи захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, у дебатах сторони залишилися на своїх попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно зі ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відомості, які має містити обвинувальний акт, передбачені ст.291 КПК України.

Так, ч. 1 ст.91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи із суті даної статті має відображатись в обвинувальному акті відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно із розясненнями, які містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб предявлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Даний принцип закріплений у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Зазначених вимог закону при складанні обвинувального акта ні слідчим, ні прокурором не дотримано.

За змістом судового рішення, у підготовчому судовому засіданні суд першої інстанції встановив, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_2 викладено формулювання підозри у вчиненні інкримінованих злочинів.

Крім того, при перевірці матеріалів кримінального провадження зясовано, що ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26 грудня 2016 року скасовано вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 20 січня 2015 року щодо ОСОБА_2 у цій справі з підстав порушення прав обвинуваченого на захист, оскільки обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, а лише перелік обставин, які встановлені органом досудового розслідування, та містить лише повідомленні йому про підозру у вчиненні інкримінованих злочинів, тобто, обвинувального акту не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, на що прокурором не звернуто уваги.

Згідно зі ст.6 ч.3 п.(а) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950р., ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997р., кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, тобто він має право знати у чомуобвинувачується, а тому обвинувальний акт має бути конкретним за своїм змістом. Неконкретність обвинувального акту, коли в ньому не викладено обвинувачення, а замість цього в ньому міститься формулювання підозри порушує право особи на захист.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Зазначені вище недоліки обвинувального акту є істотними, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, тому доводи прокурора є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Установивши зазначені вище порушення закону, суд обґрунтовано повернув обвинувальний акт прокурору, оскільки він не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, про що зазначено ухвалі Апеляційного суду Херсонської області від 26 грудня 2016 року, висновки і мотиви якого, з яких було скасовано вирок щодо ОСОБА_2, є обовязковими для суду першої інстанції при новому розгляді відповідно до вимог ч.3 ст. 415 КПК України, і доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, висновок суду першої інстанції не спростовують.

Неспроможними є посилання прокурора на правовий висновок Верховного Суду України щодо правозастосування норми ст. 291 КПК України, викладений у його постанові від 24.11.2016 року, де саме зазначено, що аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обовязкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1)фактичних обставин кримінального правопорушення;

2)правової кваліфікації;

3)формулювання обвинувачення;

Цих вимог закону при складанні обвинувального акту слідчим та прокурором дотримано не було.

Як убачається зі змісту обвинувального акту, він лише містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, їх правову кваліфікацію, і при цьому не містить формулювання обвинувачення, яке має бути обовязково відображено в обвинувальному акті, як це передбачають норми ст. 291 КПК України, і саме ці обставини були встановлені судом першої інстанції при новому розгляді, на які вказав у своїх висновках суд апеляційної інстанції, скасовуючи попереднє судове рішення, і висновок суду першої інстанції не суперечать зазначеному вище правовому висновку Верховного Суду України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в ухвалі навів ґрунтовні мотиви повернення обвинувального акта прокурору, тому підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора, не знаходить.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 лютого 2017 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013230100000383 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 364-1, ч.2 ст. 366, ч.2 ст.194 КК України, повернуто прокурору без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_3

Судді: (підпис) ОСОБА_4

(підпис) ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного суду

Херсонської області ОСОБА_3