Рішення № 65778886, 23.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2037/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Ващенко Л.Г.

суддів Вадовської Л.М., Плавич Н.Д.

при секретарі Ярахмедові Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки,

ВСТАНОВИЛА:

31.10.2014 року, публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі-Банк) звернулось із позовом про стягнення з позичальника ОСОБА_3 і її поручителя ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 17.01.2008 року у розмірі 121146,61 доларів США еквівалент 1568989,85 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що 17.01.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» \правонаступник публічне акціонерне товариство, далі-Банк\ і ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11284978000 \далі-кредитний договір\, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 100000 доларів США на строк до 17.01.2029 року зі сплатою 12,40% річних.

У забезпечення виконання кредитного договору, 17.01.2008 року між Банком і ОСОБА_2 укладено договір поруки №173362, відповідно до умов якого поручитель зобовязався перед Банком відповідати за належне виконання позичальником умов кредитного договору від 17.01.2008 року.

Посилаючись на те, що позичальник належним чином не виконувала умови кредитного договору, допустила заборгованість з повернення кредиту і сплати відсотків, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, звернувся із зустрічним позовом про визнання договору поруки недійсним з підстав того, що він не укладав цей правочин.

Представник Банка, відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2, не приймали участі в судовому засіданні у суді першої інстанції 27.10.2016 року.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.10.2016 року позов задоволено: суд стягнув з позичальника ОСОБА_3 і його поручителя ОСОБА_2 на користь Банка заборгованість за кредитним договором станом на 21.10.2014 року у розмірі 117367,03 доларів США еквівалент 1520039,89 гривень і в рівних частках судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову Банку у позові і про задоволення зустрічного позову, посилаючись на незаконність рішення суду, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права ст.ст.203,215 ЦК України, ст. 61 ч.4 ЦПК України.

У засіданні колегії суддів: відповідач ОСОБА_2 і його представник скаргу підтримали.

Представник Банка і відповідачка ОСОБА_3 у засідання колегії суддів не зявились, представник Банка належним чином сповіщений про розгляд справи 23.03.2017 року, що рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення апеляційного суду від 24.02.2017 року. ОСОБА_3 відмовилась від отримання кореспонденції апеляційного суду, про що зазначено у довідці.

Рішення суду першої інстанції у частині задоволення вимог Банка до поручителя ОСОБА_2 і у частині відмови у зустрічному позові ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення на підставі ст.. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України.

За змістом ст.. 309 ч. 1 п. п. 3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Банк просив стягнути зі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 заборгованість на підставі кредитного договору і договору поруки від 17.01.2008 року у розмірі 121146,61 доларів США еквівалент 1568989,85 гривень (а.с.1-4 т.1).

ОСОБА_2 заперечував проти позову Банка і звернувся із зустрічним позовом про визнання недійсним договору поруки від 17.01.2008 року з тих підстав, що він не укладав зазначений правочин (а.с. 97-99 т.1).

Між сторонами виникли правовідносини із зобовязання, які регулюються нормами ЦК України.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_4, який згідно наказу Банка №145-ВК від 16.04.2007 року був призначений на посаду директора відділення №908 Банка, що розташоване по вул. Садовій, 5 в м. Одесі, виконуючи обовязки начальника цього відділення, в порушення посадової інструкції начальника відділення, не перевіряючи достовірність інформації в наданих йому документах для оформлення кредиту, склав кредитну справу на імя ОСОБА_3, навмисно, з корисливих намірів, зловживаючи своїм службовим становищем, розглянув документи як голова кредитного комітету відділення, про що 26.12.2007 року склав протокол, згідно якого сам же проголосував за видачу кредиту на імя ОСОБА_3П, після чого сам же 17.01.2008 року і уклав кредитний договір за програмою «Споживче кредитування» на суму 100000 доларів США на придбання однокімнатної квартири АДРЕСА_1, тим самим дозволивши необґрунтовану видачу зазначеної суми грошових коштів ОСОБА_3, завідомо знаючи, що в дійсності ОСОБА_3 є підставною особою (а.с.171,172,173,174 т.1).

Крім того, ОСОБА_4, використовуючи своє службове становище, з метою підтвердження реальності події з оформлення банківських документів на видачу кредиту ОСОБА_3 допустив прийняття завідомо підробних офіційних документів, а саме, офіційних документів, що надають певні права, у тому числі складені й видані підприємством, зокрема: анкети поручителя по кредитному договору на імя ОСОБА_2 від 17.01.2008 року і договір поруки від 17.01.2008 року між Банком в особі ОСОБА_4 і ОСОБА_2

При цьому, рукописний текст від імені ОСОБА_2 в анкеті поручителя від 17.01.2008 року (сторінка 103 кредитної справи по кредитному договору) виконано ОСОБА_2

Разом з тим, ОСОБА_2 при оформленні і видачі кредиту на імя ОСОБА_3 не був присутній і своєї згоди на оформлення і видачу кредиту на імя ОСОБА_3 не давав, а підписував і заповнював документи, в яких давав свою згоду на поруку стосовно свого знайомого ОСОБА_5, знаходячись в грудні 2007 року у відділенні Банка (а.с.175-178,179,180-182 т.1).

Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вироку або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою (ст. 61 ч.4 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, слід дійти висновку про те, що кредитний договір між Банком і ОСОБА_3 в дійсності 17.01.2008 року не укладався, а ОСОБА_3 є підставною

особою.

ОСОБА_2 вимоги Банка про стягнення з нього, як з поручителя, заборгованості за кредитним договором від 17.01.2008 року і договором поруки від 17.01.2008 року не визнав, звернувся із зустрічним позовом про визнання недійсним договору поруки з підстав ст.ст. 203, 2015 ЦПК України, зазначаючи, що він не укладав договір поруки у січні 2008 року в забезпечення виконання кредитного договору між Банком та ОСОБА_3 (а.с.97-99 т.1).

Колегія судів дійшла висновку що позов Банка про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Правовідносини сторін випливають із правочинів, які регулюються нормами ЦК України.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ч. 3,5 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною \сторонами\ вимог, які, зокрема, встановлені ч.3,5 ст. 203 ЦК України (ст.. 215 ч.1 ЦК України).

ОСОБА_2, заперечуючи проти позову Банка і заявляючи зустрічні вимоги про визнання недійсним договору поруки зазначав, що він не мав жодного наміру на укладення договору поруки в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, оформленим на імя ОСОБА_3 і відповідно не бажав настання будь-яких правових наслідків за вказаним правочином і не був присутнім в січні 2008 року у відділені Банку при оформленні договору поруки.

При цьому ОСОБА_2 зазначав, що у відділені Банку він був в грудні 2007 року і саме в цей час заповнював необхідні документи для оформлення поруки стосовно надання кредиту його знайомому ОСОБА_5.

Зазначені обставини встановлювались під час розгляду справи в порядку кримінального судочинства і знайшли своє підтвердження, у тому числі в постанові Приморського районного суду м. Одеси від 11.09.2014 року, якою встановлені зазначені факти (а.с.179 т.1).

Та обставина, що за висновком експертизи в кримінальному провадженні у договорі поруки стоїть підпис, вчинений самим ОСОБА_2, не є свідченням того, що вказаний правочин дійсно відповідав внутрішній волі ОСОБА_2 і був спрямований на реальне настання правових наслідків за договором поруки від 17.01.2008 року.

Належними та допустимими доказами встановлено, що ОСОБА_2, при оформленні і видачі кредиту на імя ОСОБА_3 в січні 2008 року у відділені Банку присутнім не був і відповідно своєї згоди на оформлення та видачу кредиту саме на імя ОСОБА_3, як поручитель, не давав.

Встановлено, що ОСОБА_2 підписував і заповнював документи у відділені Банку в грудні 2007 року, надаючи згоду на поруку своєму знайомому ОСОБА_5.

За таких обставин, договір поруки від 17.01.2008 року, як такий, що в момент укладення не відповідав внутрішній волі ОСОБА_2, визнається апеляційним судом недійсним з підстав ст. ст. 203 ч.3, 215 ч.1 ЦК України.

Зважаючи на те, що договір поруки визнається судом недійсним, відсутні правові підстави для стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 17.01.2008 року.

Оскільки суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 і про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поруки, рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

У скарзі поставлено питання про скасування рішення суду у повному обсязі (а.с.120-124 т.2).

Між тим, ОСОБА_3, у встановленому законом порядку, рішення суду від 27.10.2016 року не оскаржила.

ОСОБА_3 не уповноважувала ОСОБА_2 на представництво її інтересів у суді.

Тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перегляду рішення суду першої інстанції в частині вирішених судом вимог про стягнення заборгованості зі ОСОБА_3

Приймаючи до уваги, що рішення суду першої інстанції у частині стягнення заборгованості у солідарному порядку із ОСОБА_2 і у частині відмови у зустрічному позові про визнання недійсним договору поруки не відповідає обставинам справи та вимогам закону, рішення суду у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. п. 3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2016 року у частині стягнення з позичальника ОСОБА_2 заборгованості у солідарному порядку і судових витрат, відмови у зустрічному позові скасувати.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки №173362 від 17 січня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком \ правонаступник - публічне акціонерне товариство \ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2.

Відмовити публічному акціонерному товариству «УкрСиббанк» у позові до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11284978000 від 17 січня 2008 року і договором поруки № 173362 від 17 січня 2008 року.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

ОСОБА_6

ОСОБА_7