Рішення № 65778437, 16.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1478/17

Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості про зобов'язання розірвати трудовий договір, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 вересня 2016 року,

встановила:

У серпні 2016 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив: 1) розірвати трудовий договір № 15011100028 від 12.01.2011 р., укладений між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 23.03.2015 р. відповідно до розпорядження № 7 від 31.03.2015 р. в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 36 КЗпП України; 2) зобов'язати Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір № 15011100028 від 12.01.2011 р., укладений між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 23.03.2015 р..

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що 12.01.2011 р. він, як фізична особа-підприємець, уклав з ОСОБА_5 трудовий договір № 15011100028 (далі - Трудовий договір), який був зареєстрований Білгород-Дністровським міськрайонним центром зайнятості (далі - Центр зайнятості).

18.03.2015 р. ОСОБА_5 подала заяву про звільнення з роботи за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України), у чому їй було відмовлено у зв'язку з виявленою нестачею.

23.03.2015 р. ОСОБА_5, відпрацювавши 4 години, покинула робоче місце. 24, 25 та 26 березня 2015 р. вона не виходила на роботу.

27.03.2015 р. ОСОБА_5 було направлено листа про можливе звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_5 вийшла на роботу, зауважила, що не може бути звільнена за п. 4 ст. 40 КЗпП України, оскільки є одинокою матір'ю. Їй було запропоновано задовольнити її заяву про звільнення за угодою сторін за ч. 1 ст. 36 КЗпП України, розірвати трудовий договір. Дану пропозицію було направлено ОСОБА_5, вказавши одночасно, що вона повинна прибути 03.04.2015 р. до центру зайнятості для зняття з реєстрації трудового договору. До центру зайнятості ОСОБА_5 не з'явилася. 25 та 30 травня 2016 р. їй знову направлялися письмові пропозиції з'явитися до центру зайнятості, які вона також проігнорувала. Трудовий договір може бути знятий з реєстрації в центрі зайнятості тільки за явкою обох сторін трудового договору.

Позивач у судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Його представник надав заяву про підтримку позовних вимог, просив задовольнити їх у повному обсязі, справу розглянути за його відсутності.

Відповідач - ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася. Про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Причини неявки не повідомила. Письмових заперечень на апеляційну скаргу, заяв та клопотань не надала.

Відповідач - Центр зайнятості представника у судове засідання не направив. Про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Надав письмові заперечення на позов, справу просив розглянути за відсутності представника центру зайнятості.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.09.2016 р. позовна заява ОСОБА_4 задоволена частково.

Розірвано трудовий договір № 15011100028 від 12.01.2011 р., укладений між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 23.03.2015 р. відповідно до розпорядження № 7 від 31.03.2015 р. в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

ОСОБА_5 в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про розірвання трудового договору. Просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт у судове засідання не з'явилася. Про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Причини не явки не повідомила. Заяв та клопотань не надала.

Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав. Його представники у судовому засіданні вважали необхідним скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилалися на те, що примусового звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України не відбулося. Відповідачка була звільнена з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України - за угодою сторін. ОСОБА_4 оскаржує в суді не сам факт звільнення з роботи відповідачки, а процедуру розірвання трудового договору та скасування його реєстрації в центрі зайнятості. Надали відповідні письмові пояснення.

Центр зайнятості у наданих письмових поясненнях на апеляційну скаргу вважав необхідним скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилався на те, що зняття трудового договору з реєстрації можливо і за відсутності його сторін, за умови надання необхідного переліку документів. У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 надав не всі документи у знятті з реєстрації трудового договору було відмовлено. Рішення суду про розірвання трудового договору є підставою для його зняття з реєстрації. Тому вимоги про зобов'язання центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір є передчасними. Центр зайнятості просив справу розглянути за відсутності його представника.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

ОСОБА_4 рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його вимог про зобов'язання Центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір не оскаржив. Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Зазначеним вимогам законодавства рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про розірвання трудового договору, суд першої інстанції виходив з того, що ці позовні вимоги є обґрунтованими (а. с. 72 - 79).

Колегія суддів вважає, що погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна. Цих висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального (ст. 36 КЗпП України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213, 214 ЦПК України) права.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

12.01.2011 р. ОСОБА_4, як фізична особа-підприємець, уклав з ОСОБА_5 трудовий договір № 15011100028, який був зареєстрований Білгород-Дністровським міськрайонним центром зайнятості (а. с. 10).

18.03.2015 р. ОСОБА_5 подала заяву про звільнення з роботи за угодою сторін, п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 12).

31.03.2015 р. ФОП ОСОБА_6 було видано розпорядження № 7 про звільнення ОСОБА_5 з посади продавця за угодою сторін за ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_5 (а. с. 30).

Між сторонами виникли трудові правовідносини з приводу припинення трудового договору.

За правилами, передбаченими ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є, зокрема угода сторін.

Оскільки беззаперечно встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_5 про звільнення з роботи за угодою сторін, ОСОБА_4 видано розпорядження № 7 від 31.03.2015 р. про звільнення ОСОБА_5 з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність спору з приводу розірвання трудового договору. Це також вбачається з письмових пояснень представників позивача, про те, що останній оскаржує в суді не сам факт звільнення з роботи відповідачки, а процедуру розірвання трудового договору та скасування його реєстрації в центрі зайнятості.

Таким чином, відповідно до встановлених по справі обставин, вищевказаних положень діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що права позивача не порушені. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про розірвання трудового договору необхідно відмовити.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у тому, що суд повинен був відкласти розгляд справи, у справі обов'язково повинно було приймати участь управління з Держпраці в Одеській області, звільнення її з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України є незаконним, є частково обгрунтованими. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що порушення судом першої інстанції вищевказаних норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині розірвання трудового договору № 15011100028 від 12.01.2011 р., укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5, необхідно скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

В решті рішення необхідно залишити без змін.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України з ОСОБА_4 необхідно стягнути на користь ОСОБА_5 судовий збір, сплачений під час подання апеляційної скарги, у сумі - 606,32 грн. (а. с. 91).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 вересня 2016 року в частині розірвання трудового договору № 15011100028 від 12.01.2011 р., укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості про зобов'язання розірвати трудовий договір - відмовити.

В решті рішення - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_2, судовий збір у сумі - 606 (шістсот шість) грн. 32 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова