Ухвала суду № 65775599, 30.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

30 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Лященко Н.П.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2015 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 17 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовив.

Апеляційний суд Одеської області 21 травня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнив, ухвалив стягнути з ОСОБА_4 на користь банку 25 тис. 989 грн 47 коп. заборгованості за кредитним договором від 5 серпня 2011 року, яка складається із: 9 тис. 958 грн 28 коп. тіла кредиту, 12 тис. 21 грн 61 коп. процентів за користування кредитом, 2 тис. 295 грн 80 коп. комісії за користування кредитом, 500 грн штрафу (фіксована частина) та 1 тис. 213 грн 78 коп. штрафу (процентна складова), а також 389 грн 84 коп. судового збору.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 13 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила, рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2015 року залишила без змін.

15 березня 2017 року ОСОБА_4, за дорученням якого діє ОСОБА_5, звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2015 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 207, 259, 267 Цивільного кодексу України; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи підставу перегляду вказаного судового рішення, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року, 26 березня 2014 року, 10 червня, 22 жовтня і 23 грудня 2015 року, 20 квітня і 15 червня 2016 року, 15 і 23 лютого 2017 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних судових рішеннях, застосовано зазначені норми матеріального права.

На підтвердження підстави перегляду вищевказаного судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанови Верховного Суду України від 11 лютого, 11 березня, 10 червня і 4 листопада 2015 року.

Водночас заявник просить поновити строк подання зазначеної заяви, посилаючись на поважну причину його пропуску, а саме несвоєчасне направлення йому копії оскаржуваної ухвали суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Оскільки ОСОБА_4, за дорученням якого діє ОСОБА_5, подав заяву до Верховного Суду України 15 березня 2017 року, а відповідні судові рішення, на які заявник посилається на підтвердження підстав перегляду судових рішень, ухвалені 15 і 23 лютого 2017 року, то відсутні підстави вважати, що заявник пропустив строк для подання заяви про перегляд судових рішень.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 13 липня 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявник, касаційний суд, залишивши без змін рішення апеляційного суду, погодився з його висновком про наявність правових підстав для стягнення кредитної заборгованості, оскільки факт укладення між сторонами кредитного договору доведений належними та допустимими доказами, через невиконання позичальником умов цього договору утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з нього в судовому порядку. При цьому про застосування позовної давності до спірних правовідносин відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України відповідач при розгляді справи не заявляв.

Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих для порівняння, містяться такі висновки:

- в ухвалах від 26 березня 2014 року, 10 червня, 22 жовтня і 23 грудня 2015 року, 20 квітня 2016 року, 23 лютого 2017 року касаційний суд погодився з висновками судів про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за відповідними кредитними договорами, оскільки позивачі у цих справах не підтвердили належними та допустимими доказами факту укладення спірних договорів та отримання відповідачами грошових коштів за цими договорами;

- в ухвалах від 20 листопада 2013 року, 15 червня 2016 року і 15 лютого 2017 року касаційний суд погодився з висновками судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами з огляду на те, що позивачі у цих справах пропустили строк звернення до суду з указаними вимогами, про застосування чого заявляли відповідачі при розгляді цих справ.

Порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Крім того, відсутні й підстави для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року у зв'язку з її невідповідністю висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 11 лютого, 11 березня, 10 червня і 4 листопада 2015 року, оскільки ухвала суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, не суперечить цим висновкам.

Таким чином, вважати подану заяву обґрунтованою немає підстав.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2015 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Л.І. Охрімчук

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко