Ухвала суду № 65775475, 29.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1657/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.,

Лукянчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016р. по справі за адміністративним позовом фермерського господарства «Влада» до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000022301 від 13.09.2012р., -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012р.ФГ «Влада» звернулось в суд із позовом до Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС в Херсонській області в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000022301 від 13.09.2012р..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на в період з 28.08.2012р. по 31.08.2012р. посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ«Влада» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з платником податків ПП «Торгсервіс-Інвест» за період серпень 2009р.

За результатами перевірки, ДПІ складено Акт перевірки №92/22/32619123 від 6.09.2012р., у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених з постачальником ПП «Торгсервіс-Інвест». В порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» ФГ «Влада» завищено податковий кредит у сумі 45603,33грн. за серпень 2009р., а саме: включено до податкового кредиту податкові накладні, правочини по яких визнані нікчемними, та п.198.1 п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України.

На підставі акту перевірки ОДПІ 13.09.2012р. винесено податкове повідомлення-рішення за №0000022301, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 57004,16грн., з яких за основним платежем на 45603,33грн., за штрафними санкціями на 11400,83грн..

Спростовуючи висновки ОДПІ, позивач зазначив, що висновки відповідача щодо безтоварності відносин з ПП «Торгсервіс-Інвест» обґрунтовані лише припущеннями. Факт дійсності договірних відносин підтверджується наданими первинними документами, що свідчать про фактичну наявність товару.

Посилаючись на вказані обставини просив вимоги задовольнити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016р. адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000022301 від 13.09.2012 року, яким ФГ «Влада» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 57004 грн. 16 коп..

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Сторони були сповіщенні про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, проте, сторони в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконані всі вимоги ЗУ «Про податок на додану вартість» щодо відображення податку на додану вартість по вказаним операціям у складі податкового кредиту з ПДВ, а тому у відповідача не було підстав для виключення цих операцій з податкового кредиту та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до акту перевірки ОДПІ встановлено, що позивач частину податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2009р. сформував за наслідками господарських відносин щодо придбання соняшника у ПП «Торгсервіс-Інвест» згідно податкових накладних: від 3.08.2009р. №291 (сума ПДВ - 22916,67грн.), від 17.08.2009р. №336 (сума ПДВ - 22916,67грн.). За отриманий соняшник позивач розрахувався у безготівковому порядку на всю суму поставки.

Податковий орган вважає, що під час перевірки встановлено невідповідність задекларованих позивачем у податковому обліку наслідків господарської операції від ПП «Торгсервіс-Інвест» фактичним обставинам. Позивач декларував взаємовідносини з цим постачальником з метою штучного формування податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. За висновком відповідача в ході перевірки не підтверджено надання товарів від ПП «Торгсервіс-Інвест» позивачеві, що свідчить про порушення вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту по цих операціях.

На підставі акту перевірки ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000022301від 13.09.2012р., яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 57004,16грн., з яких за основним платежем на 45603,33грн., за штрафними санкціями на 11400,83грн.

Позивач не погоджуючись із вказаним ППР звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000022301 від 13.09.2012р..

Перевіряючи правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та підстави за якими просить скасувати його позивач, судова колегія виходить з наступного.

За правилами пп.5.2.1 п.5.2 ст.5ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з цим, згідно із пп.7.2.1 п.7.2 ст.7ЗУ «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7ЗУ «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У підпункті 7.4.5 п.7.4 ст.7ЗУ «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності поставки соняшника від ПП «Торгсервіс-Інвест» позивачем надано до суду первинні бухгалтерські документи, зокрема, видаткові накладні від 3.08.2009р. №РН-0000291, від 17.08.2009р. № РН-0000336, податкові накладні від 3.08.2009р. №291, від 17.08.2009р. №336, відповідно до яких позивачем отримано 44 т. соняшнику (а.с.34-36).

Судом першої інстанції встановлено, що транспортування соняшнику здійснювалося автомобілем КАМАЗ д.н. НОМЕР_1, водій ОСОБА_2 згідно товарно-транспортних накладних від 3.08.2009р., 17.08.2009р. Товар отримано по довіреності ЯЗП № 535480 від 2.08.2009р. через ОСОБА_2 (а.с.37-42).

Судова колегія вважає, що оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не надано до суду належних доказів щодо безтоварності господарських операцій за участю позивача, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства.

Крім того, відповідно до абзацу 1 ч.2 ст.215ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ч.1, 3 ст.115ЦК України з врахуванням положень статті 203 ЦК України, визначено лише підстави визнання оскаржуваного правочину недійсним в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.215ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст.71КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку задовольняючи адміністративний позов, так як відповідачем по справі не доведено, що позивачем було здійснено правочини, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскільки відповідачем не надано суду доказів протиправності дій позивача, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в той час як позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність дій відповідача та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 206,254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 5 квітня 2017р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лукянчук