Ухвала суду № 65775171, 01.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2017 р. м. Київ К/800/5137/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2012

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012

у справі № 2а/1570/4253/2011 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна»

до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Роздільнянської МДПІ Одеської області від 22.05.2011 № 0000222300.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 змінено постанову суду першої інстанції: в резолютивній частині дату податкового повідомлення-рішення « 22.05.2011» змінено на « 27.05.2011»; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 11.05.2011 № 529-95/23-00/34490471.

Згідно з цим актом товариство порушило норми підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит, зокрема: 9256,00 грн. у податковому обліку за вересень 2010 року, 3508151,00 грн. у податковому обліку за жовтень 2010 року, 2169541,00 грн. за листопад 2010 року за нікчемними правочинами з поставки зерна (соняшнику) від ПП «Югтрансагро», ПП «Расинг Груп», ТОВ «Авалон-Агро», ТОВ «Агро-Гелеос», ТОВ «Укрвторметагро», ТОВ «Шторм», ПП «Альбатрос-Південь», ПП «СВ-Інтерконтракт», ТОВ «Магнолія-Л», ПП «Стилет-Юг», ТОВ «Адріатика-Н», ТОВ «Транс-Трейд-Ком»; 2129655,00 грн. за жовтень 2010 року за податковими накладними, які виписані в інший податковий період, ніж відбулись господарські операції; у результаті чого занижено ПДВ у податковому обліку за вересень, жовтень, листопад 2010 року на 9256,00 грн., 5637806,00 грн., 2970521,00 грн. відповідно; завищено податковий кредит на 2334950,00 грн. за листопад 2010 року.

Висновок про нікчемність правочинів з поставки позивачу товару від вказаних постачальників обґрунтовано посиланнями на ознаки фіктивності цих постачальників, як-то: відсутністю його за своїм місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для виконання операцій з поставки, зокрема: відсутність основних фондів (складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів), трудових ресурсів, порушення кримінальних справ, а також відсутністю доказів транспортування товару.

За результатами перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.05.2011 № 0000222300 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 7816603,00 грн. за основним платежем та на 1954150,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ПП «Югтрансагро», ПП «Расинг Груп», ТОВ «Авалон-Агро», ТОВ «Агро-Гелеос», ТОВ «Укрвторметагро», ТОВ «Шторм», ПП «Альбатрос-Південь», ПП «СВ-Інтерконтракт», ТОВ «Магнолія-Л», ПП «Стилет-Юг», ТОВ «Адріатика-Н», ТОВ «Транс-Трейд-Ком» товару (соняшник) від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за вищевказані податкові звітні періоди.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР, втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності ПК України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат (витрат) та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із ПДВ.

Разом із тим, факти поставки позивачу від ПП «Югтрансагро», ПП «Расинг Груп», ТОВ «Авалон-Агро», ТОВ «Агро-Гелеос», ТОВ «Укрвторметагро», ТОВ «Шторм», ПП «Альбатрос-Південь», ПП «СВ-Інтерконтракт», ТОВ «Магнолія-Л», ПП «Стилет-Юг», ТОВ «Адріатика-Н», ТОВ «Транс-Трейд-Ком» товару (соняшник) не можуть вважатися встановленими з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з реального характеру поставки позивачу від ПП «Югтрансагро», ПП «Расинг Груп», ТОВ «Авалон-Агро», ТОВ «Агро-Гелеос», ТОВ «Укрвторметагро», ТОВ «Шторм», ПП «Альбатрос-Південь», ПП «СВ-Інтерконтракт», ТОВ «Магнолія-Л», ПП «Стилет-Юг», ТОВ «Адріатика-Н», ТОВ «Транс-Трейд-Ком» товару (соняшник), обґрунтувавши цей висновок посиланням на підтвердження господарських операцій з поставки наявними у матеріалах справи доказами (копії рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, реєстри прийнятого вантажу; індивідуального характеру відповідальності платника податків за виконання свого податкового обов'язку. Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних суд пояснив тим, що поставка здійснювалась на умовах CPT і товар поставлявся безпосередньо на картку (квоту) позивача, що підтверджується договорами з ВАТ «Роздільнянський елеватор», ТОВ «Галагановський елеватор».

Однак, такі висновки судів зроблені без встановлення всіх обставин у справі та без належної оцінки доказів.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із ПДВ, ОДПІ у судовому процесі звертала увагу суду на обставини, які ставлять під сумнів реальність операцій із поставки позивачу товарів від вищевказаних постачальників, як-то: відсутність за своїм місцезнаходженням, відсутність основних фондів (складські приміщення, транспортні засоби), трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки зерна у таких обсягах, відсутність доказів транспортування товару.

Наведеним доводам ДПІ суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України не дали належної оцінки, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на збільшення у податковому обліку сум витрат та податкового кредиту на підставі документів, які виписані від імені цих юридичних осіб.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», викладеної, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку/

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно з правилами Інкотермс термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." (CPT) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому товарно-транспортні накладні повинні містити інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні були мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Крім того, поза увагою судів як першої, так і апеляційної інстанцій залишились порушення щодо завищення позивачем податкового кредиту на 2129655,00 грн. за жовтень 2010 року за податковими накладними, які виписані в інший податковий період, ніж відбулись господарські операції, хоча вони були серед підстав прийняття оскапорюваного податкового повідомлення-рішення та обставини щодо наявності або відсутності цього порушення входять до предмету доказування при вирішенні даного спору.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до частин 2 та 4 ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу від ПП «Югтрансагро», ПП «Расинг Груп», ТОВ «Авалон-Агро», ТОВ «Агро-Гелеос», ТОВ «Укрвторметагро», ТОВ «Шторм», ПП «Альбатрос-Південь», ПП «СВ-Інтерконтракт», ТОВ «Магнолія-Л», ПП «Стилет-Юг», ТОВ «Адріатика-Н», ТОВ «Транс-Трейд-Ком» товару (соняшник), перевірити обставини транспортування товару від цих постачальників на адресу позивача, реальної можливості здійснення цими постачальниками поставки товарів та послуг, обставин щодо інших порушено норм Закону № 168/97-ВР, які викладені в акті перевірки від 11.05.2011 № 529-95/23-00/34490471, для чого, у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково, скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін ПідписН.Є. Маринчак