Ухвала суду № 65770988, 23.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року м. Київ К/800/17003/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «АХА Страхування» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - АТ «СК «АХА Страхування», позивач) звернулось до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг, відповідач), в якому просило: скасувати Постанову Нацкомфінпослуг від 10 липня 2015 року № 24/13-16/13/5 про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг; зобов'язати Нацкомфінпослуг повернути AT «СК «АХА Страхування» сплачені на підставі Постанови від 10 липня 2015 року № 24/13-16/13/5 кошти у розмірі 1 700,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2016 року, в задоволені позу відмовлено повністю.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, AT «СК «АХА Страхування» просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10 липня 2015 року Нацкомфінпослуг винесено постанову № 24/13-16/13/5 про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, якою застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 1 700, 00 грн. Підставою для застосування до позивача штрафної санкції у визначеній сумі стало не надання позивачем до Нацкомфінпослуг підтверджуючих документів щодо виконання вимог Розпорядження від 16 жовтня 2014 року № 2950, яким позивачу приписано усунути порушення законодавства про фінансові послуги, що зазначені в даному розпорядженні, в термін включно до 6 листопада 2014 року та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у 10-денний строк з дня закінчення встановленого терміну усунення.

Стосовно виявлених Нацкомфінпослуг порушень позивачем законодавства про фінансові послуги, судами встановлено, що 6 вересня 2013 року між громадянином ОСОБА_4 та позивачем укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 237092Га/13д/шев (далі - Договір), застрахованим за яким є транспортний засіб Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно пункту 11 даного договору страхова сума становить 158 000, 00 грн.

22 лютого 2014 ОСОБА_4 повідомлено позивача про настання 18 лютого 2014 року страхового випадку з транспортним засобом, що має ознаки страхового випадку та заяву на виплату страхового відшкодування. Також страхувальником було долучено до справи всі документи, передбачені розділом 27 Договору, які підтверджують настання страхового випадку, що позивачем не заперечуються.

Однак, станом на 12 серпня 2014 року позивачем не виконано обов'язку щодо здійснення доплати за нереалізовані залишки транспортного засобу, що є порушенням частини другої статті 20 Закону України «Про страхування», а також не надано контролюючому органу підтверджуючих документів стосовно здійснення виплати страхового відшкодування ОСОБА_4

На виконання вимог розпорядження від 16 жовтня 2014 року № 2950, листом від 13 листопада 2014 року № 9844/26УВ (отриманий Нацкомфінпослуг 13 листопада 2014 року) позивач надав контролюючому органу: платіжне доручення № 139836 від 6 листопада 2014 року, згідно якого здійснено виплату по відомості АХА00000904 від 6 листопада 2014 року по договору АЕ № 11/34-4-1/161 від 13 вересня 2010 року без ПДВ в сумі 49 182, 13 грн.; платіжне доручення № 139865 від 6 листопада 2014 року, згідно якого здійснено виплату по відомості АХА00000908 від 6 листопада 2014 року по договору АЕ № 11/34-4-1/161 від 13 вересня 2010 року без ПДВ в сумі 400, 54 грн.

Тобто, позивачем надано Нацкомфінпослуг докази перерахування коштів всього в сумі 49 582,67 грн., що не відповідає умовам договору добровільного страхування наземного транспорту № 237092Га/13д/шев, в наслідок чого, 10 липня 2015 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за: ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням того, що розпорядження № 2950 виконане позивачем частково,а чинне законодавство не містить положень щодо звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності у випадку часткового виконання обов'язкового до виконання акту індивідуальної дії, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафної санкції на підставі вищенаведеної норми.

Стосовно тверджень позивача, що доводи, викладені в розпорядження № 2950 не відповідають дійсності колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.9 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20 листопада 2012 року № 2319 визначено, що рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу після набрання ними чинності є обов'язковими для виконання особами. У разі невиконання особами рішень про застосування заходів впливу Нацкомфінпослуг вживає заходів щодо виконання рішень у порядку, визначеному законодавством.

За приписами підпункту 1 пункту 2.1 розділу ІІ Положення № 2319 Нацкомфінпослуг може застосовувати такий захід впливу: зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення.

Рішення про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги (п. 2.2 Положення № 2319).

Пунктом 4.22 Положення № 2319 визначено, що рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1 - 3, 6 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, набирають чинності з дня їх винесення Нацкомфінпослуг.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави дійти висновку, що Розпорядження Нацкомфінпослуг № 2950 про застосування заходів впливу є обов'язковими для виконання, оскільки набрало чинності 16 жовтня 2014 року, позивачем не оскаржувалось та не скасоване в установленому законом порядку, а тому твердження позивача про неправомірність доводів контролюючого органу, викладених в даному розпорядженні, є безпідставними.

Крім того, суди доречно зауважили, що доводи позивача про необхідность застосування до спірних правовідносин правових наслідків порушення строків притягнення особи до відповідальності, що визначені статтею 250 Господарського кодексу України є безпідставними з огляду на таке.

Судами встановлено, що дата подачі документів до Нацкомфінпослуг, а саме 13 листопада 2014 року не є датою виявлення порушення. Датою виявлення порушення є дата складання Акта про правопорушення, вчинені АТ «СК «АХА Страхування» на ринку фінансових послуг від 15 червня 2015 року № 393/13-15/13/5, який було складено в той же день, а оскаржувана постанова прийнята 10 липня 2015 року, тобто з моменту складання акта та прийняття оскаржуваної постанови пройшло 26 днів. Крім того, не пройшло одного року з моменту вчинення правопорушення.

З урахуванням викладеного, судами, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених у касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220-1, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: