Постанова № 65770694, 30.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 р. Справа № 820/5002/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, першого відповідача - Полухіна А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Державної екологічної інспекції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017р. по справі № 820/5002/16

за позовом ОСОБА_3

до Державної екологічної інспекції України , Голови Державної екологічної інспекції України Заїки Андрія Миколайовича

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України (далі по тексту - ДЕІ України, Держекоінспекція, перший відповідач), голови Державної екологічної інспекції України Заїки Андрія Миколайовича (далі по тексту - другий відповідач), в якому просив суд стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року, починаючи з 03.06.2016 року по день постановлення рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року по справі № 820/5002/16 адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції України, Голови Державної екологічної інспекції інспекції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі - задоволено частково.

Зобов'язано Державну екологічну інспекцію України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, місце проживання; 61000, АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 03.06.2016 р. по 21.02.2017 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року по справі № 820/5002/16 скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року по справі № 820/2691/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 року, ОСОБА_3 поновлено на начальника ДЕІ в Полтавській області, стягнуто з ДЕІ на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.05.2016 року по 02.06.2016 року в сумі 3322,28 грн. Вказана постанова підлягала негайному виконанню, 21.06.2016 р. було відкрито відповідне виконавче провадження, однак, ДЕІ України не було вжито заходів щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом. З посиланням на ст.236 Кодексу законів про працю України стверджує, що належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є саме стягнення суми середнього заробітку за час затримки виконання вказаного судового рішення. Однак, на його думку, суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, зобов'язавши відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період з 03.06.2016 р. по 21.02.2017 р., змінивши характер позовних вимог з майнових на немайнові, чим позбавив позивача можливості скористатися спрощеним механізмом стягнення коштів з відповідача, передбаченим Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та поклавши на позивача додаткові витрати по сплаті авансового внеску відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». При цьому судом першої інстанції не враховано, що попереднє судове рішення на користь ОСОБА_3 від 02.06.2016 року не виконується більше 8 місяців поспіль.

Перший відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року по справі № 820/5002/16 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що з метою забезпечення виконання судового рішення у справі 820/2691/16 Держекоінспекція України листом від 19.08.2016 р. № 4-6-6192 звернулася до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. з проханням звернутися до Харківського окружного адміністративного суду з поданням про встановлення чи зміну способу і порядку виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 р. у справі № 820/2691/16 щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника ДЕІ у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області з 13.05.2016 р. З огляду на вказане, вважає, що Держекоінспекцією України вживалися усі можливі заходи стосовно виконання вищевказаного судового рішення, а відтак, відсутні підстави для покладення на першого відповідача обов'язку виплати ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Зазначив, що в силу ст.21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції» від 14.09.2011 р. № 995, Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 р. № 429, Держекоінспекція у Полтавській області є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, емблему, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України. Позивач помилково висуває вимогу щодо сплати середнього заробітку до Держекоінспекції України, оскільки ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Державною екологічною інспекцією у Полтавській області, і саме цією установою позивачеві нараховувалася та виплачувалася позивачу заробітна плата, а тому у разі поновлення позивача на посаді усі виплати заробітної плати повинні здійснюватися за рахунок коштів, передбачених кошторисом на виплату заробітної плати працівників Державної екологічної інспекції у Полтавській області. Держекоінспекція України не нараховувала та не здійснювала виплату заробітної плати позивачу, у зв'язку з чим, не володіє та не повинна володіти інформацією про розмір виплаченої заробітної плати за останні місяці роботи позивача в ДЕІ у Полтавській області, розпорядником вказаних відомостей є виключно Державна екологічна інспекція у Полтавській області. Видатки на виплату заробітної плати працівникам центрального апарату Держекоінспекції України та видатки на виплату заробітної плати працівникам ДЕІ у Полтавській області передбачено окремими паспортами бюджетної програми, а тому стягнення з Держекоінспекції України сум заробітної плати, які повинні бути сплачені працівникам Державної екологічної інспекції у Полтавській області зумовить грубе порушення бюджетного законодавства.

Вказав, що до моменту фактичного виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 у справі № 820/2691/16 (прийняття наказу Держекоінспекції України про поновлення позивача) визначити розмір середнього заробітку, який підлягає сплаті ОСОБА_3 за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, не вбачається за можливе.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги ОСОБА_3 підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року по справі № 820/5002/16 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, апеляційну скаргу ДЕІ України залишити без задоволення.

Представник першого відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги ДЕІ України підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року по справі № 820/5002/16 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Другий відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що другий відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі другого відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та першого відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ДЕІ України - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 р. по справі №820/2691/16 позов ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції України, Голови Державної екологічної інспекції України частково задоволено. Визнано протиправними та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України №172-о від 13.05.2016 року про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області з 13 травня 2016 року за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області з 13 травня 2016 року; стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період: з 13.05.2016 року по 02.06.2016 року в розмірі 3332,28 (три тисячі триста тридцять дві) гривні 28 копійок.

Вказане судове рішення залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 р.

За заявою ОСОБА_3 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 21.06.2016 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в частині примусового виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 р. про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області.

Однак, станом на час розгляду справи, дане судове рішення не виконано, у зв'язку з чим ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Державної екологічної інспекції України середнього заробітку за час затримки виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року, починаючи з 03.06.2016 року по день постановлення рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що першим відповідачем протиправно не виконано рішення суду від 02.06.2016 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді, а тому, у відповідності до ст.236 КЗпП України, першим відповідачем на користь позивача повинна бути виплачена сума середнього заробітку за час затримки розрахунку виконання рішення суду. При цьому, належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є зобов'язання ДЕІ України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 03.06.2016 р. по 21.02.2017 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення конкретної суми середнього заробітку, суд першої інстанції виходив з того, що ця сума не була нарахована позивачеві, а тому не може бути стягнута за рішенням суду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року по справі № 820/5002/16 такою, що прийнята з порушенням вимог процесуального права, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 3 статті 254 КАС України визначено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Як встановлено ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Ухвала суду за результатами розгляду заяви про звернення постанови до негайного виконання набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено у загальному порядку.

У відповідності до ч. 2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

З огляду на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року по справі №820/2691/16 була допущена до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, колегія суддів вважає, що у Державної екологічної інспекції України виник обов'язок негайного вжиття дій щодо поновлення позивача на посаді.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 р. по справі №820/2691/16 за позовом ОСОБА_3 до ДЕІ України, Голови ДЕІ України про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу набрала законної сили 02.08.2016 року, однак, не була виконана Державною екологічною інспекцією України.

Колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, "…законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття "затримка", як "зволікання", "проволока", за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення".

Згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у пункті 34 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. №9 рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач - Державна екологічна інспекція України ані одразу після проголошення, ані станом на день розгляду даного позову судом першої інстанції, не видала наказу про поновлення ОСОБА_3 на посаді, а відтак, підтвердженим є факт затримки виконання відповідачем постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 р. у справі № 820/2691/16.

За приписами ст.236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є встановлений судом факт затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

У відповідності до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі по тексту - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За приписами п.3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У відповідності до п.5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність виконання роботодавцем рішення суду про поновлення на роботі, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.

У відповідності до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року по справі № 820/2691/16 середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 складає 238,02 грн. (а.с.8).

Таким чином, враховуючи період затримки виконання вказаної постанови суду, за який позивач просить стягнути середній заробіток - з 03.06.2016 року по 21.02.2017 року (дату постановлення рішення судом першої інстанції), беручи до уваги кількість робочих днів протягом цього періоду (182 робочих дні - 17 у червні 2016 року, 22 у липні 2016 року, 22 у серпні 2016 року, 22 у вересні 2016 року, 20 у жовтні 2016 року, 22 у листопаді 2016 року, 22 у грудні 2016 року, 20 у січні 2016 року, 15 у лютому 2016 року), сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі складає 43319,64 грн. (182 х 238,02 грн. = 43319,64 грн.).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення вказаної суми з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_3

При цьому, норма статті 236 КЗпП України носить імперативний характер, вона безумовно забезпечує конституційну гарантію захисту від незаконного звільнення через забезпечення якомога скорішого поновлення трудових прав працівника при поновленні його на роботі та гарантії захисту права на своєчасну оплату праці у разі поновлення трудових відносин між працівником та роботодавцем. Визначена в статті 236 КЗпП України вимога виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у разі затримки виконання рішення про поновлення на роботі не залежить від вини у затримці того органу, який зобов'язаний безпосередньо нараховувати та виплачувати заробітну плату працівникові.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання першого відповідача на те, що з метою забезпечення виконання постанови суду про поновлення ОСОБА_3 на посаді ДЕІ України зверталась до державного виконавця щодо порушення питання про встановлення способу і порядку виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року по справі № 820/5002/16, чим, на думку першого відповідача, вжила всіх можливих і необхідних заходів для виконання вказаного судового рішення.

З приводу тверджень першого відповідача про те, що сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді ОСОБА_3 може бути стягнута лише з ДЕІ у Полтавській області, а не з Держекоінспекції України, колегія суддів, не заперечуючи того факту, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із ДЕІ у Полтавській області, вважає за необхідне зазначити, що статтею 236 КЗпП України фінансову відповідальність за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі покладено на власника або уповноважений ним орган, які допустили затримку виконання судового рішення.

Слід відмітити, що відповідно до п.9 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 429 від 01.11.2011 року, Держекоінспекцію очолює начальник, який призначається на посаду за погодженням з Міністром екології та природних ресурсів та головою місцевої державної адміністрації та звільняється з посади Головою Держекоінспекції України за погодженням з Міністром екології та природних ресурсів.

Таким чином, винесення наказу про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області в силу вказаного Положення є обов'язком голови Державної екологічної інспекції України, а відтак, витрати по виплаті середнього заробітку за час затримки виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року по справі № 820/5002/16 повинен нести перший відповідач.

З приводу висновку суду першої інстанції про те, що спірні суми не були нараховані позивачу, а тому позовна вимогам про їх стягнення не може бути задоволена, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року по справі № 21-395а13, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно з п.4 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про стягнення з відповідача коштів.

За визначенням ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п.29 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Гарнага проти України" зазначено, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 6 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення у справі "Кудла проти Польщі" (<…>) [ВП], заява № 30210/96, п. 158, ECHR 2000-ХІ).

Таким чином, суд, приймаючи постанову про задоволення позовних вимог, повинен не лише вирішити позовні вимоги у відповідності до принципів верховенства права та законності, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, у розумінні п. 4 ч.2 ст.162 КАС України, ч.2 ст.235 КЗпП України належним способом захисту права позивача у спірних відносинах є стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не зобов'язання другого відповідача виплатити позивачці заробітну плату за час вимушеного прогулу, як помилково зазначив суд першої інстанції.

За приписами абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про неможливість стягнення з ДЕІ України на користь ОСОБА_3 суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з тих підстав, що така сума не була позивачеві нарахована, є безпідставним, оскільки розмір такої суми визначає суд при прийнятті рішення.

У відповідності до ст.202 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року по справі № 820/5002/16 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову, а також в частині зобов'язання першого відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення з прийняттям у цій частині нової постанови про стягнення коштів з ДЕІ України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017р. по справі № 820/5002/16 скасувати в частині відмови в задоволенні позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі - задовольнити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції України (01042, м. Київ, просп. Новопечерський, 3, корп.2, код ЄДРПОУ 37508533) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 43319 (сорок три тисячі триста дев'ятнадцять) грн. 64 коп.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року по справі № 820/5002/16 скасувати в частині зобов'язання Державної екологічної інспекції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 03.06.2016 року по 21.02.2017 року.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року по справі № 820/5002/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04.04.2017 р.