Ухвала суду № 65770201, 04.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/395/17 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - Сінька О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Козлова Юрія Вікторовича, Головного територіального управління юстиції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року позивач - ОСОБА_4, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Козлова Юрія Вікторовича, Головного територіального управління юстиції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та визнання протиправними дій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року адміністративний позов залишено без руху.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині визначення як недоліку неподання доказів (починаючи зі слів «також суд зазначає…» на сторінці 3 мотивувальної частини ухвали та закінчуючи словами «…не надає змоги визначити суть спірних правовідносин» на сторінці 4 мотивувальної частини ухвали) та в частині зобов'язання надати докази (пункт 2 резолютивної частини ухвали починаючи зі слів «…докази, які зазначені в позовній заяві…», мотивуючи свої вимоги тим, що спірну ухвалу винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 204 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо встановить неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; або порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Так, ухвалою суду від 25 січня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_4 до Державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Козлова Юрія Вікторовича, Головного територіального управління юстиції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та визнання протиправними дій залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків у місячний строк з моменту отримання копії ухвали, шляхом подання, зокрема, доказів, які зазначені в позовній заяві та якими позивач обґрунтовує свої вимоги, за переліком.

Підставою залишення позовної заяви без руху стало зокрема те, що позивачем порушено приписи частини другої статті 106 КАС України, а саме на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивачем не було надано доказів, а в разі неможливості їх надання не було зазначено причин такого неподання.

Відповідно до частини першої статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; 5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Як убачається з тексту оскаржуваної ухвали, позивачем при поданні адміністративного позову допущено порушення вимог ч. 2 ст. 106 КАС України, що унеможливлює здійснення підготовки справи до судового розгляду з метою її розгляду в одному судовому засіданні протягом розумного строку, оскільки не надає змоги визначити суть спірних відносин.

Разом з тим, на думку апелянта, Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює строків подання доказів під час перебування справи в окружному адміністративному суді. Обмеження в поданні доказів визначаються тільки під час апеляційного розгляду, де особу зобов'язують обґрунтувати неможливість подання доказів в суді першої інстанції. Виходячи з комплексного тлумачення процесуальних норм, а саме: п. 4 ч. 1 ст. 7, ч. ч. 1, 3 ст. 11, п. 5 ч. 3 ст. 49, ч. 2 ст. 69 КАС України, та враховуючи принципи змагальності сторін, зобов'язання судом позивача надати докази під час вирішення питання про відкриття провадження у справі для визначення судом суті спірних відносин є порушенням принципу змагальності сторін, порушенням права позивача подавати докази в будь-який час до винесення судом ухвали про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами та переходу до судових дебатів. Вимоги суду надати докази на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі для надання суду можливості з'ясувати суть спірних правовідносин, порушують обов'язок суду надавати оцінку тільки тим доказам, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, суд обґрунтовує свої висновки метою, яка направлена на порушення процесуального законодавства України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянта, викладеними в апеляційній скарзі, та зазначає наступне.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, згідно з частиною другою статті 110 КАС України суд до судового розгляду адміністративної справи вживає заходи для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку. З цією метою суд може: 1) прийняти рішення про витребування документів та інших матеріалів; навести необхідні довідки; провести огляд письмових та речових доказів на місці, якщо їх не можна доставити до суду; призначити експертизу, вирішити питання про необхідність залучення свідків, спеціаліста, перекладача; 2) прийняти рішення про обов'язковість особистої участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні, про залучення третіх осіб до справи; 3) викликати на судовий розгляд адміністративної справи свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів; 4) прийняти рішення про проведення попереднього судового засідання.

Відповідно до статті 111 КАС України попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку.

Попереднє судове засідання проводиться суддею, який здійснює підготовку справи до судового розгляду, за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Для врегулювання спору суд з'ясовує, чи не відмовляється позивач від адміністративного позову, чи не визнає відповідач адміністративний позов, і роз'яснює сторонам можливості щодо примирення.

Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд: 1) уточнює позовні вимоги та заперечення відповідача проти адміністративного позову; 2) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; 3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються сторонами, а які належить доказувати; 4) з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення, та встановлює строки для їх надання; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху з підстав ненадання позивачем доказів, які зазначені в позовній заяві та якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та тим самим визнав як недолік позовної заяви, діяв з порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оцінка доказам у справі надається судом під час вирішення спору по суті, зокрема за змістом статті 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Натомість, вимоги частини другої статті 106 КАС України надають позивачу право надати докази на підтвердження обставин якими обґрунтовуються позовні вимоги, проте не вказує що це є обов'язком останнього на стадії подачі позовної заяви.

При цьому згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, судом першої інстанції під час вирішення питання про залишення позовної заяви без руху не враховано положення частини першої статті 51 КАС України щодо прав позивача, зокрема, в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, а тому невірно залишено без руху позовну заяву позивача, тим самим порушивши право особи на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України та статтею 6 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права. В зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року - скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Козлова Юрія Вікторовича, Головного територіального управління юстиції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та визнання протиправними дій - направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 04.04.2017 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.