Ухвала суду № 65770091, 04.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 876/2352/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Назарій Богданович про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

13.11.2015 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Назарій Богданович, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.10.2015р. № 0008781710, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 40 001,44 грн., з яких: за основним платежем - 32001,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8000,29 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 15.10.2015р. № 0008781710.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що в результаті реєстрації розірвання 27.12.2013 року нотаріально посвідченого договору дарування нежитлового приміщення, укладеного 25.05.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, у позивача не виникло доходу, який підпадає під оподаткування в порядку, визначеному розділом IV ПК України, а тому, відповідно, і обов'язку щодо подання декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік, а отже у контролюючого органу не було правових підстав для визначення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою без врахування фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права, Галицька об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Львівській області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що при розірванні фізичними особами-резидентами договору дарування нерухомого майна, за наслідками якого відбувається перехід права власності, об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб виникає у тієї фізичної особи, яка за таким договором виступає продавцем, та оподатковується з урахуванням вимог ст.172 ПК України.

Апелянт зазначає, що проведеним аналізом посвідчених договорів дарування від особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, які були розірвані, встановлено, що обдаровувана фізична особа, а саме ОСОБА_1 набула право власності на подароване йому майно.

У зв'язку з переходом права власності, об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб виникає у тієї фізичної особи, яка за таким договором виступає продавцем, та оподатковується з урахуванням вимог ст.172 Податкового Кодексу.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 25.03.2013 року між ОСОБА_3 (Дарувальник) та ОСОБА_1 (Обдаровувана) було укладено Договір дарування нежитлової будівлі посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б. за реєстровим номером № 1308. Відповідно до умов Договору Дарувальник передав безоплатно у приватну власність Обдаровуваної нежитлову будівлю під літ. «Р-1» - цех по волочінню дроту та скрутки струмопровідної жили, загальною площею 901,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, буд. 20.

27.12.2013 року між ОСОБА_3 (Дарувальник) та ОСОБА_1 укладено Договір про розірвання договору дарування нежитлової будівлі, посвідченого Юзвою Н.Б., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 25.05.2013 року в реєстрі за№ 1308. Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 повернула ОСОБА_3 нежитлову будівлю під літ. «Р-1» - цех по волочінню дроту та скрутки струмопровідної жили, загальною плошею 901,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, буд. 20.

У період з 07.09.2015р. по 11.09.2015р. ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету на доходи фізичних осіб ФО ОСОБА_1 за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 769/1702/3327402040 від 18.09.2015р., згідно висновків якого позивачем порушено: вимоги п.164.1 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.172.2 ст.172 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на суму 32001,15 грн.; пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 ПК України, у результаті неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік.

Зі змісту вказаного акта видно, що податковий орган дійшов до висновку про одержання ОСОБА_1 доходу внаслідок розірвання договору дарування та переходу у зв'язку з цим права власності на подароване їй майно, що зумовлювало подання нею податкової декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік та відображення у додатку 2 до податкової декларації відомостей у вигляді доходу від продажу нерухомого майна.

На підставі акта перевірки ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області винесено податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.10.2015р. № 0008781710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 40 001,44 грн., з яких: за основним платежем - 32001,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8000,29 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, платники податку, обєкт та база оподаткування, ставки податку та інші питання щодо цього виду податку встановлені Розділом IV ПК України (статті 162-179).

В силу пункту 164.1. статті 164 ПК України базою оподаткування для визначення податку з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Пунктом 167.2. статті ПК України закріплено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

У відповідності до вимог пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) обєктів нерухомого майна визначений статтею 172 ПК України.

Відповідно до пункту 172.1. цієї статті дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі обєкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України алежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.

Згідно з пунктом 172.2 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) обєкта незавершеного будівництва.

У відповідності до пункту 172.4 під час проведення операцій з продажу (обміну) обєктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Пунктом 172.8. статті 172 ПК України встановлено, що для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Системний аналіз пунктів 172.1., 172.2., 172.4. та 172.8 статті 172 ПК України свідчить, перехід права власності на об'єкти нерухомості в порядку спадкування та дарування не є операцією з продажу майна в розумінні статті 172 Податкового кодексу і визначений цією статтею порядок оподаткування у таких випадках не застосовується.

Правове регулювання договору дарування закріплено у Главі 55 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (статті 717- 730).

В силу частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обовязок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (частина друга цієї статті).

Частиною першою статті 718 ЦК України встановлено, що предмет договору дарування, тобто дарунком, можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Згідно вимог частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи (частина перша статті 720 ЦК України).

Стаття 722 ЦК України визначає момент прийняття дарунка, у відповідності до частини першої якої право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття, а згідно з частиною четвертою - прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Відповідно до статті 728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік. Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Дана стаття є спеціальною нормою щодо статті 257 ЦК України, згідно з якою загальний строк позовної давності встановлений тривалістю в три роки.

Зміст статті 728 ЦК України узгоджується зі статтею 258 цього Кодексу, в якій міститься перелік вимог, до яких застосовується скорочений строк позовної давності в один рік (пункт 5 частини другої статті 258).

Встановлений статтею 728 ЦК України скорочений строк позовної давності до вимог про розірвання договору дарування дає підстави стверджувати про те, що як укладення так і розірвання договору дарування охоплюється нормами Глави 55 ЦК України «Дарування».

Приписами частини 5 статті 727 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.

Тобто при розірванні фізичними особами-резидентами договору дарування нерухомого майна відбувається припинення права власності на дарунок у обдаровуваного, а не перехід права власності.

Оскільки наслідком розірвання договору дарування є повернення сторін у попередній стан (реституція), то перехід права власності на об'єкти нерухомості в результаті розірвання договору дарування в контекстістатті 172 Податкового кодексу не є операцією з продажу майна і встановлений цією статтею порядок оподаткування у такому випадку не застосовується.

З огляду на те, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, то в силу положень статті 654 ЦК України, якими встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, розірвання договору дарування також повинно бути нотаріально посвідчено.

Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. № 282/20595 ( далі - Порядок).

Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій встановлений розділом ІІ вказаного Порядку.

У разі зміни або розірвання нотаріально посвідченого договору нотаріус повинен вчинити дії у відповідності до вимог пункту 7 розділу ІІ Порядку, яким передбачено наступне.

7.1. Договір сторін про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору здійснюється шляхом складання окремого договору.

7.2. Договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх наданих нотаріусу примірниках основного договору проставляється відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання, проставляється нотаріусом підпис і скріплюється його печаткою.

7.3. Якщо нотаріус, який посвідчив договір, позбавлений можливості посвідчити договір про його зміну або розірвання (у разі смерті, заміщення нотаріуса, у разі неможливості виконання ним своїх обовязків, припинення нотаріусом діяльності, передачі документів до державного нотаріального архіву або з будь-яких інших причин), договір про зміну або розірвання договору може бути посвідчений іншим нотаріусом. При цьому таким нотаріусом складається додатковий примірник договору, який направляється ним за місцем зберігання договору, що змінюється або розривається. Сторонам договору нотаріус роз'яснює про повернення правовстановлюючого документа за місцем зберігання примірника договору, що розірваний.

7.4. Якщо договір про розірвання договору про відчуження нерухомого майна посвідчується після державної реєстрації договору про відчуження, нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де перевіряє відсутність (наявність) заборони відчуження або арешту, відсутність (наявність) реєстрації іпотеки.

Відсутність або наявність податкової застави та інших застав нотаріусом перевіряється за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, про що виготовляються відповідні витяги.

7.5. Розірвання договорів, предметом яких є майно, що перебуває у податковій заставі, здійснюється за письмовою згодою відповідного податкового органу.

7.6. У разі одержання рішення суду про визнання нотаріально посвідченого договору недійсним нотаріус проставляє про це відмітку на примірнику договору, який зберігається в матеріалах нотаріальної справи, долучивши до нього копію рішення суду, а також проставляє відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, при можливості, на всіх інших примірниках договору.

7.7. Правовстановлюючий документ повертається відчужувачу майна.

7.8. Державне мито чи плата за посвідчення договору про відчуження майна при його зміні або розірванні сторонам не повертається.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна (далі - Закон № 1952-IV).

За приписами частини 5 статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершенного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

В силу частини 9 статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень регулюється Розділом IV Закону № 1952-IV(статті 15-30).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 868), яким регулюється процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав.

Системний аналіз положень статей 15-30 Закону № 1952-IV та Порядку №868 свідчить, що логічно узгоджені між собою норми не містять процедури проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у разі реєстрації розірвання нотаріально посвідченого договору дарування і повернення обдаровуваним дарунку дарувальнику.

За наявності термінів «виникнення», «перехід», «припинення» та «скасування» речових прав на нерухоме майно, та за відсутності законодавчо визначених підстав для припинення чи скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно при реєстрації договору про розірвання договору дарування, проведення державної реєстрації речових прав у такому випадку є єдино можливим через «перехід» таких прав.

Фактично після розірвання сторонами, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, договору дарування нерухомого майна, таке майно повернулося попередньому власнику, не створивши при цьому для ОСОБА_1 жодних зобов'язань окрім повернення майна, одержаного нею як дарунок.

З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в результаті реєстрації розірвання 27.12.2013 року нотаріально посвідченого договору дарування нежитлового приміщення, укладеного 25.05.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, у позивача не виникло доходу, який підпадає під оподаткування в порядку, визначеному розділом IV ПК України, а тому, відповідно, і обов'язку щодо подання декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік, а отже у контролюючого органу не було правових підстав для визначення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік.

Отже, у контролюючого органу не було правових підстав для визначення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподаннядекларації про доходи та майновий стан за 2013 рік.

Відповідно до вимог ч.2 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У матеріалах справи відсутні належні докази правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0008781710 від 15.10.2015р.

Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Назарій Богданович про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення та правомірність задоволення таких судом першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160,ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі №813/6100/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Назарій Богданович про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.04.2017 року.