Ухвала суду № 65766830, 05.04.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер судової справи:653/678/16-к

Справа № 11-кп/791/299/17 Головуючий у 1-й інстанції Калімбет Л.І.

Категорія вирок ст. 309 ч.2 КК України Доповідач Красновський І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 р.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі :

Головуючого Красновського І.В.

Суддів Гемми Ю.М., Батрак В.В.

секретарь Пляс О.М.

З участю прокурора Коломієць В.С.

Захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні матеріали кримінального провадження №12016230140000166 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2016 рокувідносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, раніше судимого вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 13 квітня 2009 року за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, умовно - достроково звільнений 09 серпня 2012 року,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України і призначено покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 2 років позбавлення волі та обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, взято під варту із залу суду.

Термін відбуття покарання ОСОБА_2 ухвалено рахувати з 20 квітня 2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 1843,20 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_2, будучи засудженим за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України та звільненим09 серпня 2012 року згідно ст. 81 КК України умовно-достроково, на шлях виправлення не став, маючи судимість, не зняту і не погашену у встановленому законом порядку, вчинив нове кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів. А саме, восени 2015 року знаходячись біля м. Генічеськ, виявив дикорослу рослину коноплі, від якої з метою придбання наркотичного засобу для власних потреб без мети збуту, відламав одну гілку та переніс до місця свого мешкання за адресою: Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ, вул. Воровського, буд.186-А. Після чого висушив, та частково подрібнивши листя, виготовив суху подрібнену речовину рослинного походження буро-зеленого кольору з пряним запахом, що є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабіс, масою 8,893 г., яку незаконно, умисно, повторно, незаконно зберігав за місцем свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, без мети збуту до виявлення та вилучення в ході обшуку 05.02.2016 року .

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 вважає вирок незаконним через невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.Вказує на те, що призначаючи покарання у виді позбавлення волі із реальним його відбуттям, суд першої інстанції фактично не врахував наявність обставин, що помякшують покарання, а саме щире каяття обвинуваченого та не прийняв до уваги особи винного, який мав нормальні відносини із сусідами, є спокійною і урівноваженою людиною, проживає із своєю сімєю, постійно працює, алкогольними напоями не зловживає, тобто не становить ніякої загрози для суспільства. За таких обставин, на думку апелянта, у суду не було підстав для ізоляції обвинуваченого від суспільства.

Крім того, зазначає, що суд також не врахував вік обвинуваченого, знаходження на його утриманні матері - пенсіонерки, яка має онкологічну хворобу, потребує догляду і турботи.

Належне врахування зазначених обставин, на думку захисника, дають підстави дійти висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбуття призначеного покарання.

Просить вирок суду першої інстанції змінити та звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 вказує на те, що суд належним чином не врахував його щире каяття, співпрацю зі слідством щодо зясування всіх обставин кримінального правопорушення, та знаходження на його утриманні матері , яка потребує медичної післяопераційної підтримки.

Крім того, посилається на надмірну суворість призначеного йому покарання, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та просить призначити йому покарання не повязане із позбавленням волі згідно ст. 69 КК України.

Заслухавши суддю - доповідача, захисника ОСОБА_1,обвинуваченого ОСОБА_2, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, прокурора, який вважає апеляції такими, що не підлягають задоволенню, а в судових дебатах залишилися на своїй позиції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні встановлених в судовому засіданні дій відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на зібраних і детально досліджених у судовому засіданні доказах у їх сукупності та взаємозв'язку, яким суд дав належну оцінку, в порядку передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, є обґрунтованим та ніким не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується призначеного ОСОБА_2покарання то достатніх підстав вважати його суворим немає. ОСОБА_2призначено покарання в межах санкції частин статті, за яким його засуджено. Приймаючи таке рішення суд керувався вимогами ст.ст. 50, 65 КК України та навів обґрунтування, які належить вважати достатніми. Зокрема, судом враховано вимоги статті 65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року, без порушення правил його призначення, за обставин встановлених у вироку з огляду на ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та його суспільну небезпечність, даним про особу ОСОБА_2, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч 2 ст. 307, ч 2 ст. 309 КК України, із призначенням покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, умовно - достроково звільнений від відбування призначеного покарання і через незначний проміжок часу після звільнення знову вчинив кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, за місцем проживання характеризується задовільно, має постійне місце проживання, де проживає із матірю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансері не перебуває, кошти на життя отримує від тимчасових підробітків.

Доводи апеляційної скарги захисника та обвинуваченого про неналежне врахування судом щирого каяття обвинуваченого, як обставини, що помякшує покаранняє безпідставними, оскільки, як вбачається із вироку, врахування наявності цієї помякшуючої обставини та відсутність обставин, що обтяжують покарання поряд із даними про особу обвинуваченого дали суду підстави для призначення покарання у розмірі мінімальної межі санкції статті кримінального закону, за якою його засуджено.

Зазначені в апеляційних скаргахобставини та дані про особу обвинуваченого враховані судом при визначенні виду та міри призначеного покаранняі ці ж самі обставини та дані не обґрунтовують можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільствачи наявність підстав для призначення обвинуваченомупокарання із застосуванням положень ст.69 КК України.

Проживання обвинуваченого із матірю, яка має тяжку хворобу, не обумовлює меншу суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушеннята не дає підстав вважати, що обвинувачений не являє собою великої суспільної небезпеки.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції закону, за який його засуджено, у виді позбавлення волі. Таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність доказів та були підставами для скасування або зміни вироку не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 законним обґрунтованим і підстав для його скасування із наведених у апеляції підстав немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2016 року стосовно ОСОБА_2, залишити без змін.

Відповідно до положень ч 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання строк попереднього увязнення ОСОБА_2 з 20.04.2016 року по 05.04.2017 року із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня його проголошення, безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

(підпис) (підпис) (підпис)

Судді : І.В. ОСОБА_5 Гемма, ОСОБА_6

З оригіналом згідно

Суддя Апеляційного суду

Херсонської області ОСОБА_7