Рішення № 65766826, 28.02.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 766/10036/16-ц Головуючий в І інстанції Гаврилов Д.В.

Номер провадження №22-ц/791/303/17 Доповідач: Фурман Т.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Фурман Т.Г.

суддів: Бугрика В.В.

ОСОБА_1

секретар Чертков Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_3 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, зазначаючи про те, що з 30 серпня 2013 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі.

До моменту фактичного припинення шлюбних відносин ними за спільні кошти було придбане майно, а саме: автомобіль CHEVROLET CRUZ 2014 року випуску д/н НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХХ 153014 від 22.08.2014 р., який зареєстрований за ОСОБА_3 та на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 28.10.2015 року квартира за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3

Посилаючись на те, що вказане майно є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, але відповідачка відмовляється добровільно вирішити питання щодо його поділу, позивач просив суд здійснити поділ цього майна, виділивши у його власність ? частину спірної квартири та визнати за ним право власності на спірний автомобіль, припинити право власності дружини на ? частину цього транспортного засобу та стягнути з нього на користь дружини грошову компенсацію вартості ? частини автомобіля.

У жовтні 2016 року ОСОБА_2, діючий від імені ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов, зазначаючи про те, що спірна квартира хоча і була придбана в період зареєстрованого між сторонами шлюбу, але за кошти батьків позивачки, а відтак є її особистою приватною власністю, тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2016 року первісний позов задоволено.

Поділено між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме:

- автомобіль «CHEVROLET CRUZ», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 номер кузову Y6DJA6859EK571050, зареєстрований за ОСОБА_3;

- квартиру АДРЕСА_3, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль «CHEVROLET CRUZ», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузову Y6DJA6859EK571050.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості ? частини автомобіля «CHEVROLET CRUZ», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузову Y6DJA6859EK571050 в розмірі 174009,65 грн.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_4.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1653,6 грн.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_3, просить рішення суду в частині задоволення вимог про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та її поділ, відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

В апеляційному порядку переглядається законність та обґрунтованість рішення суду в частині задоволення вимог первісно заявленого позову про поділ обєкта права спільної сумісної власності подружжя -квартири, визнання права власності за кожним із подружжям на частину спірного житла та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 серпня 2013 року по 12.10.2016 року ( а.с. 5, 76).

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 28.10.2015 року ОСОБА_3 придбала у власність квартиру за № 31 у будинку за № 25, що знаходиться по вулиці Патона, у м. Херсоні ( а.с. 31-32,33).

Відповідно до п. 2.1 цього договору, за домовленістю сторін продаж квартири вчинено за 117576 грн.

З часу придбання житла ОСОБА_3 разом з малолітньою дитиною вселилася в квартиру і постійно в ній проживає, а той час як ОСОБА_4 в спірне житло вселений не був, оскільки проживає в належній йому квартирі № 66 за адресою: м. Херсон, проспект 200 річчя Херсона, 7 корп.1 .

Порушивши питання про поділ квартири, як обєкта спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_4 вказував на те, що це майно придбане в період шлюбу і за спільні кошти.

Проте належними та допустимим доказами факт придбання спірної квартири за рахунок спільної участі подружжя коштами або працею в набутті майна позивач за первісним позовом не довів, як не обґрунтував необхідність придбавати нове житло, маючи у одноособовій власності квартиру, в якій він зареєстрований та проживає (а.с. 105).

Заперечуючи заявлені вимоги відповідачка зазначала про те, що квартира не може бути предметом поділу, оскільки була набута нею хоч і за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто.

Як в суді першої інстанції, так і при розгляді справи в апеляційній інстанції ОСОБА_3 доводила факт припинення фактичних шлюбних відносин з чоловіком з жовтня 2015 року та відсутність спільного з ним бюджету.

Ці обставини підтверджувала поясненнями свідків, довідкою № 830 від 02.10.2015 року про отримання нею тілесних ушкоджень, які були заподіяні її чоловіком, судовими рішеннями про розірвання шлюбу та стягнення аліментів з чоловіка на утримання дитини, актами ОСББ „Каравела ( а.с. 36,77,78,79,140,141,142,143,144,145,146).

У підтвердження факту придбання квартири за особисті кошти ОСОБА_3 надала розписки про отримання в борг її батьком грошових коштів для придбання для неї квартири, що протилежною стороною належними і допустимим доказами не спростовано ( а.с. 34,35,74,75).

Посилання ОСОБА_4 на те, що його заробіток був зарахований на банківський рахунок ОСОБА_3 ( а.с. 107), колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначені зарахування відбулися після придбання спірного житла. Інших доказів на підтвердження участі у придбанні спірної квартири своїми коштами ОСОБА_4 не надав.

Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сімї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя визначені в ст. 60 СК України.

За змістом цієї норми, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статі 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається таким чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте ( джерело набуття). Норма статі 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися обєктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Зазначена вище правова позиція Верховного Суду України щодо застосування ст. 60 СК України викладена в постанові від 7 грудня 2016 року у справі № 6-1568 цс 16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, що ОСОБА_4 належними та допустимими доказами не довів той факт, що джерелом набуття спірного майна були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя, в той час, як за обставинами справи, в межах наданих сторонами доказів, встановлено як факт окремого проживання сторін на час придбання спірного майна, так і факт придбання квартири за особисті кошти ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що спірне майно, відповідно до ст. 57 СК України, слід розглядати як особисту приватну власність ОСОБА_3, а не як обєкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст. 60 СК України.

При вказаних обставинах колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині поділу квартири та визнання за кожним із подружжя права власності на її частку та відмови у задоволенні зустрічного позову як незаконне та необґрунтоване підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені первісно заявленого позову в цій частині та у задоволенні зустрічного позову з наведених вище підстав.

На підставі ст.ст.57,60 СК України, керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2016 року в частині задоволення первісного позову щодо поділу нерухомого майна і визнання на нього права власності та у відмові у задоволенні зустрічного позову скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову в частині вимоги про поділ між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме квартири №31 розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Патона, 25 - відмовити.

Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на квартиру №31 розташовану за адресою: м. Херсон, вул. Патона, 25.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г. Фурман

Судді: В.В. Бугрик

ОСОБА_1