Рішення № 6576264, 05.10.2009, Харцизький міський суд Донецької області

Справа №2-5433/2009р.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

5 жовтня 2009р.        Харцизький міський суд Донецької області в складі :

головуючого судді  - Демидової В.К.

при секретарі – Поливяної  І.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харцизьку цивільну справу за  позовом  Акціонерного страхового товариства «АИС – Поліс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2  про стягнення суми страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивує тим, що 15.08.2007р. між ним та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу ВАЗ 21101 державний номер АН 3049СН. 4.08.2008р. сталася ДТП за участю ОСОБА_4, який керував вищевказаним автомобілем, та відповідачем ОСОБА_1, який керував автомобілем НОМЕР_1, який належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 Винним в даному ДТП визнано ОСОБА_1, який притягнутий до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення. Відповідно до умов договору добровільного страхування транспортного засобу ОСОБА_3 було виплачено страхове відшкодування в сумі 8326,91грн., крім того, за проведення авто товарознавчого дослідження ними було сплачено 450грн., загальна сума відшкодування становить 8776,91грн. Відповідно до законодавства до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Крім того, в грудні 2008р. відповідачам були направлені претензії про добровільну сплату вищевказаної суми, однак вони не були задоволені, тобто відповідачі прострочили виконання грошового зобов’язання і відповідно з ст.. 625 ЦК України вони повинні сплатити 3% річних за час прострочення виконання зобов’язання, яка становить 166,91грн., та суму з урахуванням індексу інфляції, яка становить 2429,55грн., загалом 11373,37грн. Таким чином, просить стягнути вищевказану суму солідарно з відповідачів та просить стягнути понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не прибув, надав заяву про слухання справи у його відсутність, позов підтримує повністю, просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив, що  йому дійсно на праві власності належить транспортний засіб АЗЛК 2140 державний номер НОМЕР_2., однак згідно довіреності право керування ним належить ОСОБА_5, за участю якого і сталося ДТП, саме він визнаний в ньому винний. Вважає, що саме ОСОБА_1 повинен відповідати за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, а не він. Просить стягнути вищевказану суму з ОСОБА_1 В позові до нього відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 позов визнав повністю.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Суд встановив, що згідно договору добровільного страхування №05/К 021058 від 15.08.2007р., укладеного між АСТ «Аис-Поліс» та ОСОБА_3, здійснено страхування транспортного засобу ВАЗ 21101 державний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_3

Згідно  п.18.1. вказаного договору страховик зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику внаслідок ДТП.

4.08.2008р. в м. Харцизьку на а/д  с.Гірне – с.Зуївка відбулася ДТП за участю ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_4, та  ОСОБА_5, який керував автомобілем НОМЕР_1.

Згідно постанови Харцизького міського суду від 8.09.2008р. винним в даному ДТП визнано ОСОБА_1, який притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.. 124, 130 ч1 КУпАп у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Згідно акту авто товарознавчого дослідження від 9.08.2009р. , проведеного на замовлення  страхової компанії,  вартість матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП автомобілю НОМЕР_4, становить 8548,81грн.

Згідно проведеного розрахунку АСТ «АИС-Поліс» ОСОБА_3 було виплачено страхове відшкодування в сумі 8326,91грн.

Крім того, АСТ «АИС-Поліс» за проведення авто товарознавчого дослідження було сплачено Центру незалежних експертиз 450грн.

Таким чином, загальний розмір становить 8776,91грн.

Згідно ст.. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст.. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992р. під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Крім того, згідно ст.. 27 Закону України «Про страхування» та ст.. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша  особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, оцінивши обставини справи та надані на їх підтвердження докази, вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позивач має право вимоги за сплачене страхове відшкодування завданих внаслідок ДТП шкоди, спричиненої  ОСОБА_3 При цьому з урахуванням положень ст.. 1187 ЦК України,  п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суд вважає, що позивач має таке право вимоги саме до відповідача ОСОБА_1, який  здійснював керування транспортним засобом на підставі довіреності і безпосередньо заподіяв шкоду транспортному засобу ОСОБА_3  У зв’язку з чим суд вважає необхідним стягнути суму виплаченого страхового відшкодування саме з нього, а в позові до відповідача ОСОБА_2 відмовити.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за спричинену внаслідок ДТП школи, оскільки вони суперечать роз’ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відповідно до п.3 якої солідарну відповідальність несуть особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру. В даному випадку  ознаки заподіяння відповідачами шкоди спільними діями з єдністю наміру відсутні. Шкода спричинена безпосередньо відповідачем ОСОБА_1 Підстав для покладання відповідальності на відповідача ОСОБА_2 суд не знаходить.

Суд знаходить безпідставними вимоги позивача відносно стягнення з відповідачів відповідно до ст.. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми грошового зобов’язання та сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  і вважає, що в даному випадку вказана норма закону на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки предметом виконання грошового зобов’язання є певна грошова сума, що має бути сплачена за будь-яким оплатним договором, за договором, предметом якого виступають безпосередньо гроші, в даному випадку між сторонами відсутні будь-які оплатні договори, тому відсутні правові підстави для застосування вимог ст.. 625 ЦК України до даного спору. У зв’язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

На підставі ст.. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_5 понесені позивачем судові витрати  по сплаті судового збору в сумі 87,77грн та витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі  30грн.

Керуючись ст.. 993,1166,1187 ЦК України, ст.. 27 Закону України «Про страхування», ст.. 10,11,60,61,88,159,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

 Позов  Акціонерного страхового товариства «АИС – Поліс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2  про стягнення суми страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, 21.06.1969р.н., ур. ОСОБА_6, на користь АСТ «АИС-Поліс», м.Київ, вул. Кільцева дорога,15а, р\р 26506052799147 в КБ «Приватбанк» м. Київа, МФО 300711, код 22229921, суму  страхового відшкодування 8776,91грн., в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору в сумі 87,77грн та витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі  30грн., а всього 8894,68грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд.

Заява про оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга -  протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: