Рішення № 65761875, 24.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/7265/16 Головуючий у 1 інстанції: Котельва К.О.

Провадження № 22-ц/783/1093/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М, Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

представника ТзОВ «Лео Порто» та ТзОВ «Євген» - Бідак О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 листопада 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_9, треті особи: Управління державної реєстрації Львівської міської ради, Галицький відділ державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євген», Товариство з обмеженою відповідальністю - Спільне Українсько-Кіпрське Підприємство «Лео Порто» про визнання права власності на 100% частки корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю - «Євген» вартість якої становить 257400,00 грн., зняття арешту та заборони на відчуження з 100% частки корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю - «Євген» вартість якої становить 257400,00 грн. накладених постановою від 24 вересня 2014 року Галицьким відділом ДВС Львівського міського управління юстиції на майно відповідача (боржника - ОСОБА_9) у межах виконавчого провадження № 44831119 шляхом виключення даного майна з-під арешту та заборони на його відчуження; зняття арешту та заборони на відчуження з 75% частки корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю - Спільного Українсько-Кіпрського Підприємства «Лео Порто» вартість якої становить 277 500 накладених постановою від 24 вересня 2014 року Галицьким відділом ДВС Львівського міського управління юстиції на майно відповідача (боржника - ОСОБА_9) у межах виконавчого провадження №44831119 шляхом виключення даного майна з-під арешту та заборони на його відчуження.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволено, визнано право власності за ОСОБА_6 на 100% частки корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю - «Євген», вартість якої становить 257400 (двісті п'ятдесят сім тисяч чотириста ) гривень (79495, Львівська обл., місто Львів, місто Винники, вул. Івана Франка, будинок 114, ідентифікаційний код 20795154)

Знято арешт та заборону на відчуження з 100% частки корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю - «Євген», вартість якої становить 257400 (двісті п'ятдесят сім тисяч чотириста) гривень (79495, Львівська обл., місто Львів, місто Винники, вул. Івана Франка, будинок 114, ідентифікаційний код 20795154), накладених постановою Галицького відділу ДВС Львівського міського управління юстиції від 24 вересня 2014 року на майно відповідача (боржника - ОСОБА_9) у межах виконавчого провадження № 44831119, шляхом виключення даного майна з-під арешту та заборони на його відчуження.

Знято арешт та заборону на відчуження з 75% частки корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю - Спільного Українсько-Кіпрського Підприємства «Лео Порто» вартість якої становить 277 500 (двісті сімдесят сім тисяч п'ятсот) гривень (79019, м. Львів, вул. Пильникарська, 8, ідентифікаційний код 23272089, накладених постановою Галицького відділу ДВС Львівського міського управління юстиції від 24.09.2014 року на майно відповідача (боржника - ОСОБА_9), у межах виконавчого провадження №44831119, шляхом виключення даного майна з-під арешту та заборони на його відчуження.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 сплачений судовий збір в сумі 3 676,40 грн.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що у провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває цивільна справа № 461/10920/14 за позовом ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_9, Товариства з обмеженою відповідальністю «Євген», Товариство з обмеженою відповідальністю - Спільне Українсько-Кіпрське Підприємство «Лео Порто», Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Квадрос», Приватного підприємства «М-Студія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» про стягнення коштів в розмірі 1 926 000,00 грн. У даній справі ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11 вересня 2014 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на майно, майнові та корпоративні права ОСОБА_9 Проте, не врахувавши даної обставини, суд першої інстанції всупереч нормам процесуального права і з порушенням принципу обов»язковості судових рішень, знав арешт з майна, під час чинності ухвали Галицького районного суду м. Львова від 11 вересня 2014 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом розгляду у даній справі і таким чином фактично скасував інше законне судове рішення. В апеляційні йскарзі зазначає, що під час розгляду даної цивільної справи судом першої інстанції порушено ряд норм цивільно - процесуального законодавства, які визначають порядок та строки здійснення судочинства та доступу до судочинства. Дані обставини підтверджуються тим, що ОСОБА_10, 24 листопада 2016 року, було подано апеляційну скаргу на ухвалу судді Галицького районного суду про відкриття провадження у даній справі, однак, суддя в порушення вимог ч. 2 ст. 296 ЦПК України в триденний строк не надіслав справу в суд апеляційної інстанції для розгляду вищевказаної апеляційної скарги, а ухвалив 30 листопада 2016 року оскаржуване рішення. Крім цього, внаслідок таких дій суду, особи які залученні до розгляду справи були позбавлені можливості надати пояснення чи заперечення з приводу заявленого позову. Водночас, ОСОБА_10 було подано заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та долучено документи на обгрунтування вмотивованості даної заяви, але судом всупереч норм ст.ст. 36, 62, 64 ЦПК України, апелянта не було залучено до участі у справі в якості третьої сторони, що свідчить про неповне з»ясування обставин справи. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_3, його представників ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, представника ТзОВ «ЛеоПорто» та ТзОВ «Євген» Бідак О.О. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За загальними положеннями ЦПК України обов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, яка передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, незаборонених законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набути правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це майно оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для визнання за ОСОБА_6 права власності на 100% частки корпоративних прав ТзОВ «Євген», вартість якої становить 257400.00 грн., зняття арешту та заборони на відчуження з 100% частки корпоративних прав ТзОВ «Євген», вартість якої становить 257400,00 грн., зняття арешту та заборони на відчуження з 75% частки корпоративних прав ТзОВ - Спільного Українсько-Кіпрського Підприємства «Лео Порто», вартість якої становить 277 500.00 грн., накладених державними виконавцями в межах виконавчого провадження, шляхом виключення даного майна з-під арешту та зняття заборони на його відчуження.

Задовольняючи позов про визнання за ОСОБА_6 право власності на 100% частки корпоративних прав ТзОВ «Євген», зняття арешту та заборони на відчуження з 100% частки корпоративних прав ТзОВ «Євген», зняття арешту та заборони на відчуження з 75% частки корпоративних прав ТзОВ - Спільного Українсько-Кіпрського Підприємства «Лео Порто», накладених державними виконавцями у межах виконавчого провадження, шляхом виключення даного майна з-під арешту та зняття заборони на його відчуження, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на підставі договорів купівлі - продажу набув права власності на 100% частки корпоративних прав ТзОВ «Євген», на 75% частки корпоративних прав ТзОВ - Спільного Українсько-Кіпрського Підприємства «Лео Порто», що також підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 02.06.2016 року, а тому його майнові права підлягають захисту відповідно до ст. 392 ЦК України, оскільки вони не визнаються відповідачем. Суд першої інстанції виходив з того, що арешт на корпоративні права та заборона їх відчуження накладені державними виконавцями на виконання ухвали суду про забезпечення позову, постановленої після їх відчуження відповідачем на користь позивача, такі дії порушують майнові права позивача, а тому вони підлягають захисту шляхом виключення корпоративних прав з під арешту та скасування заборони на їх відчуження.

З матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2014 року, позивачі ОСОБА_11 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом, в якому просили: стягнути з відповідача ОСОБА_9 у їхню користь заборгованість за договорами позики на загальну суму 167500 доларів США або еквівалент цієї суми у гривнях згідно офіційного курсу НБУ на момент винесення судового рішення у справі; звернути стягнення на частину майна ТзОВ «Квадрос» (90% статутного капіталу товариства, грошовий еквівалент 360000 грн.), ТзОВ «Євген» (100% статутного капіталу товариства, грошовий еквівалент 257000 грн.), ПП «М-Студія» (100% статутного капіталу товариства, грошовий еквівалент 100000 грн.), ТОВ Спільне Українсько-Кіпрське підприємство «Лео-Порто» (75% статутного капіталу товариства, грошовий еквівалент 277500 грн.), ТзОВ «Самшит» (22,98% статутного капіталу товариства, грошовий еквівалент 16616,50 грн.) пропорційні часткам відповідача ОСОБА_9 у їх статутних капіталах за його особистими боргами (а.с.2-5 т.1 виділених матеріалів справи).

11 вересня 2014 року позивачі подали до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, майнові та корпоративні права, належні відповідачу ОСОБА_9

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11 вересня 2014 року, залишеною без змін апеляційним судом, заяву ОСОБА_11 та ОСОБА_3 задоволено. Забезпечено позов у даній справі, шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_9, в тму числі, на 100% корпоративних та майнових прав ОСОБА_9 у ТзОВ «Євген» ЄДРПОУ 20795154 юридична адреса: м.Львів, м. Винники, вул. Івана-Франка, 114, та на майно, що належить вищевказаному підприємству, на 75% корпоративних та майнових прав ОСОБА_9 у ТОВ СП українсько-кіпрське «Лео Порто» ЄДРПОУ 23272089, юридична адреса: м.Львів, вул. Пильникарська, 8, та на майно, що належить вищевказаному підприємству. Зобов'язано Державну реєстраційну службу юридичних та фізичних осіб - підприємців ЛМУЮ внести запис до ЄДРПОУ про накладення арешту (заборону відчуження) на корпоративні права ОСОБА_9 у цих товариствах.

Державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_12 на виконання ухвали Галицького районного суду м. Львова від 11.09.2014 року про забезпечення позову у виконавчому провадженні №44831119 накладено арешт на належну ОСОБА_9 75% частки корпоративних прав ТзОВ - Спільного Українсько-Кіпрського Підприємства «Лео Порто», вартість якої становить 277 500 грн., боржником зазначений ОСОБА_9, стягувачем - ОСОБА_3, що підтверджується постановою державного виконавця від 24.09.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Крім цього, державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сидієм О.В. на виконання ухвали Галицького районного суду м. Львова від 11.09.2014 року про забезпечення позову у виконавчому провадженні №44836181 накладено арешт на належну ОСОБА_9 100% частки корпоративних прав ТзОВ «Євген» вартість якої становить 257400 грн., у якій також боржником зазначений ОСОБА_9, стягувачем - ОСОБА_3, що підтверджується постановою державного виконавця від 23.09.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Судом першої інстанції також встановлено, що 29.01.2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 був укладений договір № 29/01/14 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ «Євген», згідно з яким ОСОБА_6 придбав 100% частки у статутному капіталі ТзОВ «Євген».

Судом першої інстанції також встановлено, що 29.01.2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 був укладений договір № 29/01/14 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ «Спільне Українсько - Кіпрське Підприємство «Лео Порто», згідно з яким ОСОБА_6 придбав 75% частки у статутному капіталі ТзОВ «Спільне Українсько - Кіпрське Підприємство «Лео Порто». Право власності ОСОБА_6 на 75% частки у статутному капіталі ТзОВ «Спільне Українсько - Кіпрське Підприємство «Лео Порто», підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 02.06.2016 року.

Вищенаведеним підтверджується, що 100% частки у статутному капіталі ТзОВ «Євген» та 75% частки у статутному капіталі ТзОВ «Спільне Українсько - Кіпрське Підприємство «Лео Порто» ОСОБА_6 придбав ще до постановлення Галицьким районним судом м. Львова ухвали про забезпечення позову від 11.09.2014 року, якою було накладено арешт на майно ОСОБА_9, в тому числі і на 100% корпоративних та майнових прав ОСОБА_9 у ТзОВ «Євген» та 75% частки у статутному капіталі ТзОВ «Спільне Українсько - Кіпрське Підприємство «Лео Порто», на виконання якої постановами державних виконавців було накладено арешт та заборону на їх відчуження, у яких боржником зазначений - ОСОБА_9, стягувачем - ОСОБА_3

Згідно зі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній станом на 05.10.2016 року, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частинами 4 та 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред»явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону або договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове права на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк або іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Враховуючи вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення про задоволення позову ОСОБА_6 вирішено питання, які стосуються законних прав та інтересів ОСОБА_3, в інтересах якого було накладено арешт, який, всупереч вимогам чинного законодавства, не був залучений до участі у справі, як відповідач, хоча звертався до суду з клопотанням про залучення його до участі у розгляді справи, як третьої особи, що позбавило його можливості здійснювати захист своїх прав. Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України, позбавлений можливості вирішувати зазначене питання.

З врахуванням вищенаведеного, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 з вищенаведених підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення:1) неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 листопада 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні повних вимог ОСОБА_6 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 4044.04 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.