Ухвала суду № 65759209, 05.04.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/5305/16-ц Номер провадження 22-ц/775/353/2017

головуючий в I інстанції Черков В.Г.

суддя доповідач Никифоряк Л.П.

Категорія 27

______________

У Х В А Л А

Іменем У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.

Суддів Новікової Г.В., Соломахи Л.І.

за участі секретаря судового засідання Молдованова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» про визнання незаконними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заінтересована особа ОСОБА_2, в якій подано апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2016 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_1» /надалі ОСОБА_1/ звернувся в суд із скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України /надалі ДДВС/, посилаючись на те, що при виконанні виконавчого листа № 255/16007/13-ц від 01 червня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованості за кредитними договором Виконавцем не було вжито заходів для повного та фактичного виконання рішення суду.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2016 року скаргу задоволено. Визнано незаконними дії ДДВС, скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про закінчення виконавчого провадження від 18 листопада 2015 року та зобовязано відновити виконавче провадження.

Представник ДДВС в апеляційній скарзі просив ухвалу скасувати та постановити нову якою відмовити в задоволенні вимог Банку, посилався при цьому на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд не врахував, що у боржника відсутнє майно, яке знаходиться на підконтрольній українській владі території, а здійснення виконавчих дій на території проведення антитерористичної операції є порушенням вимог чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ДДВС, за відсутності представника Банку від якого надійшло клопотання про розгляд справи без нього, також за відсутності заінтересованої особи, повідомленої про час та місце судового розгляду належним чином за допомогою засобів електронного сповіщення, судова колегія, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, вважає що апеляційну скаргу слід відхилити за таких підстав.

Судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що на виконання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 /надалі Державний виконавець/ надійшов виконавчий лист виданий Ворошиловським районним судом м.Донецька 18 квітня 2014 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь Банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 950436,62 доларів США.

Та суд задовольняючи скаргу виходив з того, що дії ДДВС з приводу закінчення виконавчого провадження, не відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Державний виконавець не вжив всіх заходів направлених на примусове виконання рішення.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на обставинах справи та узгоджується із вимогами чинного законодавства.

Так суд до спірних правовідносин обґрунтовано застосував положення Закону України "Про виконавче провадження" /в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин/ та виходив із змісту ст. 11 Закону якою передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Закінчуючи виконавче провадження Державний виконавець обмежився вказівкою на те, що згідно відповіді органів, які реєструють право власності на нерухоме та рухоме майно у боржника ОСОБА_2 відсутнє майно, яке знаходиться на території, яка контролюється українською владою.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості з приводу того, що Державний виконавець вживав передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, оскільки зазначення в постанові про закінчення виконавчого провадження відомостей про арешт майна боржника згідно постанови від 19.05.2015 року та про оголошення розшуку транспортного засобу від 13.08.2015 року без зазначення та переліку майна і за відсутності інформації щодо наслідків розшуку не є свідченням належного виконання виконавцем покладених на нього обовязків та не давали підстав для закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим, положення Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якими визначені певні обмеження щодо здійснення виконавчих дій у зоні проведення антитерористичної операції, не звільняють державного виконавця від обовязку вживати всіх заходів примусового виконання рішень у чіткій відповідності із положеннями Закону України "Про виконавче провадження".

Саме з такого розуміння норм права виходить суд апеляційної інстанції та колегія суддів вважає що ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін на підставі ст.. 312 ЦПК України як таку, що постановлена із дотриманням законодавства.

Керуючись статтями 303, 304, 312, 314, 315 ЦПК України, Апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відхилити.

Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: