Ухвала суду № 65753509, 04.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/1850/16-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц/774/477/К/17 Демиденко Ю.Ю.

Категорія № 26 (І) Доповідач Бондар Я.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Гладиш К.І.

за участю: позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - Доценко Тетяни Юріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» ( надалі - ПрАТ «Північний ГЗК») про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в період тривалої роботи машиністом крана з 21.04.1995 р. по 15.11.2010 р. у ПрАТ «Північний ГЗК» підпадала під дію впливу шкідливих факторів на виробництві у зв'язку із чим, отримала професійне захворювання та втратила професійну працездатність у розмірі 35 %, їй встановлено 3 групу інвалідності. Через професійне захворювання позивач постійно зазнає моральні та фізичні страждання, тому просить суд стягнути з відповідача у відшкодування заподіяної моральної шкоди 90000 грн. у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Північний ГЗК» на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн. без стягення податків та обов'язкових платежів, а також - на користь держави 551,20 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач вважає рішення таким, що порушує норми матеріального та процесуального права, тому ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої з відповідача моральної шкоди, а саме просить суд зменшити цей розмір.

На думку представника ПрАТ «Північний ГЗК», позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди та протиправність діянь відповідача, тому висновки суду в цій частині ґрунтуються на припущеннях. Судом не враховано, що позивач був обізнаний про шкідливі умови виробництва, та сам обрав роботу протягом тривалого періоду у шкідливих факторах. Також представник відповідача вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості є завищеним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці позивач ОСОБА_2 з 21.04.1995 р. по 15.11.2010 р. працювала на посаді машиніста крана на підприємстві відповідача ПрАТ «Північний ГЗК» ( а.с.4-9)

Згідно акту № 28 від 15.09.2010 р. їй встановлено наступні захворювання: Вібраційна хвороба першої-другої ст. від дії загальної вібрації, з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, в поєднанні з вираженою полірадикулопатією, з помірним порушенням біомеханіки хребта, деформуючим артрозом ліктьових і колінних суглобів. (а.с.10-12)

Причиною професійного захворювання стала робота протягом 15 років 4 місяців в умовах шкідливих виробничих факторів, а саме вібрація транспортно-технологічна 104-108 дБ при гранично - допустимому рівні 101дБ.

Як убачається з висновку МСЕК від 27.10.2010 р. позивачу первинно було встановлено 35% втрати професійної працездатності і визнано інвалідом 3 групи, при пересвідчені в МСЕК від 17.10.2011 року позивачу було встановлено 35% втрати працездатності по 01 жовтня 2012 року, визнано інвалідом 3 групи.

15 жовтня 2012 року позивачу було встановлено 35% втрати працездатності по 01 листопада 2014 року, визнано інвалідом 3 групи.

30 жовтня 2014 року позивачу безстроково було встановлено 35% втрати працездатності та визнано інвалідом 3 групи. (а.с.21-24)

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилалась на те, що у зв'язку із отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеню втрати професійної працездатності, їй спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, як такий, що не забезпечив їй безпечних та нешкідливих умов праці, у зв'язку з чим вона отримала професійне захворювання.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України та виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача спричинену моральну шкоду у зв'язку з отриманим на виробництві професійним захворюванням, з урахуванням часу роботи позивача на підприємстві та дією шкідливих факторів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача в частині не поширення на спірні правовідносини ст.237-1 КЗпП такими, що не відповідають законодавству.

Як видно з акту розслідування причин виникнення у ОСОБА_2 хронічного професійного захворювання від 15 вересня 2010 року, встановлено тривала робота в умовах гранично - допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, загальної вібрації, недосконалості обладнання. Встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоров'я працівника, рекомендовано згідно п.18 акту посадовим особам ДФ-1 вдосконалювати заходи по зменшенню рівня вібрації на робочих місцях. (а.с.12)

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, доводи ПрАТ «Північний ГЗК» про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, колегія суддів до уваги не приймає. Обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця ПрАТ «Північний ГЗК».

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивач свідомо обрав роботу протягом тривалого часу із шкідливими умовами та фактором виробничого процесу, оскільки ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов'язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.

Враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я професійним захворюванням позивача пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з 15.09.2010 року, тобто з моменту встановлення їй вперше стійкої втрати професійної працездатності , питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».

Також, спростовуються й доводи відповідача ПрАТ «Північний ГЗК» щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Позивач відчуває постійний ниючий та тягнучий біль у поперековій ділянці хребта, болі в потиличній ділянці, оніміння пальців рук та ніг, вона не має можливості вести активне життя, виконувати побутові справи по дому, відчуває загальну слабість, підвищення артеріального тиску, має порушення сну.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням відсотку втрати професійної працездатності ОСОБА_2 який згідно висновку МСЕК первинно становить 35 %, встановленої ІІІ групою інвалідності, з урахуванням тривалості роботи на підприємстві відповідача протягом більше 15 років, конкретних обставин по справі, пов'язаних із цим фізичних і моральних страждань, з урахуванням істотності вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, необхідності проходити періодично медичні обстеження та лікування. Наявність стійкого больового синдрому.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді : А.П. Барильська

В.П. Зубакова