Ухвала суду № 65753446, 04.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/4595/16-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц/774/478/К/17 Квятковський Я.А.

Категорія № 26 (І ) Доповідач Бондар Я.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Гладиш К.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - Доценко Тетяни Юрївни.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» ( надалі - ПрАТ «ПівнГЗК») про стягнення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період тривалої роботи більше 36 років на різних посадах на підприємстві відповідача, працював в умовах, які характеризувались перевищенням граничного допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, у зв'язку із чим, отримав професійне захворювання та втратив професійну працездатність у розмірі 25 %. Через професійне захворювання позивач постійно зазнає моральні та фізичні страждання, тому просить суд стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 145000грн. у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 14 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб, а також - на користь держави 551,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача вважає рішення таким, що порушує норми матеріального та процесуального права, тому ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої з відповідача моральної шкоди, зменшивши цей розмір.

На думку представника ПрАТ «Північний ГЗК», позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди та протиправність діянь відповідача, тому висновки суду в цій частині ґрунтуються на припущеннях. Судом не враховано, що позивач був обізнаний про шкідливі умови виробництва, та сам обрав роботу протягом тривалого періоду у шкідливих факторах. Також представник відповідача вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості є завищеним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці позивач ОСОБА_2 26 лютого 2976 року по 18 вересня 2015 р. працював на посаді чергового електрослюсаря та з ремонту устаткування ЦВО2 на підприємстві ПрАТ «Північний ГЗК» ( а.с.17-21)

У липні 2016 року рішенням ЛЕК Українського науково-досліницького інституту промислової медицини №948 позивачу встановлено професійне захворювання, а саме, хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої - другої стадії, емфізема легень першої - другої стадії), група В, ЛН першого-другого ступеня. (а.с.4-7).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 26.08.2016 року, виробничими факторами, що спричинили захворювання ОСОБА_2 є шкідливі, напружені умови праці: виробнича загальна транспортно-технологічна вібрація та аерозоль переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони в параметрах, що перевищували гранично допустимі. Шкідливі умови праці у відповідача відносилися до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоров'я позивача, рекомендовано згідно п.16-18 акту застосування заходів по зменшенню рівня впливу шкідливих факторів, та важкості праці. (а.с. 4-5)

Згідно довідки МСЕК від 11.10.2016 позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності з 26.09.2016 року безстроково (а.с.7).

18.09.2015 позивача звільнено з роботи за угодою сторін (а.с.21).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 зазначив, що у зв'язку із отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеню втрати професійної працездатності, йому спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, як такий, що не забезпечив йому безпечних та нешкідливих умов праці, у зв'язку з чим він отримав професійне захворювання.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України та виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача спричинену моральну шкоду у зв'язку з отриманим на виробництві професійним захворюванням, з урахуванням часу роботи позивача на підприємстві та дією шкідливих факторів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача в частині не поширення на спірні правовідносини ст.237-1 КЗпП такими, що не відповідають законодавству.

Як убачається з акту розслідування причин виникнення у ОСОБА_2 хронічного професійного захворювання від 26 серпня 2016 року, встановлена тривала робота у напружених умовах праці: виробнича загальна транспортно-технологічна вібрація та аерозоль переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони в параметрах, що перевищували гранично допустимі. Шкідливі умови праці у відповідача відносилися до 3 класу 2 ступеня шкідливості, рекомендовано згідно п.16-18 акту застосування заходів по зменшенню рівня впливу шкідливих факторів, та важкості праці. (а.с.12)

У п.19 визначено що враховуючи тривалість роботи потерпілого впродовж 36 років на підприємстві конкретних осіб, які відповідальні за виникнення захворювання встановити неможливо (а.с.7).

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, доводи ПрАТ «ПівнГЗК» про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, колегія суддів до уваги не приймає. Обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця ПрАТ «ПівнГЗК».

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивач свідомо обрав роботу протягом тривалого часу із шкідливими умовами та фактором виробничого процесу, оскільки ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов'язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.

Враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я професійним захворюванням позивача пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з 11.10.2016 року, тобто з моменту встановлення йому вперше стійкої втрати професійної працездатності , питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».

Також, спростовуються й доводи відповідача ПрАТ «Північний ГЗК» щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Позивач повинен приймати ліки, йому важко виконувати будь яку роботу по господарству, він страждає задишкою, кашлем, відчуває постійний біль та важкість у грудній клітині, головний біль, підвищення артеріального тиску, що порушує його нормальні життєві зв'язки.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням відсотку втрати професійної працездатності ОСОБА_2 який згідно висновку МСЕК первинно становить 25 %, з урахуванням тривалості роботи на підприємстві відповідача протягом більше 36 років, конкретних обставин по справі, пов'язаних із цим фізичних і моральних страждань, з урахуванням істотності вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, необхідності проходити періодично медичні обстеження та лікування. Наявність стійкого больового синдрому.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді : А.П. Барильська

В.П. Зубакова