Ухвала суду № 65743763, 30.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 р.м. ОдесаСправа № 815/3146/16

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Димерлія О.О.

ОСОБА_1

За участю: секретаря Брижкіної І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛМЕТ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛМЕТ» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 68), просила стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛМЕТ», заборгованість по земельному податку у сумі 390 365,88 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем рахується заборгованість по земельному податку, а також пеня нарахована на суму вказаного зобовязання. Зазначений податковий борг є узгодженим, проте в супереч вимогам податкового законодавства несплачений відповідачем у встановлені Законом строки. У звязку із чим контролюючий орган вважає, що податковий борг у вказаній сумі підлягає стягненню з платника в судовому порядку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛМЕТ» на користь Держави заборгованість по платі за землю з юридичних осіб у сумі 360 924,26 грн.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛМЕТ», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно даних облікової картки за відповідачем рахується заборгованість по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 390 365,88 грн.

Зазначена заборгованість виникла в результаті несплати повної суми самостійно визначеного відповідачем зобовязання по платі за землю згідно податкового розрахунку земельного податку від 01.04.2015 року №9055576864, а саме несплаченим зобовязання у 2015 році залишилось на суму 182 339,36 грн., а також нарахованої пені за несвоєчасну сплату податку у 2015 році на суму 1 491,46 грн., та у звязку із самостійно визначеним зобовязанням у розрахунку від 16.02.2016 року №9018125546 зі сплати земельного податку за січень-березень 2016 року у сумі 154 294,26 грн.

У звязку із тим, що у раніше поданому розрахунку земельного податку за 2016 рік відповідач допустив помилку у визначенні грошового зобовязання, 13.09.2016 року підприємство подало в податковий орган уточнюючу декларацію з плати за землю за 2016 рік із визначенням щомісячного платежу у сумі 22 136,68 грн. (а.с. 46-52).

Також, 06.10.2016 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача борг станом на 03.10.2016 року зі сплати за землю у розмірі 390 365,88 грн., який складається з боргу за лютий-серпень 2016 року у сумі 360 365,88 грн., залишку несплаченого податку за січень 2016 року 904,32 грн., нарахована пеня за несвоєчасну сплату земельного податку 29 441,62 грн.

Вказаний розрахунок податкового зобовязання позивач обґрунтував тим, що оскільки у вересні 2016 року відповідач подав уточнюючий розрахунок з плати за землю за 2016 рік, зменшив собі суму грошового зобовязання по платежам, за якими минув строк сплати на суму 205063,18грн., зазначена сума зарахувалася в сплату податкового боргу наявного у відповідача відповідно до черговості виникнення боргу, а саме було зменшено борг за 2015 рік у сумі 182 339,36 грн. та пені на суму 1491,46 грн. за 2015 рік, а також податкові зобовязання за січень 2016 року, у результаті непогашений борг за січень 2016 року склав 904,32 грн. При цьому ДПІ нарахована пеня відповідачу у сумі 29 441,62грн. за несвоєчасну сплату земельного податку.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган при визначенні грошового зобовязання порушив правила податкового законодавства в частині розрахунку боргу та нарахування платнику суми пені за несвоєчасну сплату грошового зобовязання, що призвело до помилкових розрахунків зобовязання відповідача зі сплати за змелю, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Разом з цим, оскільки матеріалами справи підтверджується та під час розгляду справи встановлена наявність у відповідача заборгованості зі сплати за землю на суму 360 924,69 грн., це зобовязання залишається несплаченим самостійно відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в цій частині позовні вимоги контролюючого органу є обґрунтованими, а податковий борг підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є, зокрема, власники земельних ділянок.

Згідно із п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) об'єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Базою оподаткування є, зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до п.п. 286.1, 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно із п.п. 287.1, 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вірно встановив суд першої інстанції, ТОВ «ВОЛМЕТ» є власником земельної ділянки загальною площею 35087 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 28А, а отже в силу п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269, п.п. 286.1, 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України є платником земельного податку та має податковий обовязок щодо звітування та сплати плати за землю у порядку та строки, визначені за вказаними правилами податкового законодавства.

Зазначені правила декларування податкового зобовязання та податкового обовязку кореспондуються із п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, згідно якого податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Разом з цим, відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як вірно встановив суд першої інстанції, підставою для звернення із цим позовом стало виявлення контролюючим органом неповної сплати платником зобовязання із плати за землю самостійно визначеного відповідачем зобовязання за 2015 рік у розрахунку від 01.04.2015 року №9055576864, а саме несплаченим зобовязання у 2015 році залишилось на суму 182 339,36 грн.

Також, у звязку із частковою сплатою зобовязання, що призвело до порушення відповідачем строків погашення зобовязання з плати за землю за 2015 рік, на вказану суму зобовязання контролюючий орган нарахував платнику за несвоєчасну сплату податку пеню на суму 1 491,46 грн.

Крім того, враховуючи несплату платником зобовязання із плати за землю самостійно визначеного за 2016 рік у розрахунку від 01.04.2015 року №9055576864, з урахуванням його уточнення, за відповідачем рахується заборгованість із плати за землю за період січень-серпень 2016 року у сумі 66 410,04 грн. (8 міс. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог в частині визначення помісячного періоду, не забезпеченого платником в частині погашення грошового зобовязання) Х 22136,68 грн. (помісячна розбивка податкового зобовязання).

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив факт не забезпечення платником сплати грошового зобовязання із плати за землю у сумі 360 924,26 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, оскільки за відповідачем рахується узгоджене грошове зобовязання, нарахована пеня на суму цього зобовязання, але не сплачується відповідачем самостійно, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача цих сум в судовому порядку відповідно до ст. 95 Податкового кодексу України.

Разом з цим, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи контролюючого органу щодо підстав нарахування відповідачу пені після уточнення ним зобовязання із плати за землю, що у результаті призвело до визначення відповідачу суми грошового зобовязання на суму 390 365,88 грн.

Так, відповідно до п.п. 14.1.162 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно із п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається, зокрема, при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Пунктом 129.3 цієї статті визначені підстави для закінчення нарахування пені.

Нарахування пені закінчується: - у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; - у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; - у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення НБУ); - при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Відповідно до п. 129.9 ст. 129 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Такі ж правила нарахування та погашення пені за несвоєчасно сплачені суми платежів, що контролюються органами ДФС, встановлені розділом 7 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіна України №422 від 07.04.2016 року.

Аналіз вищезазначених правових норм показав, що сплатою податкових зобовязань та податкового боргу є надходження коштів від платника податків на відповідні рахунки, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Разом з цим, як вірно встановив суд першої інстанції та не заперечується сторонами, відповідач не здійснював оплату податкових зобовязань у 2016 році, а тому нарахування йому пені, яка повинна нараховуватися у день погашення (повного або часткового) податкового боргу, не ґрунтується на вимогах законодавства.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛМЕТ» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.04.2017 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1