Ухвала суду № 65743762, 30.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 р.м. ОдесаСправа № 815/4492/14

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Димерлія О.О.

ОСОБА_1

За участю: секретаря Брижкіної І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Міністерства юстиції України, державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3, Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 01 квітня 2014 року №12079524, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2; зобовязати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 на нежиле приміщення мансарди, загальною площею 829, 6 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 13; зобовязати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції здійснити реєстрацію прав за територіальною м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежиле приміщення мансарди, загальною площею 829, 6 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 13 на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2012 року по справі №2-6176/11.

В обґрунтування позову зазначено, що нежитлові приміщення мансарди, загальною площею 829, 6 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 13, є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2012 року по справі № 2-6176/11 у третьої особи витребувано нежилі мансардні приміщення за вказаною адресою на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. З метою проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно Департамент комунальної власності звернувся із заявою про державну реєстрацію прав. Проте, рішенням від 01 квітня 2014 року державний реєстратор відмовив у державній реєстрації права власності з підстав подання документів, які не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Не погоджуючись з рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до суду із цим про скасування рішення державного реєстратора та зобовязання провести спірні реєстраційні дії.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 01 квітня 2014 року №12079524. Скасував державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлові мансардні приміщення, загальною площею 829, 6 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, буд. 13, проведену 19.11.2010 року КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості", номер запису: 395 в книзі: 101неж-80. Зобов'язав Міністерство юстиції України в особі Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області повторно розглянути, подану територіальною громадою міста ОСОБА_4 в особі Одеської міської ради заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), прийняту 18.03.2014 року 12:06:37 за реєстраційним номером 5863441. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

В апеляційних скаргах Міністерство юстиції України, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2012 року по цивільній справі №2-6176/11 задоволено позов Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Агро С», ОСОБА_3, третя особа Одеська міська рада про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування нерухомого майна від добросовісного набувача.

Вказаним рішенням визнано недійсним договір купівлі-продажу від 16.11.2010 року, укладений між приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Агро С» та громадянином ОСОБА_5 ОСОБА_3, від імені якого діяв представник ОСОБА_6 на нежитлове приміщення мансарди загальною площею 829, 6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 13, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №6004. Витребувано від ОСОБА_3 нежитлове мансардне приміщення, загальною площею 829,6 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 13 та передано зазначене приміщення Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Артилерійська, 1.

Рішення суду набрало законної сили 16 липня 2012 року, про що свідчить відповідна відмітка суду (Т. І, а.с. 9-10).

ОСОБА_7 Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28 лютого 2011 року №384-VІ, Департамент комунальної власності є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Т. І, а.с. 15-17).

З метою реєстрації права власності на нежитлове мансардне приміщення, загальною площею 829,6 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 13 за територіальною громадою міста ОСОБА_4 в особі Одеської міської ради, представник Одеської міської ради звернувся до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), прийняту 18.03.2014 року 12:06:37 за реєстраційним номером 5863441 (Т. І, а.с. 156).

За результатами розгляду заяви територіальної громади міста ОСОБА_4 в особі Одеської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.03.2014 року (реєстраційний номер 5863441), державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 прийнято рішення №12079524 від 01 квітня 2014 року, яким відмовлено у державній реєстрації права власності комунальна власність на нежитлове приміщення мансарди, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 13 за територіальною громадою міста ОСОБА_4 в особі Одеської міської ради.

Рішення державного реєстратора обґрунтовано тим, що подані для проведення державної реєстрації прав документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Так, в рішенні державний реєстратор зазначив, що відповідно до п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 року №868, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2012 року нерухоме майно передається від добросовісного набувача до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, право комунальної власності на нерухоме майно рішенням суду не визнається.

За таких обставин державний реєстратор дійшов висновку про те, що зазначене рішення суду не є підставою для реєстрації права власності (Т. І, а.с. 8, 169).

Не погоджуючись з відмовою у державній реєстрації права комунальної власності на нежитлове мансардне приміщення, загальною площею 829,6 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 13 за територіальною громадою міста ОСОБА_4 в особі Одеської міської ради, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивач для проведення реєстраційних дій надав органу державної реєстрації належний документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно, відмова державного реєстратора у задоволенні відповідної заяви позивача не ґрунтується на Законі, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення субєкта владних повноважень та вжиття судом заходів для забезпечення відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобовязання органу реєстрації повторно розглянути подану територіальною громадою міста ОСОБА_4 в особі Одеської міської ради заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності).

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.

Порядок проведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 №868 (далі Порядок №868).

ОСОБА_7 із ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ст.ст. 15, 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, яка проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи, разом із якою подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Так, згідно з приписами п.п. 8, 9 Порядку №868 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мінюст.

Заява подається окремо щодо кожного обєкта нерухомого майна.

Орган державної реєстрації прав приймає заяви в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу реєстрації.

Відповідно до п. 13 Порядку №868 заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Пунктом 15 Порядку №868 визначено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обовязкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) повязує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

У відповідності із п. 20 Порядку №868 за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

ОСОБА_7 положень ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.п. 36, 37 Порядку №868 для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано положення п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно яких державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Отже рішення суду є правовстановлювальним документом на підставі якого здійснюється реєстрація права власності.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені в ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 4 ст. 24 вказаного закону, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

ОСОБА_7 п. 10 Постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст.ст. 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Отже, рішення суду, що набрало законної сили, про витребування майна є підставою для реєстрації права власності за власником цього майна.

Відповідно до висновків рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2012 року по цивільній справі №2-6176/11 витребувано від ОСОБА_3 нежитлове мансардне приміщення, загальною площею 829,6 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 13 та передано Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Рішення суду набрало законної сили 16 липня 2012 року, а отже є обовязковим до виконання та є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що приймаючи оскаржуване рішення №12079524 від 01 квітня 2014 року відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно неправомірно відмовив позивачу у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення мансарди, за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 13 за територіальною громадою міста ОСОБА_4 в особі Одеської міської ради.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано ту обставину, що під час судового розгляду справи Департамент комунальної власності Одеської міської ради (правонаступник Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради) звертався до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про розяснення заочного рішення по справі №2-6176/11 від 03 липня 2012 року.

Так, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси по справі №2-6176/11 від 04 листопада 2015 року задоволено заяву представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про розяснення заочного рішення.

Суд розяснив рішення Приморського районного суду у від 03 липня 2012 року по цивільній справі за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Агро С», ОСОБА_3, третя особа Одеська міська рада про визнання недійсним договору купівлі продажу, витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, вказавши у його резолютивній частині на те, що рішення суду є підставою для реєстрації права власності відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Ухвала набрала законної сили 23 листопада 2015 року.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин та враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 01 квітня 2014 року №12079524 прийняте державним реєстратором не відповідає вимогам Закону, що є безумовною підставою для його скасування.

Також судом першої інстанції вірно враховано, що в даному позові заявлено вимоги щодо скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 на нежиле приміщення мансарди, загальною площею 829, 6 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 13.

ОСОБА_7 з Реєстру прав власності на нерухоме майно №28058139 від 19.11.2010 року, виданому комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», право власності на нежитлові мансардні приміщення за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Тираспольська, будинок 13 зареєстровано за ОСОБА_3, номер запису: 395 в книзі: 101неж-80. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу /6004/ 16.11.2010 / ОСОБА_4 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу. Рішення про державну реєстрацію прийнято 19.11.2010 року (Т. І, а.с. 14).

Разом з цим, як вірно встановив суд першої інстанції, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2012 року по цивільній справі №2-6176/11 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 16.11.2010 року, укладений між приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Агро С» та громадянином ОСОБА_5 ОСОБА_3, від імені якого діяв представник ОСОБА_6 на нежитлове приміщення мансарди загальною площею 829, 6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 13, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №6004.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, відсутні правові підстави права власності ОСОБА_3 на нежитлові приміщення мансарди загальною площею 829, 6 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 13, а до Державного реєстру прав має бути внесено запис про скасування державної реєстрації прав.

ОСОБА_7 із ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, субєктів прав, обєкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет ОСОБА_8 України, згідно зі ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_8 України від 26.10.2011 року №1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Також згідно із п. 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року №3502/5, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Отже, враховуючи визнання у судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу від 16.11.2010 року, який слугував підставою виникнення та реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нежитлові мансардні приміщення за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Тираспольська, будинок 13, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що до Державного реєстру прав має бути внесено запис про скасування державної реєстрації прав, здійсненої 19.11.2010 року, реєстраційний номер 31990468, номер запису: 395 в книзі: 101неж-80.

Відповідно до абз. 2 п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав, державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, законодавство передбачає особливий порядок внесення записів до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року.

Судом першої інстанції встановлено, що державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлові мансардні приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, буд. 13 здійснено 19.11.2010 року, тобто до 1 січня 2013 року. Державна реєстрація права власності була проведена КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості», номер запису: 395 в книзі: 101неж-80.

Таким чином, для скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на нежитлові мансардні приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, буд. 13, державний реєстратор, згідно вимог п. 41 Порядку №1141, переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав та вносить запис про скасування такої державної реєстрації прав.

Що стосується позовних вимог стосовно зобов'язання Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 на нежиле приміщення мансарди, загальною площею 829, 6 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 13 та здійснити реєстрацію прав за територіальною м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежиле приміщення мансарди, загальною площею 829, 6 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 13 на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2012 року по справі №2-6176/11, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

ОСОБА_7 із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

ОСОБА_7 з Рекомендацією № R (80) 2 комітету ОСОБА_8 державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_8 Європи 11 травня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що питання державної реєстрації прав та їх обтяжень є саме дискреційними повноваженнями державного реєстратора, оскільки останній сам приймає рішення про державну реєстрацію або відмову в її проведенні, аналізуючи подані документи відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до абз. 3 п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення суду, яким скасовується рішення про державну реєстрацію права власності є самостійною підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мінюст.

Отже, скасування державної реєстрації прав на підставі рішення суду, яким скасовується рішення про державну реєстрацію права власності, державний реєстратор здійснює в силу прямих вимог ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за процедурою передбаченою Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за відсутністю при цьому альтернативної поведінки.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 11, абз. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що необхідним та достатнім заходом для належного захисту прав позивача в межах даної справи є зобов'язання Міністерства юстиції України (залучено в якості відповідача в порядку правонаступника Державної реєстраційної служби України) в особі Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області повторно розглянути, подану територіальною громадою міста ОСОБА_4 в особі Одеської міської ради заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), прийняту 18.03.2014 року 12:06:37 за реєстраційним номером 5863441.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.04.2017 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1