Ухвала суду № 65742407, 21.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року м. Київ К/800/31854/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києвіна постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2016 рокута ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 рокуу справі №826/335/16за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» (надалі - ТОВ «ЦЗФ «Нагольчанська»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (наділі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «ЦЗФ «Нагольчанська» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22.12.2015 року №7726552802, від 22.12.2015 року №7826552802, від 22.12.2015 року №7926552802.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ «ЦЗФ «Нагольчанська» просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за листопад 2014 року, грудень 2014 року, наслідки якої оформлено актом від 07.12.2015 року №49/26-55-28-02/00179648.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЦЗФ «Нагольчанська» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту, який у подальшому прийняв участь у формуванні бюджетного відшкодування, сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаної в Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська вуглезбагачувальна компанія» вугільної продукції та в ціні придбаного в Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліфрілд», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКОЛАН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Алістар Прожект» дизельного палива, з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на податкову інформацію, що надійшла від органів державної фіскальної служби за місцем реєстрації ТОВ «Кліфрілд», ТОВ «ОКОЛАН», ТОВ «Алістар Прожект», де, у зв'язку з неперебуванням вказаних суб'єктів господарювання за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, вказано про вчинення ними з постачальниками та покупцями правочинів без мети настання реальних наслідків, обумовлених ними.

Крім того, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві наголошувала на здійсненні ТОВ «Луганська вуглезбагачувальна компанія» (постачальником вугільної продукції на адресу позивача) в охоплений перевіркою період господарських операцій переважно із суб'єктами господарської діяльності (Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛГ-ТОРГСЕРВІС», Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокпромтех ЛТД»), які не звітують щодо видобутку вугілля, не мають відповідних дозволів, виданих Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України, тощо.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 22.12.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №7726552802, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 78546062,00 грн.; №7826552802, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 78028575,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 19507143,00 грн.; №7926552802, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1595231,00 грн. за основним платежем та 398807,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: рахунків-фактур; актів приймання-передачі вугільної продукції; залізничних накладних; видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; податкових накладних; банківських виписок; документів, які свідчать про господарський характер понесених ТОВ «ЦЗФ «Нагольчанська» витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «ЦЗФ «Нагольчанська» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведеність ТОВ «ЦЗФ «Нагольчанська» реального характеру оспорюваних господарських операцій.

При цьому судові інстанції цілком об'єктивно визнали необґрунтованим посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію (результати здійснених контрольних заходів щодо постачальників позивача) як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами, в тому числі по ланцюгам постачання, податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Також, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені на обґрунтування правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, про відсутність у контрагентів ТОВ «ЦЗФ «Нагольчанська» дозволів на перетин лінії зіткнення з населеними пунктами, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, відповідно до Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 року №415ог, оскільки, з огляду на доктрину автономії норм податкового законодавства, порушення платником або його постачальниками вимог актів, дотримання яких не контролюється органами державної фіскальної служби, не може бути підставою для визначення грошового зобов'язання або зменшення від'ємного значення (бюджетного відшкодування) з податку на додану вартість за нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За наведених обставин та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2017 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору в розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати), підлягає стягненню.

Так, у даній справі ціна позову складає 178075818,00 грн., отже судовий збір, що підлягає стягненню за подання відповідачем касаційної скарги, становить 3205364,72 грн. (178075818,00 грн. * 1,5% * 120%).

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві судовий збір в сумі 3205364,72 грн. (три мільйони двісті п'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні 72 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун