Ухвала суду № 65742362, 29.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1986/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

29 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відовідальністю "Вінницька птахофабрика" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

23 листопада 2016 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика", звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003631401 від 14.11.2016 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскарженого рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, апелянт просить суд апеляційної інстанції оскаржену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" зареєстроване 17 червня 2011 року Тростянецьким міськрайонним управлінням юстиції у Вінницькій області.

На підставі направлень посадовими особами Головного управлінням ДФС у Вінницькій відповідно до с. 20, п. 77. 2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 жовтня 2013 року по 30 червня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2013 року по 30 червня 2016 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №158/1401/35878908 від 20 жовтня 2016 року висновками якого встановлено порушення п. 189.1, п. 189.2, п. 189.3 ст. 189, п. 198.6 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України № 2755- VI від 02 грудня 2010 року в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 319582 грн. в тому числі: за квітень 2014 року в сумі 61233 грн.; за липень 2014 року в сумі 27466 грн.; за серпень 2014 року в сумі 16390 грн.; за вересень 2014 року в сумі 7122 грн.; за жовтень 2014 року в сумі 20535 грн.; за квітень 2015 року в сумі 186836 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 14 листопада 2016 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 479373 грн., з яких за основним платежем 319582 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 159791 грн. (том 1 а.с. 15).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що факт надання послуг позивачеві зі сторони його контрагентів, зазначених в акті перевірки, документально підтверджується, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для задоволення позовних вимог, визнанням протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 14.11.2016 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, юридична відповідальність особи, згідно із статтею 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

В силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно до п.п.200.1, 200.2 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Разом з тим, згідно з п.201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Вінницька птахофабрика» та ТОВ «Будівельна компанія «Консул» 11.12.2014 року укладено договір поставки №1112, за яким ТОВ «БК «Консул» зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Вінницька птахофабрика» таропакувальні матеріали, а саме піддони дерев'яні 800х1200 мм, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його на умовах визначених даним Договором, кількість, асортимент, ціна та вартість товару, що передається вказуються у Специфікації та супровідних документах (рахунок-фактура, видаткова накладна та/або товарно-транспортна накладна) на кожну партію поставки товару (п. 1.2 договору).

Строк поставки товару зазначається сторонами в Специфікації згідно заявки Покупця. У момент передачі товару Постачальник зобов'язується надати Покупцеві на кожну партію товару наступні товаросупровідні документи: видаткова накладна підписана Постачальником та скріплена печаткою; рахунок; товарно-транспортна накладна; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ України, в якому буде вказано використання в харчовій промисловості або взаємодія з харчовими продуктами; сертифікат виробника виданий та засвідчений постачальником, який повинен містити найменування виробника, артикул, адресу потужностей, дату виготовлення товару, номер партії, термін зберігання, умови зберігання, нормативний документ згідно якого виготовлений товар; при першій поставці - технічні умови на товар; інші документи, які є обов'язковими на цей товар зазначені у Специфікації на поставку.

Додатковою угодою від 11 грудня 2014 року до договору поставки № 1112 від 11 грудня 2014 року внесено зміни в п. 3.3.

Додатковою угодою № 1 від 09 лютого 2015 року до договору поставки № 1112 від 11 грудня 2014 року внесено зміни в п. 2.5.

Відповідно до Специфікації № 1 від 11 грудня 2014 року до договору поставки № 1112 від 11 грудня 2014 року ТОВ "Будівельна компанія "Консул" та ТОВ "Вінницька птахофабрика" на умовах договору поставки № 1112 від 11 грудня 2014 року ТОВ "БК "Консул" зобов'язується поставити товар за цінами та в кількості, а саме: піддон дерев'яний 800х200 мм з т/щ і залишковою вологою не більше 22% в кількості 16000, в загальній сумі з ПДВ 1311936,00 грн.

Крім того, між ТОВ «Вінницька птахофабрика» та ТОВ «Будівельна компанія «Консул» 04.03.2015 року укладено договір поставки №0403, за яким ТОВ «БК «Консул» зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Вінницька птахофабрика» таропакувальні матеріали, а саме піддони дерев'яні 800х1200 мм, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його на умовах визначених даним Договором, ількість, асортимент, ціна та вартість товару, що передається вказуються у Специфікації та супровідних документах (рахунок-фактура, видаткова накладна та/або товарно-транспортна накладна) на кожну партію поставки товару (п. 1.2 договору).

Додатковою угодою від 04 березня 2015 року до договору поставки № 0403 від 04 березня 2015 року внесено зміни в п. 3.3.

Відповідно до Специфікації № 1 від 04 березня 2015 року до договору поставки № 0403 від 04 березня 2015 року ТОВ "Будівельна компанія "Консул" та ТОВ "Вінницька птахофабрика" на умовах договору поставки № 0403 від 04 березня 2014 року ТОВ "БК "Консул" зобов'язується поставити товар за цінами та в кількості, а саме: піддон дерев'яний 800х200 мм з т/щ і залишковою вологою не більше 22% в кількості 11600, в загальній сумі з ПДВ 1148400,00 грн. (том 1 а.с. 185-188).

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та формування витрат по господарських операціях з ТОВ «Будівельна компанія «Консул» подано суду копії: договорів, додаткових угод, податкових і видаткових накладних, сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних, квитанції.

Згідно з п.1 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри, що передбачає п.11.4 та п.11.5 вказаних правил.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо певних недоліків в оформленні первинних документів, а саме товарно-транспортних накладних, оскільки ТТН є документом, що підтверджує транспортний процес і відсутність належним чином оформленої ТТН не може бути доказом невиконання сторонами договору постачання.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що окремі недоліки заповнення товарно-транспортної накладної по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню податкового кредиту за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв'язку із господарською діяльністю.

Також, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо невідповідності сертифікатів якості умова договору, оскільки сертифікат якості не є первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не саму господарську операцію, ні яким чином не підтверджує і не спростовує факт поставки товару.

Щодо посилань відповідача на відсутність у ТОВ "Будівельна компанія "Консул" та ТОВ "Стоун Кріейшн" об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності їх за місцезнаходженням, відсутності у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині придбання, зберігання, реалізації товару, також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Адже податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено обов'язку відстежувати, контролювати і забезпечувати дотримання постачальниками норм податкового законодавства щодо їх звітності та фінансово-господарської діяльності. Крім того, колегія суддів вказує на неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого.

Аналогічна позиція відображена в практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" суд дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Зазначений висновок також викладений у рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, положення ч. 2 ст. 8 КАС України вимагають враховувати практику Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема ПК України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Отже, судом дослідженні всі обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, реальні зміни майнового стану платника податків, спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів та надання послуг.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що TOB "Вінницька птахофабрика" правомірно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість та в повній мірі доведено факт отримання товару (послуг), що підтверджує реальність господарських операцій, в той час як доводи апелянта не спростовуються висновків суду першої інстанції та не підтверджують порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні отриманих послуг на підставі податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог законодавства, свідчить про правомірність формування податкового кредиту спірного періоду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 квітня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5