Ухвала суду № 65742350, 28.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 р.Справа № 820/6593/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2017р. по справі № 820/6593/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області

про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань прав споживачів у Харківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення № 12 від 16.11.2016 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі сумі 1 700,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 року по справі № 820/6593/16 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом на подання заперечень на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований належним чином як фізична особа-підприємець, здійснює свою підприємницьку діяльність за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 78 в нежитловому приміщенні загальною площею 69,1 кв.м. у підвальному поверсі та використовує вказане приміщення згідно договору оренди від 01.07.2016 року (а.с. 8-9).

У вказаному приміщенні позивач провадить господарську діяльність з надання послуг, в тому числі, з реалізації споживачам алкогольної продукції на розлив та має відповідний патент щодо найменування логотипу, під яким здійснюється вказана діяльність «Beer & man» (а.с. 11).

04.11.2016 року спеціалістом Головного управління Держспоживслужби в Харківській області було складено протокол № 13 про порушення законодавства про рекламу, згідно якого встановлено порушення з боку позивача вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу», а саме: розміщено рекламу алкогольних напоїв з інформаційним полем: «Beer & man» за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 78.

07.11.2016 року Головним управлінням Держспоживслужби в Харківській області прийнято рішення № 12 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, позивачу листом № 60/4353 від 03.11.2016 року повідомлено про проведення засідання стосовно розгляду справи про порушення ним ч. 2 ст. 22 та ч. 3 ст. 16 Закону «Про рекламу». Згідно повідомлення б/н від позивача вимагалося надати документальне підтвердження вартості розповсюдження реклами за період до 1 року з моменту отримання даної вимоги, договори, акти виконаних робіт, квитанції про сплату, тощо, письмові пояснення, іншу інформацію, що може мати істотне значення.

16.11.2016 року відбулось засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, результати якого оформлено протоколом № 13 від 16.11.2016 року.

Так, згідно вказаного протоколу було встановлено розміщення реклами алкогольних напоїв засобами зовнішньої реклами з інформаційним полем: «Beer & man» за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 78 з ознаками порушення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу», що свідчить про порушення Закону України «Про рекламу».

За результатами розгляду справи вирішено запропонувати в.о. начальника Головного управління Держспоживслужби в Харківській області прийняти рішення про накладення штрафу у відповідності до ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу», Постанови Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 року, Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу.

16.11.2016 року в.о. начальника Головного управління Держспоживслужби в Харківській області ОСОБА_2 прийнято рішення № 12 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції за порушення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу», ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» неподання інформації щодо вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ним передбачених Законом повноважень.

Згідно вказаного рішення до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1 700,00 грн. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольнячи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження викладених в оскаржуваном рішенні про порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.

Як віизначено ст. 1 Закону України «Про рекламу», зовнішня реклама реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 ст. 1 Закону України «Про рекламу», розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Згідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу», реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: на радіо та телебаченні з 6 до 23 години; на перших і останніх сторінках газет, на обкладинках журналів та інших видань, в усіх виданнях для дітей та юнацтва, на сторінках для дітей та юнацтва усіх друкованих видань; в усіх друкованих засобах масової інформації (крім спеціалізованих видань); засобами внутрішньої реклами; за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних виставкових заходів алкогольних напоїв); на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів загального користування та метрополітену; засобами зовнішньої реклами.

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», місце торгівлі місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 26 ст. 1 Закону України «Про рекламу», контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

У відповідності до п. п. 1-11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 року, який регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі (далі територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу.

Зокрема, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів, який подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення та розглядається у місячний строк.

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, регламентовано повноваження органів Держспоживінспекції здійснювати контроль за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства про рекламу та застосовувати до них штрафні санкції у разі виявлення відповідних порушень, зокрема у вигляді рекламування алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, поза місцем торгівлі ними у розумінні ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Крім того колегія суддів зазначає, що в відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Враховуючи, що позивач у приміщенні на зовнішній стороні біля входу, в яке розміщено спірну вивіску, здійснював діяльність (надавав послуги) з реалізації алкогольної продукції, а вивіску позивачем запатентовано як власний промисловий зразок, вважати її зовнішньою рекламою є необґрунтованим.

Колегія суддів відмічає, що за приписами ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу», засобами зовнішньої реклами заборонено рекламу знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими саме випускаються алкогольні напої, проте не реалізуються.

В даній справі сторонами не заперечувалось ту обставину, що спірна вивіска з інформаційним полем «Beer@Man» не містить інформацію про знак для товарів і послуг, під якими випускається конкретний алкогольний напій. При цьому твердження відповідача про те, що оскільки, на його думку, позивачем було розміщено зображення кружки пива є голослівними та ґрунтуються на власному сприйнятті посадових осіб відповідача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні від 31.07.2008 року по справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки», висновки адміністративних органів, викладені у прийнятих ними рішеннях, не повинні бути довільними, нераціональними та непідтвердженими доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 10.02.2017 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують та доказів в їх обґрунтування не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2017р. по справі № 820/6593/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 03.04.2017 р.