Ухвала суду № 65742004, 30.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 р. Справа № 876/3175/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року у адміністративній справі №809/34/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, Калуська оДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення №0006751302 від 28.12.2016 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 62 962,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 15 740,50 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта зводяться до того, що відповідачем неправомірно було зараховано до загального оподатковуваного доходу 323022 грн. поворотної фінансової допомоги, що була надана товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-Логістік» на підставі договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі №011015 від 01.20.2015. Зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що перевіркою не встановлено будь яких порушень конкретних норм податкового законодавства та крім того вказує на те, що оскаржене податкове повідомлення рішення винесено без належної правової підстави. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали з підстав зазначених у скарзі, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Калуській ОДПІ з 30.10.2014.

В період з 26.08.2016 по 15.09.2016 посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.10.2014 по 31.12.2015 та правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 29.10.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт №442/1302/НОМЕР_1 від 22.09.2016, згідно висновків якого зафіксовано, зокрема, порушення статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за період з 29.10.2014 по 31.12.2015 на 80587,20 грн., в тому числі за 2015 рік - 80587,20 грн.

На підставі акту планової перевірки відповідачем 06.10.2016 прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0004121302, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 100 713 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято рішення від 16.12.2016 за №3726/10/09/2016, яким податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ №0004121302 від 06.10.2016 скасовано частково та зобов'язано відповідача винести та направити платнику нове податкове повідомлення рішення на суму 99786,50 грн.

З урахуванням наведеного, Калуською ОДПІ 28.12.2016 винесено податкове повідомлення-рішення №0006751302, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 99 786,50 грн., з яких 79 829,20 грн. - основний платіж, 19 957,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 62 962 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 15 740,50 грн., позивач оскаржив його у судовому порядку.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що листи уточнення про зарахування коштів згідно платіжних доручень на загальну суму 323 022 грн. як безпроцентної фінансової допомоги є необґрунтованим, оскільки зі змісту платіжних доручень слідує, що призначенням платежу було «оплата згідно рахунків».

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач є платником податку на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України.

Оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV Податкового кодексу України, статтею 177 якого визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка в грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаної з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2).

Статтею 164 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом (пункт 164.1).

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу (абзац 4 пункту 164.1).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (підпункт 164.1.1 пункту 164.1).

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (підпункт 164.1.3 пункту 164.1).

Відповідно до підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Апелянт вважає, що кошти в розмірі 323 022 грн. були їй перераховані ТОВ «Захід-Логістік» як поворотна фінансова допомога згідно Договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 01.10.2015 №011015, а тому дані кошти нею правомірно не були включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Відповідач при прийнятті оскарженого податкового повідомлення рішення виходив з того, що позивачем за 2015 рік до складу доходу, що враховується для цілей визначення чистого оподатковуваного доходу, який є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, не включено кошти у сумі 323022 грн., отримані нею за надані ТОВ «Захід-Логістік» транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів, що у свою чергу призвело до заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за вказаний період на 79 829,20 грн.

Досліджуючи формування загального річного оподатковуваного доходу позивача для визначення чистого оподатковуваного доходу, який є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, судом встановлено наступне.

09.03.2015 позивачем (експедитор) та ТОВ «Захід-Логістік» (замовник) укладено договір №090315 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування, за умовами якого експедитор зобов'язується за дорученням замовника за винагороду укладати від свого імені і за рахунок замовника договори спрямовані на забезпечення виконання робіт з організації транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних вантажів замовника автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні (далі - роботи).

Пунктом 3.1 договору від 09.03.2015 встановлено, що оплата вартості робіт експедитора, що виконуються ним за даним договором здійснюється впродовж семи календарних днів після надання копій товаро-супровідних документів (СМЯ з печаткою вантажоодержувача) і рахунку за транспортно-експедиційні послуги за допомогою факсимільного зв'язку, шляхом банківського переказу на рахунок експедитора, якщо інше не встановлено в транспортному замовленні.

Позивачем на виконання умов договору від 09.03.2015 у період березня-листопада 2015 року надано транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів як за межами України, так і в межах України за визначеними ТОВ «Захід-Логістік» маршрутами.

Факт надання позивачем транспортно-експедиційних послуг підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), складеними та підписаними сторонами договору від 09.03.2015. Дані акти здачі-прийняття робіт містять відомості про транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення вантажу, маршрут перевезення та погоджену сторонами вартість наданих послуг.

На підставі погоджених у вказаних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вартості наданих послуг позивачем виставлено ТОВ «Захід-Логістік» рахунки-фактури за надані транспортно-експедиційні послуги.

ТОВ «Захід-Логістік» проведено оплату за надані позивачем послуги з перевезення вантажу у загальній сумі 2 058 070 грн., шляхом перерахування фізичній особі-підприємцю на її рахунок, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк».

Зі змісту акту перевірки від 22.09.2016 слідує, що за 2015 рік позивачем занижено загальний оподатковуваний дохід на 323 022 грн., внаслідок не включення коштів, отриманих від ТОВ «Захід-Логістік» за надані транспортно-експедиційні послуги. Позивач відмовилася від письмового пояснення по виявленому порушенні.

Позивач покликається на те, що кошти в розмірі 323 022 грн. нею не було включено до загального оподатковуваного доходу, оскільки дані кошти є поворотною фінансовою допомогою, наданою ТОВ «Захід-Логістік» за умовами Договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 01.10.2015 №011015, яка 15.11.2016 нею була повернута, що підтверджується виписаними ТОВ «Захід-Логістік» платіжними дорученнями №1998, 1999 від 28.10.2015, №2013 від 30.11.2015, №2015 від 02.11.2015, №2024 від 05.11.2015, №2038 від 10.11.2015, №2069 від 26.11.2015, №2078 від 02.12.2015 р., сформованими ТОВ «Захід-Логістік» листами уточненнями, адресованими позивачу, згідно яких товариство просило зарахувати кошти, що надійшли згідно згаданих платіжних доручень як поворотну фінансову допомогу відповідно до Договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 01.10.2015 №011015 р.

Підпунктом 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Так, за умовами договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі №011015 від 01.10.2015, укладеного ТОВ «Захід-Логістік» (позикодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник), позикодавець надає позичальнику фінансову допомогу на поворотній основі у межах суми 400 000 грн., а позичальник зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до положень пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 1.30 статті 1 цього Закону визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 за №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно пункту 1.8 даної Інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, у даному випадку ТОВ «Захід-Логістік».

Зі змісту платіжних доручень ТОВ «Захід-Логістік» №1998, 1999 від 28.10.2015, №2013 від 30.11.2015, №2015 від 02.11.2015, №2024 від 05.11.2015, №2038 від 10.11.2015, №2069 від 26.11.2015, №2078 від 02.12.2015 на загальну суму 345 260 грн., на які посилається позивач як на підставу для обґрунтування своїх вимог, слідує, що у графі «призначення платежу» контрагентом позивача зазначено: оплата згідно рахунків №70 від 30.09.2015, №71, 72, 73 від 22.10.2015, №74, 75 від 26.10.2015, №76, 77 від 28.10.2015, №78, 79, 80 від 30.10.2015, №81, 82 від 25.11.2015.

Судом встановлено, що зазначені у згаданих платіжних дорученнях рахунки є по суті рахунками-фактурами, сформованими позивачем на підставі актів здачі-прийняття робіт №68 від 30.09.2015, №71, 72, 73 від 22.10.2015, №74, 75 від 26.10.2015, №76, 77 від 28.10.2015, №78, 79, 80 від 30.10.2015, №81, 82 від 25.11.2015 за надані ТОВ «Захід-Логістік» транспортно-експедиційні послуги згідно Договору №090315 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування від 09.03.2015. Суми коштів, вказані у платіжних дорученнях, відповідають сумам, що погоджені сторонами за надані транспортно-експедиційні послуги та виставлені позивачем для оплати у рахунках-фактурах.

Натомість належним чином засвідчені копії рахунків №70 від 30.09.2015, №71, 72, 73 від 22.10.2015, №74, 75 від 26.10.2015, №76, 77 від 28.10.2015, №78, 79, 80 від 30.10.2015, №81, 82 від 25.11.2015, що вказані у платіжних дорученнях та які б підтверджували цільове призначення платежу «поворотна фінансова допомога» у загальній сумі 323 022 грн., позивачем суду не подано.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що посилання позивача на адресовані їй ТОВ «Захід-Логістік» листи уточнення про зарахування коштів згідно вищевказаних платіжних доручень на загальну суму 323 022 грн. як безпроцентної фінансової допомоги є необґрунтованим, оскільки як платіжні доручення, так і уже згадані листи уточнення ТОВ «Захід-Логістік» сформовані та датовані одним і тим же числом та, крім того, ТОВ «Захід-Логістік» вправі було відкликати платіжні доручення №1998, 1999 від 28.10.2015, №2013 від 30.11.2015, №2015 від 02.11.2015, №2024 від 05.11.2015, №2038 від 10.11.2015, №2069 від 26.11.2015, №2078 від 02.12.2015 з метою зміни призначення платежу.

Також ТОВ «Захід-Логістік» у листах уточненнях не заперечує, що тільки частину коштів згідно платіжних доручень слід зарахувати як поворотну фінансову допомогу, тоді як решта суми є оплатою за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги згідно договору від 09.03.2015 р.

Позивачем також не представлено суду документального підтвердження використання фінансової допомоги, наданої ТОВ «Захід-Логістік», за цільовим призначенням.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що перераховані ТОВ «Захід-Логістік», згідно платіжних доручень №1998, 1999 від 28.10.2015, №2013 від 30.11.2015, №2015 від 02.11.2015, №2024 від 05.11.2015, №2038 від 10.11.2015, №2069 від 26.11.2015, №2078 від 02.12.2015 кошти у сумі, зокрема, 323 022 грн. є оплатою за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів згідно договору від 09.03.2015, а не поворотною фінансовою допомогою.

Факт повернення позивачем 15.11.2016 фінансової допомоги у сумі 323 022 грн. згідно договору №011015 від 01.10.2015, не спростовує встановлений у судовому засіданні факт надання позивачем транспортно-еспедиційних послуг ТОВ «Захід-Логістік», їх оплати останнім згідно вказаних платіжних доручень у загальній сумі 345 260 грн. та не може бути підставою для не включення позивачем отриманого доходу до складу загального оподатковуваного доходу за 2015 рік, тому позивачем безпідставно не включенню до складу загального оподатковуваного доходу за 2015 рік, що враховуються для цілей визначення чистого оподатковуваного доходу, кошти у сумі 323 022 грн. за надані транспортно-експедиційні послуги за умовами договору від 09.03.2015, що у свою чергу призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за вказаний період на 62 962 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є протиправним, а натомість вказують на те, що відповідачем таке прийнято з урахування вказаних вище критеріїв та підстав для визнання його протиправним та скасування не вбачається.

За таких обставин, відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0006751302 від 28.12.2016, згідно якого позивачу на підставі акту перевірки від 22.09.2016 збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 62 962 грн. та застосованого до даного платника податків штраф у розмірі 15 740,50 грн.

Посилання апелянта на ту обставину, що відповідачем та судом першої інстанції не встановлено порушення позивачем конкретних норм чинного законодавства при перерахування їй поворотної фінансової допомоги, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки належних та допустимих доказів того, що кошти, які надійшли від ТзОВ «Захід Логістик» є поворотною фінансовою допомогою позивачем не надано.

Що стосується доводів апелянта про те, що оскаржене податкове повідомлення рішення винесено без достатніх правових підстав, оскільки зазначений у ньому рішення податкового органу про розгляд скарги стосується не донарахування податку з доходів фізичних осіб, а застосування штрафних за донарахування єдиного соціального внеску та вимоги про сплату боргу, то апеляційний суд вважає такі безпідставними, оскільки технічні описки щодо номеру рішення про розгляд скарги у податковому повідомленні рішенні не може свідчити свідчить про протиправність такого.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року у адміністративній справі №809/34/17 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддяЗ.М. Матковська

СуддіВ.С. Затолочний

ОСОБА_4

Повний текст ухвали складено 03.04.2017р.