Ухвала суду № 65741868, 03.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/56/17 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Чаку Є.В., Шелест С.Б., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Семенівська мануфактура" до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішень та карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Семенівська мануфактура" звернулось до суду із адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 13.12.2016 №102000010/2016/000263/2, від 16.12.2016 №102000010/2016/000265/2 та скасування карток відмови Чернігівської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110001/2016/00352 та №102110001/2016/00354.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року вимоги адміністративного позову було задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

01.09.2016 ПП "Семенівська мануфактура" було укладено контракт №BSN1-09/2016 із CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO. LTD, відповідно до умов якого CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO. LTD взяло на себе зобов'язання поставити ПП "Семенівська мануфактура" товари в асортименті, а ПП "Семенівська мануфактура" зобов'язалося оплатити товар згідно з умовами даного контракту. Відповідно до умов контракту - поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з "ІНКОТЕРМС-2010", а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються сторонами в рахунку-фактурі. Загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару (а.с. 23-28).

Приватне підприємство "Національні традиції", відповідно до умов договору від 20.10.2014 №20/10-14/02 про надання послуг по декларуванню товарів (а.с. 79-81), взяло на себе зобов'язання надати ПП "Семенівська мануфактура" послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, та 13.12.2016 звернулося до Чернігівської митниці ДФС з митною декларацією №102110001/2016/203700 та 16.12.2016 з митною декларацією №102110001/2016/203776 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно контракту від 01.09.2016 BSN1-09/2016 (а.с. 21-22, 90-92).

Митну вартість цих поставок було визначено позивачем за основним методом - за ціною контракту.

Одночасно з митною декларацією по поставкам товару були подані наступні документи:

- контракт від 01.09.2016 №BSN1-09/2016;

- інвойси №BTCN2016586 від 28.10.2016, №BTCN2016590 від 01.11.2016;

- пакувальні листи до інвойсу №BTCN2016586 від 28.10.2016, №BTCN2016590 від 01.11.2016;

- видаткові накладні №0000002016586 від 27.10.2016 та №0000002016590 від 31.10.2016;

- відвантажувальні специфікаці №ВТСN2016586/100586-1 від 02.11.2016 та №ВТСN2016590/100590-1 від 03.11.2016.

Крім того, позивачем було подано за власним бажанням також додаткові документи, такі як: міжнародні товарно-транспортні накладні, коносаменти, калькуляції, звіти про оцінку майна, листи постачальника та позивача, прайс-листи та інші документи.

Після розгляду документів, поданих до митного оформлення, відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 13.12.2016 №102000010/2016/000263/2 та від 16.12.2016 №102000010/2016/000265/2 (а.с. 15-16, 84-85).

Рішення мотивовані тим, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

- звіти про оцінку майна від 12.12.2016 №05-04/11/211 та від 16.12.2016 №05-04/11/215 подані не в повному обсязі та не дають можливість перевірити ціноутворення;

- калькуляції собівартості на товари від 18.11.2016 №ВТСN2016586/01 та від 14.11.2016 №ВТСN2016590/01 дійсні на період з 01.08.2016 по 30.09.2016, в той час як відвантаження товарів здійснено 02.11.2016 та 07.11.2016, згідно інвойсів від 28.10.2016 №ВТСN2016586 та від 01.11.2016 №ВТСN2016590;

- при митному оформленні не були виконані вимоги ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме не надано документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Митну оцінку товарів здійснено із застосуванням резервного методу.

Одночасно зазначено, що попередні методи не застосовані.

Митним постом "Чернігів-вантажний" Чернігівської митниці ДФС було складено картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110001/2016/00352 та №102110001/2016/00354, якими відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів (а.с.17-20, 86-89).

Позивач скористався правом, наданим йому чинним законодавством України та вивільнив товар, поставлений за умовами контракту від 01.09.2016 №BSN1-09/2016, у вільний обіг.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 вказаного Кодексу передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Частиною 4 ст. 58 Митного кодексу України передбачено митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Частина 5 ст. 58 Митного кодексу України встановлює, що ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Аналізуючи вищевказані норми, суд зазначає, що розрахунком митної вартості товару є ціна, що підлягає сплаті за Контрактом.

Крім того, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця.

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

7) витрати на страхування цих товарів.

Судом першої інстанції вставлено, що партії товару, в митному оформленню (випуску) яких Чернігівською митницею ДФС було відмовлено, поставлялись на виконання умов контракту від 01.09.2016 №BSN1-09/2016, на умовах, визначених інвойсами №ВТСN2016586 від 28.10.2016 та №ВТСN2016590 від 01.11.2016 (а.с. 34, 98).

Згідно вказаних інвойсів товар поставляється за базисом поставки CFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010". Тобто CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO. LTD, як постачальник, взяло на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

Товар, визначений інвойсами №ВТСN2016586 від 28.10.2016 та №ВТСN2016590 від 01.11.2016 було передано перевізнику, що підтверджується коносаментами №QНLВВ50477 від 02.11.2016 та №SZ16504852А від 07.11.2016 (а.с. 39-40, 103), в яких вказується, що товар прибуде у місце призначення контейнерами FCIU9460218 та MSKU8795784, як і вказано в інвойсах та пакувальних листах до них.

Кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджується також видатковими накладними №0000002016586 від 27.10.2016 та №0000002016590 від 31.10.2016 (а.с. 42, 105), в яких визначено, що на виконання контракту від 01.09.2016 №BSN1-09/2016 вищевказаними контейнерами буде здійснено поставку придбаного товару та його загальна вартість в доларах США, а саме: за інвойсом №ВТСN2016586 від 28.10.2016 партія товару, яка підлягає поставці складається із білизни постільної текстильної встановленої кількості та загальною вартістю 21885,00 доларів США; за інвойсом №ВТСN2016590 від 01.11.2016 партія товару, яка підлягає поставці складається із тканини, виготовленої з поліефірних шпательних, змішаних з кардочесаною шерстю встановленої кількості та загальною вартістю 29 077,36 доларів США.

Вказані товари у порту призначення було отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРІЯ-ГРУП" (відповідно до умов договору №11-11/ЮГ від 11.11.2015) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК "РАС Логістик" (відповідно до умов договору №10/03/ТК від 10.03.2016) та доправлено до Чернігівської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів (а.с. 44-48, 107-111).

При цьому, поставка товару на умовах CFR Одеса (вартість та фрахт) "Інкотермс 2010" передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). Вказана обставина підтверджується листами постачальника, №BTCN2016586/14 від 14.11.2016, №BTCN2016590/14 від 14.11.2016, в яких визначається, що вартість морського перевезення включена до ціни товарів, вказаної у інвойсах (а.с. 51, 114).

Судом також встановлено, що оскільки умови поставки за базисом CFR (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010" не передбачають обов'язку страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, постачальником не здійснювалось морське страхування від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, що підтверджується повідомленнями постачальника від 15.11.2016 №BTCN2016586/15, від 15.11.2016 №BTCN2016590/15, якими позивача було повідомлено, що у відношенні до товарів, відвантажених за інвойсами страхування вантажу не здійснювалось. Позивач також не здійснював страхування товарів, що підтверджується листами від 17.11.2016 № 11.002/17.11 та від 17.11.2016 №11.003/17.11 (а.с. 49, 53, 112, 116).

Отже, будь-які складові митної вартості товарів, які було поставлено, як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування, не потребують додаткового підтвердження та коригування.

Положення ст. 54 Митного кодексу України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості здійснюється митним органом шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Натомість, зазначені відповідачем зауваження до таких документів, як експертний висновок, калькуляція собівартості на товари, не стосуються числових значень митної вартості та не можуть свідчити про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять усіх складових митної вартості.

Як було встановлено в судовому засіданні, однією із підстав відмови відповідача було те, що у звітах про оцінку майна не міститься інформація ціноутворення.

Проте, оцінка майна, майнових прав, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Ціною, згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Як визначає ч. 1 ст. 190 Господарського кодексу України на всі види продукції (робіт, послуг) встановлюються вільні ціни, за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Згідно з ч. 2 ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Отже, висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, в зв'язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб'єктом господарювання на власний розсуд. Оскільки такий висновок не повинен містити всі вказані параметри, а висновки, викладені в ньому не спростовані належним чином, відтак, вказаний висновок повинен враховуватись.

Одночасно слід зазначити, що посилання відповідача в рішеннях про коригування митної вартості товарів на те, що надані калькуляції собівартості на товар від 18.11.2016 №ВТСN2016586/01 та від 14.11.2016 №ВТСN2016590/01 дійсні на період з 01.08.2016 по 30.09.2016, в той час як відвантаження товарів здійснено 02.11.2016 та 07.11.2016, згідно інвойсів від 28.10.2016 №ВТСN2016586 та від 01.11.2016 №ВТСN2016590, суд до уваги не приймає, оскільки дані калькуляції не є документом, по якому здійснюється оплата та поставка товару, адже такими підтверджуючими документами є інвойс та коносамент, а сама калькуляція лише розшифровує вартість товару, і відповідно вона може бути складена раніше, ніж поставка товару. Також калькуляція не містить періоду дії, в ній лише зазначається що вказана ціна дійсна щодо товарів, які було виготовлено у вказаний в ній період. При цьому, суд звертає увагу, що калькуляція містить розшифровку витрат, пов'язаних зі збутом товарів постачальника, зокрема, до вказаних витрат включаються адміністративні витрати, до складу яких входять витрати на зберігання товарів до моменту їх реалізації контрагенту.

Крім того, з аналізу положень ст. 53 Митного кодексу України, калькуляція не є обов'язковим документом для визначення митної вартості товарів, а є допоміжним документом, який надається декларантом на власний розсуд, та підпадає під визначення абзацу 5 ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, оскільки підтверджує вартість товару та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, підставою відмови в митному оформленні за заявленою митною вартістю та її коригування є неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, позивачем подано документи, що підтверджували фактичну ціну товару та обставини, за яких складові митної вартості не додаються у зв'язку з обґрунтованою відсутністю. Інші обставини, що зазначені відповідачем, не стосуються відсутності документів чи відомостей в поданих документах щодо числових значень митної вартості чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за товар.

Таким чином, при митному оформленні товарів по спірним поставкам, підстави для коригування митної вартості та відмови в митному оформленні, що встановлені п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, як і інші підстави, виключний перелік яких визначено в ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, були відсутні.

При цьому, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості, як на причину здійснення коригування, відповідач посилається на додаткові документи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів приймається органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, якщо виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частина 6 ст. 54 Митного кодексу України передбачає, що рішення про відмову в митному оформленні приймається у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог "Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст.53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу; б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Слід зазначити, що митну вартість підтверджують саме основні документи, визначені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України Митного кодексу України, які містять відомості про ціну товару, та на підставі яких позивачем визначалась митна вартість. Тому, зауваження лише до додаткових документів, які не стосуються відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не можуть бути правомірною підставою коригування митної вартості.

Виходячи з наведених норм, така підстава коригування митної вартості як зауваження до додатково поданих документів, а саме звіту про оцінку майна, калькуляції чинним законодавством не передбачена.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстацнії, що відповідачем не зазначено та не доведено, які саме складові митної вартості були відсутні. Факти, викладені відповідачем як підстави для коригування митної вартості не ґрунтуються на положеннях закону, не стосуються числових значень митної вартості, які повинні перевірятись митним органом та крім того, не є беззаперечною підставою для відмови в митному оформленні за основним методом визначення митної вартості.

Частинами 10-12 ст. 264 Митного кодексу України передбачено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта. Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частин 1- 4 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норми свідчить, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, що надавались позивачем митному органу, суд доходить висновку, що такі у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив ст. 55 Митного кодексу України та не навів у рішеннях про коригування, які складові митної вартості товару позивачем не вказані, і яким чином вони впливають на неможливість визначення правильності заявленої митної вартості, з урахуванням умов поставок товару за контрактом.

Отже, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про не підтвердження позивачем митної вартості.

Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Судом також встановлено, що підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації поданої позивачем, стала цінова інформація на подібні товари.

Згідно до роз'яснень, наданих Міністерством доходів і зборів України у листі від 07.05.2014 № 10441/7/99-99-10-03-01-17, відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Враховуючи наведене, Чернігівською митницею ДФС протиправно надано перевагу шостому (резервному) методу визначення митної вартості товару замість основного методу, за ціною визначеною в договорі, визначення митної вартості товару.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено неможливості застосування заявленого позивачем методу визначення митної вартості за ціною контракту, а відтак, і правомірності відмови у прийнятті митних декларацій позивача та у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою останнім митною вартістю, а також спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Аналіз наведених норм, за врахування ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, Кодексом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Отже, приписи вказаних статей Кодексу зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Втім, відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

Беручи до уваги, що для митного оформлення товару позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, суд вважає, що відповідачем прийняті рішення та оформлено картками відмови за не обґрунтованих підстав. Водночас, спірні рішення не містять обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів, тобто складових, які включені до такої вартості), джерел, що використовувались при її визначенні, не враховують, що кожна партія товару, імпортованого позивачем, має різну вартість, визначену та обґрунтовану продавцем товару. Таким чином, митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-53а15, а також у справах №№ 825/881/15-а (к/800/33609/15), 825/2607/15-а, 825/2610/15-а, 825/3366/15-а, 825/3509/15-а, 825/3581/15-а.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті, а тому оскаржувані позивачем рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя Є.В. Чаку

суддя С.Б. Шелест

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Шелест С.Б.

Чаку Є.В.