Постанова № 65738590, 27.03.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 р. Справа № 804/1022/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2017 ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі ГУНП в Дніпропетровській області, відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 3779 від 19 грудня 2016 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 357 о/с від 19 грудня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з 20 грудня 2016 року;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектора кримінальної поліції Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області з 20 грудня 2016 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 20.12.2016 позивачу було повідомлено, що за результатами службового розслідування, ініційованого прокуратурою Дніпропетровської області в рамках кримінального провадження № 42015040000001014 від 16.12.2015, комісія дійшла висновку, що він в період з 19.10.2015 по 25.11.2015 скоїв злочин, пов'язаний з зловживанням своїм службовим становищем, та внаслідок порушення вимоги ст. ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присягу працівників поліції підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з поліції, а Наказом № 357 о/с від 19.12.2016 за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) ОСОБА_2 було звільнено з Національної поліції. Позивач своє звільнення з посади вважає незаконним, таким що прийняте відповідачем передчасно та без дотримання вимог законодавства, без засідання кадрової комісії, а тому просить наказ про його звільнення визнати протиправним та скасувати, зобовязати відповідача поновити його на службі в Національній поліції України, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач та представник позивача у судове засідання зявились, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, проти розгляду справи в письмовому провадженні не заперечували.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, надав письмові заперечення, в яких проти задоволення позовних вимог просив відмовити у повному обсязі та зазначив наступне.

Проведеним службовим розслідуванням було встановлено, що 23.11.2016 заступник начальника другого слідчого відділу СУ прокуратури Дніпропетровської області старший радник юстиції ОСОБА_3, розглянувши матеріали кримінального провадження №42015040000001014, відомості про яке 16.12.2015 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, повідомив про підозру оперуповноваженим Довгинцівського ВП Криворізького ВП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_4, та старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146,ч.2 ст. 365, ч. 3 ст. 189 та ч. 3 ст. 357 КК України. Представник відповідача вважає, що ОСОБА_1 скоїв дисциплінарний проступок, а саме, порушив вимоги ст. 1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника ОВС України, що виразилося у безпідставному затриманні та утриманні у приміщенні адміністративної будівлі Довгинцівського РВ КМУ ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка перебувала на 7-му місяці вагітності, чим у свою чергу було порушено їх конституційні права, тобто у вчиненні дій, які не сумісні з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей особового складу МВС України.

Таким чином, представник відповідача вважає, що ГУНП під час звільнення ОСОБА_7 діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством у звязку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 почав працювати в Національній поліції 07.11.2015 та проходив службу на посаді старшого лейтенанта поліції оперуповноваженого Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області. До цього, з 2009 р. по 2015 р., проходив службу в органах внутрішніх справ.

28 січня 2016 року старший лейтенант поліції ОСОБА_1 звернувся до керівництва ГУНП в Дніпропетровській області з рапортом про звільнення його з Національної поліції у звязку з небажанням продовжувати службу в Національній поліції України.

Зазначений рапорт містить погодження начальника Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8, заступника начальника КП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9, заступника начальника КВП ОСОБА_10 та начальника КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11

Наказом відповідача №21 о/с від 29 січня 2016 року, підписаного тимчасово виконуючим обов'язки начальника Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області та Заступником начальника відділу УКЗ ГУНП в Дніпропетровській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції звільнено зі служби в поліції за власним бажанням за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію".

15.02.2016 позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив просив:скасувати наказ Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №21 о/с від 29.01.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції; поновити ОСОБА_1 на роботі в Національній поліції на посаді оперуповноваженого сектору карної поліції Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області; зобов'язати Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2016 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1Є 07.10.2016 пройшов атестацію, за результатами якої було зроблено висновок, що позивач підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. 11.10.2016 позивач оскаржив рішення Атестаційної комісії № 15, за результатами чого позивача було залишено на службі в поліції.

20.12.2016 позивачу було повідомлено, що за результатами службового розслідування, ініційованого прокуратурою Дніпропетровської області в рамках кримінального провадження № 42015040000001014 від 16.12.2015, комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 в період з 19.10.2015 по 25.11.2015 скоїв злочин, пов'язаний з зловживанням своїм службовим становищем, та внаслідок порушення вимоги ст. ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присягу працівників поліції підлягаю притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з поліції.

Наказом № 357 о/с від 19.12.2016 за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) позивача було звільнено з Національної поліції.

Аналізуючи виниклі правовідносини суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 6 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Разом із тим, спеціальним Законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Підстави для звільнення зі служби в поліції визначені статтею 77 Закону України "Про Національну поліцію", п. 6 ч. 1 якої визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно зі ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

дотримуватися норм професійної та службової етики; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового, або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Відповідно до частин 5, 6, 8, 9, 10, 15 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Згідно зі ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Згідно з п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06 листопада 1992 року працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч.4 ст.24 КЗпП).

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Відповідно до ст. Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику, у даному випадку це керівник Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12, якого було допитано в суді та який підтвердив наявність відкритого кримінального провадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивача було відсторонено від займаної посади на підставі ухвали від 01.12.2016 слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_13 строком до 29.01.2017.

Таким чином, факт вчинення позивачем кримінального злочину може бути встановлений лише обвинувальним вироком суду, а повідомлення про підозру є процесуальною дією, яка відображає лише процесуальне становище ОСОБА_1 під час проведення досудового слідства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання неправомірним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 3779 від 19 грудня 2016 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та визнання неправомірним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 357 о/с від 19 грудня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з 20 грудня 2016 року.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності звільнення позивача з Національної поліції України, тому, виходячи із наданих статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України постанови про поновлення на посаді у відносинах публічної служби; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді слід звернути до негайного виконання.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 3779 від 19 грудня 2016 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 357 о/с від 19 грудня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з 20 грудня 2016 року.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектора кримінальної поліції Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області з 20 грудня 2016 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектора кримінальної поліції Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області з 20 грудня 2016 року та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя ОСОБА_14