Ухвала суду № 65737189, 28.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/2703/16-к Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.

Провадження № 11-кп/783/277/17 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Березюка О.Г., Романюка М.Ф.,

при секретарі Стойку Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 12 грудня 2016 року,

з участю прокурора Телепка В.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1,

встановила:

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше неодноразово судимого, останній раз: 22 червня 2012 року Сокальським районним судом Львівської області за ст. 357, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 263, ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі; звільненого з місць позбавлення волі 09 березня 2016 року по відбуттю покарання,

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено ОСОБА_1 покарання три роки три місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.

Постановлено строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 18 листопада 2016 року.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України постановлено зарахуватиОСОБА_1 устрок відбування покарання строк попереднього увязнення з 18 листопада 2016 року до дати набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 18 вересня 2016 року близько 16:10 год., користуючись тим, що вхідні двері в квартиру АДРЕСА_1 не зачинені на замок, з метою крадіжки чужого майна, проник в середину даної квартири, звідки, діючи повторно, таємно викрав із сумочки, що знаходилася в коридорі, майно потерпілої ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон марки Kyivstar Bloom ZTE-G N292 вартістю 500 грн., з чохлом вартістю 100 грн., жіночий гаманець вартістю 50 грн., в якому знаходилися банківська картка для виплат Приватбанк №5168757293572709 та банківська картка Універсальна Приватбанк №516875539406 і з місця вчинення злочину з викраденим втік, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 650 грн.

В подальшому ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, володіючи банківською карткою Універсальна КБ Приватбанк №5168755394060806, яку попередньо викрав з квартири ОСОБА_3, виявивши пін-код до даної картки, того ж дня о 16:17 год., через термінал КБ Приватбанк, що по пр. Шевченка, 16-А в м.Червонограді, Львівської обл., таємно викрав з вказаної банківської картки кошти в розмірі 9000 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вказану суму.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 покликається на те, що в судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав частково, оскільки не погодився із кваліфікацією інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України.

Вважає вирок незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, без дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Наголошує, що допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 18 вересня 2016 року близько 16:00 год. вийшла на вулицю, але не зачиняла двері на ключ. При цьому ствердно не сказала, чи могли вони самовільно відчинитись чи ні, зазначивши, що нікого не бачила під час вказаних подій.

Акцентує, що з пояснень, які надав в засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вбачається, що умисел на крадіжку майна у нього виник в той момент коли він перебував у коридорі квартири №103 по пр. Шевченка в м. Червонограді, Львівської області.

Зазначає, що враховуючи роз'яснення Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 року Про судову практику у справах про злочини проти власності, в діях ОСОБА_1 відсутня кваліфікуюча ознака проникнення в житло, оскільки умисел на викрадення майна у ОСОБА_1 виник під час перебування в цьому приміщенні, відтак, в діях ОСОБА_1В відсутній склад кримінального правопорушення передбачений ч.3 ст. 185 КК України, а наявний склад ч.2 ст. 185 КК України.

Просить змінити вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 12 грудня 2016 року, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробування, з іспитовим строком один рік шість місяців.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обовязок періодично зявлятись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 покликається на те, що суддя при визначенні остаточної міри покарання не взяв до уваги усі пом'якшуючі обставини, а саме: щиросердечне зізнання; каяття та співпрацю з органами слідства при розкритті злочину; наявність у нього на утриманні малолітніх дітей двох і семи років відповідно.

Просить переглянути вирок Червоноградського міського суду від 12 грудня 2016 року за ч.2 ст. 185, ч.3. ст. 185 КК України. Застосувати положення ст. 69 КК України і призначити менш суворе покарання, ніж передбачене законом за даними статтями.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляційну скаргу, а апеляційну скаргу свого захисника адвоката ОСОБА_2 в частині перекваліфікації його дій з ч.3 на ч.2 ст. 185 КК України, виступ захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу в частині перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 з ч.3 на ч.2 ст. 185 КК України та апеляційну скаргу обвинуваченого, думку прокурора про заперечення апеляційних скарг та залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Як вбачається зі змісту апеляційних скарг захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1 та їх пояснень в суді апеляційної інстанції, останні не оспорюють кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.2 ст. 185 КК України, а не згідні з кваліфікацією за ч.3 ст. 185 КК України та мірою призначеного покарання.

Колегія суддів вважає, що висновок суду І інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку є обґрунтований, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_3, протоколами слідчих дій та іншими наявними в матеріалах провадження доказами, ретельно дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким дана об'єктивна оцінка, а показання обвинуваченого ОСОБА_1 з цього приводу вірно розцінені судом першої інстанції як такі, що дані обвинуваченим з метою зменшення ступеня відповідальності за скоєне.

Відповідно до положень абз.2 п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», під проникненням у житло слід розуміти незаконне вторгнення до нього будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання, тощо).

Як вбачається з пояснень потерпілої ОСОБА_3 в суді першої інстанції, вона жодним чином не сприяла тому, щоб ОСОБА_1 проник у її житло, раніше з ним не знайома і не була у квартирі, коли останній проник в її житло.

На думку колегії суддів, ключовим у вирішенні питання про наявність чи відсутність ознаки проникнення при вчиненні крадіжки, є встановлення того, з якою метою особа потрапила у житло. Якщо субєкт злочину поставив собі за мету заволодіти майном, місцезнаходження якого зумовлює вибір конкретного способу посягання, і його реалізація передбачає входження чи потрапляння в житло, то фізичне опинення в такому житлі, є незаконним, а разом із вчиненням наступних дій з метою заволодіння майном, має кваліфікуватися як крадіжка, поєднана з проникненням у житло.

З огляду на спосіб вчинення та наслідки злочину, форму вини і мотиви,колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, поєднану з проникненням у житло.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що доводи захисника ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, його пояснення та пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 з цього приводу в суді апеляційної інстанції, є безпідставними.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставину, що помякшує покарання щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання та призначив таке, на думку колегії суддів, у відповідності до вимог ст.ст. 65, 70 КК України, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Ті, помякшуючі покарання обставини, на які покликається обвинувачений ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі, місцевим судом теж враховані.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведене повністю спростовує доводи апеляційних скарг і не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку місцевого суду.

Окрім цього, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 12 грудня 2016 року відносно ОСОБА_1 без зміни.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахуватиОСОБА_1 устрок покарання строк попереднього увязнення з 18 листопада 2016 року по 28 березня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяцівз дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6