Ухвала суду № 65737186, 24.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/2063/14-к Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.

Провадження № 11-кп/783/18/17 Доповідач: Гуцал І. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого-судді Гуцала І.П.

суддів Голубицького С.С., Каблака П.І.,

з участю секретарів Василевської В.Ю., Петрук Ю.Ю.,

розглянувши матеріали кримінального провадження про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1,

за ч.1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України,

з участю прокурорів Горин У.І., Гошовського М.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1

та її захисника адвоката ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

за апеляційними скаргами прокурора Львівської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_9, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

вироком Личаківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190 КК України, та призначено їй покарання:

за ч.1 ст. 190 КК України (по епізоду відносно потерпілого ОСОБА_11Ф.) - у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень в дохід держави;

за ч.2 ст. 190 КК України (по епізоду відносно потерпілої ОСОБА_12Б.) - у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Згідно вимог ч.4 ст. 70 КК України по епізодах злочинів, які вчинені ОСОБА_1 до постановлення вироку Личаківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2014 року шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено їй покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

за ч.2 ст. 190 КК України (по епізодах відносно потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8М.) по епізодах злочинів, які вчинені ОСОБА_1 після постановлення вироку Личаківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2014 року, обрано покарання у вигляді 2 років 9 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового складання покарань за сукупністю вироків призначено ОСОБА_1 остаточне покарання - 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 79 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання з іспитовим терміном на 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України зобовязано ОСОБА_1 на цей час не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінальновиконавчої інспекції та повідомляти органи кримінальновиконавчої інспекції про заміну місця проживання та праці, періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінальновиконавчої інспекції.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 37100 грн. матеріальної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 36 400 грн. матеріальної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 42000 грн. матеріальної шкоди та 5 000 грн. моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілої НікітенкоРожко Ю.Ю. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НікітенкоРожко Ю.Ю. 3 500 грн. матеріальної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 23000 грн. матеріальної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 6 000 грн. матеріальної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Вирішено питання з речовими доказами.

ОСОБА_1 визнана винною в тому, що в періодз серпня по жовтень 2009 рокуу м. Львові з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою для власного безпідставного збагачення, увійшовши в довіру потерпілогоОСОБА_11,отримала від останнього грошові кошти в сумі 11 000 грн. для оформлення документації по будинку на вул. Визвольна, 15 в м. Львові. В подальшому обвинувачена ОСОБА_1 взяті на себе зобовязання не виконала, а отримані від потерпілого ОСОБА_11 кошти в сумі 11 000 грн. не повернула, завдавши потерпілому шкоди на вказану суму. При цьому, отримуючи грошові кошти від потерпілого ОСОБА_11, обвинувачена ОСОБА_1 не мала наміру повертати їх чи вчиняти будь-які дії для оформлення документації по будинку на вул. Визвольна, 15 в м. Львові, маючи умисел на отримання грошових коштів з метою їх безпідставного привласнення.

Крім того, обвинувачена ОСОБА_1в кінці вересня 2012 року,перебуваючи на вул. Івана Франка в м. Львові, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою увійшла в довіру до потерпілоїОСОБА_12,переконавши її в тому, що володіє навиками «зняття порчі», отримала від потерпілої ОСОБА_12 золотий перстень вагою 2 грами, вартістю 1 000 грн., золоту сережку вагою 1 грам, вартістю 500 грн., всього на загальну суму 1 500 грн. В подальшому обвинувачена ОСОБА_1 достовірно знаючи, що зазначені золоті вироби, власником яких є потерпіла ОСОБА_12, вона потерпілій не поверне, шляхом зловживання довірою переконала потерпілу в тому, що після проведення відповідного обряду «зняття порчі» такі поверне, однак вказаний золотий перстень та золоту сережку привласнила та використала на власний розсуд.

Крім того, обвинувачена ОСОБА_116 серпня 2014 року,біля 18 год. 30 хв., перебуваючи в квартирі № 9 на вул. Пасічна, 62а, у м. Львові, з метоюзаволодіння чужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою длявласного безпідставного збагачення, увійшла в довіру потерпілоїОСОБА_3, при цьому переконавши її в тому, що володіє навиками «зняття порчі», отримала від потерпілої ОСОБА_3 золотий ланцюжок, вагою 20 грамів, вартістю 11 000 грн. та золотий хрестик вагою 10 грамів, вартістю 5 500 грн., а всього заволоділа майном потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 16 500 грн. В подальшому, обвинувачена ОСОБА_1, достовірно знаючи те, що зазначені золоті вироби вона потерпілій ОСОБА_3 не поверне, шляхом зловживання довірою переконала потерпілу в тому, що після проведення відповідного обряду «зняття порчі» дані золоті вироби поверне, однак золотий ланцюжок та золотий хрестик привласнила та використала на власний розсуд.

В подальшому, продовжуючи свою злочинну діяльність, обвинувачена ОСОБА_1на початку вересня 2014 року,біля 18 год. 30 хв., перебуваючи в квартирі № 9 на вул. Пасічній, 62а, у м. Львові з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою для власного безпідставного збагачення, увійшла в довіру потерпілоїОСОБА_3, при цьому, переконавши її в тому, що володіє навиками «зняттяпорчі», отримала від потерпілої ОСОБА_3 золотий ланцюжок, вагою 15 грамів, вартістю 7 500 гривень, та золотий медальйон вагою 5 грамів, вартістю 3 000 грн., а всього разом заволоділа майном потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 10 500 грн. В подальшому, обвинувачена ОСОБА_1 достовірно знаючи те, що зазначені золоті вироби, власником яких є потерпіла ОСОБА_3, вона потерпілій не поверне, шляхом зловживанню довірою переконала потерпілу в тому, що після проведення відповідного обряду «зняття порчі» таки поверне, однак золотий ланцюжок та золотий медальон привласнила та використала на власний розсуд.

В подальшому ОСОБА_1в кінці вересня 2014 року, біля18 год. 30 хв., перебуваючи в квартирі № 9 на вул. Пасічній, 62а, у м. Львові з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою для власного безпідставного збагачення, увійшла в довіру потерпілої ОСОБА_3, при цьому переконавши її в тому, що володіє навиками «зняттяпорчі», отримала від потерпілої ОСОБА_3 золоту обручку вагою 3 грами, вартістю 1500 грн., заволоділа майном потерпілої ОСОБА_3 на суму 1 500 грн. В подальшому, обвинувачена ОСОБА_1 достовірно знаючите, що зазначений золотий виріб, власником якого є потерпіла ОСОБА_3, вона потерпілій не поверне, шляхом зловживання довірою переконала потерпілувтому, що після проведення відповідного обряду «зняття порчі» таки поверне, однак дану золоту обручку привласнила та використала на власний розсуд.

Крім того, обвинувачена ОСОБА_1в середині вересня 2014 року,біля 15 год., на вул. Городоцькій в м. Львові з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою для власного безпідставного збагачення, увійшла в довіру потерпілоїОСОБА_5, переконавши її в тому, що володіє навиками «зняття порчі», отримала від потерпілої ОСОБА_5 золотий ланцюжок вагою 40 грамів, вартістю 20 000 грн., заволоділа майном потерпілої ОСОБА_5 на загальну суму 20 000 грн. В подальшому, обвинувачена ОСОБА_1, достовірно знаючи те, що зазначений золотий виріб, власником якого є ОСОБА_5, вона потерпілій не поверне, шляхом зловживаня довірою переконала потерпілу в тому, що після проведення відповідного обряду «зняття порчі» такий поверне, однак золотий ланцюжок привласнила та використала на власний розсуд.

В подальшому обвинувачена ОСОБА_115 листопада 2014 року,біля 15 год., на вул. Городоцькій в м. Львові, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою для власного безпідставного збагачення, увійшла в довіру потерпілоїОСОБА_5при цьому переконавши її в тому, що володіє навиками «зняття порчі» отримала від потерпілої ОСОБА_5 золотий кулон вагою 8 грамів, вартістю 4 000 грн., та золоту сережку вагою 4 грами, вартістю 2 000 грн., заволоділа майном потерпілої ОСОБА_5 назагальну суму 6 000 грн. В подальшому, обвинувачена ОСОБА_1 достовірно знаючи те, що зазначені золоті вироби, власником яких є потерпіла ОСОБА_5, вона потерпілій не поверне, шляхом зловживання довірою переконала потерпілу в тому, що після проведення відповідного обряду «зняття порчі» такі будуть повернуті, однак золоту сережку та золотий кулон привласнила та використала на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_1,10 вересня 2014 року,біля 13 год., на вул. Личаківській у м. Львові, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою для власного безпідставного збагачення, увійшлав довіру потерпілогоОСОБА_6, переконавши його в тому, що вона володіє навиками «зняття порчі», отримала від потерпілого ОСОБА_6 золотий ланцюжок вагою 40 грамів, вартістю 22 000 грн., заволоділа майном потерпілого ОСОБА_6 на суму 22 000 грн.В подальшому, обвинувачена ОСОБА_1 достовірно знаючи те, що зазначений золотий виріб, власником якого є потерпілий ОСОБА_6, вона потерпілому не поверне, шляхом зловживання довірою, переконалапотерпілого в тому, що після проведення відповідного обряду «зняття порчі»такий буде повернутий, однак золотий ланцюжок привласнила та використала навласний розсуд.

На наступний день, біля 13 год., ОСОБА_1 на вул. Личаківській у м. Львові, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою для власного безпідставного збагачення увійшла в довіру потерпілогоОСОБА_6, переконавши його в тому, що вона володіє навиками «зняття порчі», отримала від потерпілого ОСОБА_6М золотий хрестик вагою 10 грамів, вартістю 5 500 грн., заволоділа майномпотерпілого ОСОБА_6 на суму 5 500 грн. В подальшому, обвинувачена ОСОБА_1, достовірно знаючи те, що зазначений золотий виріб, власником якого є ОСОБА_6, вона потерпілому не поверне, шляхом зловживання довірою переконала потерпілого в тому, що після проведення відповідного обряду «зняття порчі» вказаний золотий виріб поверне, однак золотий хрестик привласнила та використала на власний розсуд.

В подальшому обвинувачена ОСОБА_115 вересня 2014 року,біля 18 год., в м. Пустомити, Пустомитівського району, Львівської області, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою для власного безпідставного збагачення, увійшла в довіру потерпілого ОСОБА_6, переконавши його в тому, що володіє навиками «зняття порчі», отримала від ОСОБА_6 золотий перстень вагою 10 грамів, вартістю 5 500 грн., заволоділа майном потерпілого ОСОБА_6 на суму 5 500 грн. В подальшому, обвинувачена ОСОБА_1 достовірно знаючи те, що зазначений золотий виріб, власником якого є ОСОБА_6, вона потерпілому не поверне, шляхом зловживання довірою переконалапотерпілого в тому, що після проведення відповідного обряду «зняття порчі» вказаний золотий вирібтаки поверне, однак золотий перстень привласнила та використаланавласний розсуд.

Крім того, обвинувачена ОСОБА_122 вересня 2014 року,біля 20 год., перебуваючи в квартирі № 57 на вул. Лінкольна, 45 в м. Львові з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою для власного безпідставного збагачення, увійшла в довіру потерпілоїОСОБА_10, переконавши її в тому, що володіє навиками «зняття порчі», отримала від потерпілої ОСОБА_10 золоту обручку вагою 5 грамів, вартістю 2 000 грн., заволоділа майном потерпілої ОСОБА_10 на суму 2 000 грн. В подальшому, обвинувачена ОСОБА_1 достовірно знаючи те, що зазначений золотий виріб, власником якого є потерпіла ОСОБА_10, вона потерпілій не поверне, шляхомзловживання довірою переконала потерпілу в тому, що після проведення відповідного обряду «зняття порчі» даний золотий виріб таки поверне, однак золоту обручкупривласнила та використала на власний розсуд.

Крім того, обвинувачена ОСОБА_1в період часу з 27 грудня 2014 року по 27 січня 2015 року, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, увійшла в довіру потерпілоїОСОБА_7,переконавши потерпілу в тому,що володіє навиками «зняття порчі», перебуваючи в будинку № 24 по вул. Господарській в м. Львові, заволоділа її золотим браслетом на руку вагою 10 грамів, вартістю 10 000 грн., та золотим ланцюжком на шию вагою 13 грамів, вартістю 13 000 грн. В подальшому обвинувачена ОСОБА_1 достовірно знаючи, що зазначені золоті вироби вона потерпілій не поверне, шляхом зловживання довірою, переконала потерпілу в тому, що після проведення відповідного обряду «зняття порчі» такі поверне, однак дані золоті вироби привласнила та використала на власний розсуд.

Крім того, обвинувачена ОСОБА_1в період часу з 29 січня 2015 року по 21 лютого 2015 рокуз метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, увійшла в довіру потерпілоїОСОБА_8,переконавши потерпілу в тому, що володіє навиками «зняття порчі», перебуваючи в будинку № 24 на вул. Господарській в м. Львові, заволоділа її біжутерією, а саме кулоном вартістю 1 000 гривень та золотим кулоном із зображенням Матері ОСОБА_13 ОСОБА_14 на руках, вагою 5,18 грама, вартістю 5 000 грн. В подальшому обвинувачена ОСОБА_1 достовірно знаючи, що зазначені вироби вона потерпілій не поверне, шляхом зловживання довірою, переконала потерпілу в тому, що після проведення відповідного обряду «зняття порчі» такі поверне, однак дані вироби привласнила та використала на власний розсуд.

В апеляційній скарзі прокурор Кулеба В.М. просить вирок Личаківського районного суду м. Львова від 17.02.2016 року скасувати в частині призначеного покарання у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190 КК України, та призначити їй покарання: за ч.1 ст. 190 КК України (по епізоду відносно потерпілого ОСОБА_11Ф.) у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. в дохід держави, за ч.2 ст. 190 КК України (по епізоду відносно потерпілої ОСОБА_12Б.) у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. Згідно вимог ч.4 ст. 70 КК України по епізодах злочинів, які вчинені ОСОБА_1 до постановлення вироку Личаківським районним судом м. Львова від 30.04.2014 року шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. За ч.2 ст. 190 КК України (по епізодах відносно потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8М.) по епізодах злочинів, які вчинені ОСОБА_1 після постановлення вироку Личаківським районним судом м. Львова від 30.04.2014 року обрати покарання у виді 2 років 9 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового складання покарань за сукупністю вироків призначити ОСОБА_1 остаточне покарання 3 роки позбавлення волі. Вважає, що вирок Личаківського районного суду м. Львова від 17.02.2016 року винесений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

В апеляційних скаргах потерпілі ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5 просять скасувати вирок Личаківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2016 року в частині покарання та призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі терміном на 3 роки та стягнути моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. кожному. В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 просить скасувати вирок Личаківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2016 року в частині покарання та призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі терміном на 3 роки та стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_10 просить скасувати вирок Личаківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2016 року в частині покарання та призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі терміном на 3 роки та стягнути моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.

Вважають, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої. Зазначають, що ОСОБА_1, будучи раніше судимою, на шлях виправлення не стала та вчинила кримінальні правопорушення, тому судом безпідставно звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання вдруге. Вважають, що при обранні міри покарання ОСОБА_1 судом не було враховано, що остання вину не визнала, завдану шкоду не відшкодувала, не примирилася з потерпілими по кримінальному провадженні, зухвало себе поводила в суді, не зявлялася у судові засідання у призначений час, неодноразово виносилася постанова суду про її привід. Зазначають, що судом не взято до уваги прохання потерпілих про обрання ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2 просить вирок Личаківського районного суду м. Львова від 17.02.2016 року відносно обвинуваченої ОСОБА_1 скасувати, призначити новий судовий розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_1 Зазначає, що відповідно до п.5 ч.2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання. Кримінальне провадження було здійснено за відсутності двох потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_17, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Відповідно до п.6 ч.2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, коли порушено правила підсудності. Так, оскаржуваним вироком обвинувачену ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення відносно потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Обидва епізоди нібито були вчинені на вулиці Господарській, 24, що у місті Львові та були останніми епізодами, в яких обвинувачувалась ОСОБА_1 Відповідно до ч.1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Зазначає, що у відповідності до п.7 ч.2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, коли у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції. Останнє судове засідання з розгляду кримінального провадження, після якого суд видалився до нарадчої кімнати, відбулося 16.02.2016 року. В свою чергу вирок у даному кримінальному провадженні був проголошений 17.02.2016 року. Всупереч імперативним вимогам кримінально процесуального закону, в матеріалах кримінального провадження носій технічної інформації із звукозаписом судових засідань від 16 та 17 лютого 2016 року відсутній.

Заслухавши виступ прокурора, яка підтримала подану прокурором апеляційну скаргу та апеляційні скарги потерпілих та заперечила проти апеляційної скарги адвоката ОСОБА_2, пояснення обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 та заперечили проти апеляційних скарг прокурора та потерпілих, пояснення потерпілих та їх представників на підтримання поданих ними апеляційних скарг та апеляційної скарги прокурора та на заперечення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_2, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та потерпілих підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга адвоката ОСОБА_2 задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок в межах апеляційних скарг.

Вирок суду слід скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції з таких підстав.

При прийнятті рішення суд першої інстанціїдопустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 409 КПК Україниє підставою для скасування судового рішення.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив вирок з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що не дає можливості дійти однозначного висновку про правильність застосування кримінального закону.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке предявлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Проте, цих вимог закону судом дотримано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції визнавши ОСОБА_1 виправданою за недоведеністю у її діянні складу злочинів, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190 КК України, по епізодах вчинення нею незаконного заволодіння шахрайським шляхом майном потерпілої ОСОБА_16 та потерпілої ОСОБА_18 та формулюючи обвинувачення, визнаного судом доведеним, при викладенні обставин події допустив істотні суперечності, не зазначивши обставини вчинення обвинуваченою ОСОБА_1 кримінальних правопорушень щодо потерпілих ОСОБА_16та ОСОБА_18

Отже, на основі такого формулювання не можна дійти однозначного висновку про те, в якому саме обвинуваченні ОСОБА_1 визнана судом виправданою.

Крім того частина четверта ст. 374 КПК України передбачає, що в разі визнання особи виправданою у резолютивній частині вироку зазначаються прізвище, імя та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його невинуватим у предявленому обвинуваченні та його виправдання. Якщо особі предявлено декілька обвинувачень і деякі з них не доведені, то у резолютивній частині вироку зазначається, за якими з них обвинувачений виправданий, а за якими засуджений.

Разом з тим, суд першої інстанції в резолютивній частині вироку зазначених вимог КПК України не дотримався, визнавши ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190 КК України, по епізодах відносно потерпілих ОСОБА_19, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, не зазначив про виправдання ОСОБА_1 по епізодах відносно потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_18

Таким чином суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають перевірці апеляційних доводів.

Крім того, відповідно до вимог п.5 ч.2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає до скасування, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, судове засідання у справі щодо ОСОБА_1 відбулося без участі потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_18, також в матеріалах справи відсутні дані про вручення повідомлення ОСОБА_16 та ОСОБА_18 про дату, час та місце розгляду справи, тобто потерпілі не були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

За таких обставин вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - призначенню до нового судового розгляду, оскільки допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними й перешкоджають перевірці апеляційних доводів, вирок відповідно до ст.ст. 412, 415 КПК України підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження призначенню до нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, якщо під час нового розгляду справи буде встановлено, що ОСОБА_1 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190 КК України, за вказаних вище обставин, то призначене судом першої інстанції покарання слід вважати мяким.

Оскільки вирок скасовується з наведених підстав, а провадження направляється на новий судовийрозгляд, тому решта доводів апеляційних скарг, зокрема щодо задоволення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5 в повному обсязі, колегією суддів по суті не вирішуються.

Під час нового судового розгляду суду необхідно усунути допущені порушення, вжити заходів до повного, всебічного дослідження обставин кримінального провадження, перевірити доводи апеляційних скарг прокурора, потерпілих та адвоката ОСОБА_2, дати належну оцінку зібраним доказам, в залежності від чого ухвалити законне і обґрунтоване рішення з викладенням у ньому аналізу доказів і докладних мотивів його прийняття.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційні скарги прокурора Львівської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_9, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5 задоволити частково, апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 задоволити.

Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2016 року відносно ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий : Гуцал І.П.

Судді: Голубицький С.С.

ОСОБА_20