Постанова № 65736238, 30.03.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/297/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Лайко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавської обласної державної адміністрації до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2017 року Полтавська обласна державна адміністрація (надалі по тексту - позивач, Полтавська ОДА) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови від 03 лютого 2017 року ВП №53011267 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зауважував на протиправність прийнятої постанови з підстав фактичного виконання судового рішення, з примусового виконання якого відкрито виконавче провадження №53011267. При цьому, відповідач, не пересвідчившись у такому виконанні, виніс спірну постанову, що зважаючи на його освіченість у своєчасному виконанні є порушенням прав сторони виконавчого провадження.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити в повному обсязі.

Протокольною ухвалою в ході судового розгляду відповідача замінено на належного, а саме - на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У письмових запереченнях відповідач покликався на обов'язок позивача як сторони виконавчого провадження невідкладно повідомити державного виконавця про повне або часткове виконання судового рішення боржником. Останнє Полтавською ОДА вчинено не було, у зв'язку з чим відповідачем і винесено оскаржувану постанову.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Обласної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 1990 роках, Центральної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 1990 роках, Полтавської обласної державної адміністрації, Міністерства соціальної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та зобовязання вчинити дії задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними та скасовано рішення Обласної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 1990 роках від 07 травня 2014 року, зазначене у протоколі № 12, та від 10 вересня 2015 року, зазначене у протоколі № 4, у частині погодження проекту розрахунку про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження стосовно ОСОБА_3 щодо невизначення та невключення в довідки від 07.05.2014 № 46/12 та від 10.09.2015 № 10-13/97/4 преміювання за роботу в зоні ЧАЕС відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 № 153/10-43 з обмеженням, передбаченим підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10.06.1986 №207-7;

- визнано протиправними та скасовано рішення Центральної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 1990 роках щодо ОСОБА_3 від 04 грудня 2014 року (протокол № 15) та від 26 листопада 2015 року (протокол № 26);

- зобовязано Обласну комісію з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 1990 роках та Полтавську обласну державну адміністрацію у строк, визначений Типовим положенням "Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 886, повторно розглянути питання щодо визначення ОСОБА_3 даних про заробітну плату за роботу в зоні відчуження в 1986 році та включеннях їх у довідку, а саме: преміювання за роботу в зоні ЧАЕС відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43 з обмеженням, передбаченим підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10 червня 1986 року №207-7.

25 листопада 2016 року за вх.№36770-0-33-16 відповідальним підрозділом зареєстровано заяву ОСОБА_3 від 14 листопада 2016 року про прийняття до виконання виконавчого листа у адміністративній справі №816/319/16, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 04 листопада 2016 року (а.с. 67-70).

01 грудня 2016 року головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53011267 з примусового виконання виконавчого листа №816/319/16 Полтавського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року (а.с. 73-74). Вказаною постановою боржника - Полтавську ОДА зобовязано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 6400 грн.

Листом від 01 грудня 2016 року за вих.№53011267/16 Полтавську ОДА та ОСОБА_3 повідомлено про винесення головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_4 постанови про відкриття виконавчого провадження №53011267 від 01.12.2016 (а.с. 71-72).

03 лютого 2017 року головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_4 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн (а.с. 80-81).

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд виходив з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до частин 1-3 статті 63 вказаного Закону України за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 того ж Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Так, відповідно до письмових заперечень відповідача зауважено, що станом на дату винесення спірної постанови позивачем не надано доказів повного або часткового виконання судового рішення, у зв'язку з чим до нього було застосовано відповідний штраф.

Надаючи оцінку викладеному, суд зауважує, що відповідно до позовної заяви та доданих до неї документів на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року по справі №816/319/16 згідно з Типовим положенням "Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках", згідно повторної заяви громадянина ОСОБА_3, яку Обласна комісія отримала 21 вересня 2016 року, 01 листопада 2016 року було проведено засідання Обласної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (а.с. зв. 13-17) на якому, було повторно розглянуто питання видачі довідки ОСОБА_3 згідно рішення суду. При розгляді даного питання комісією було вирішено звернутись до Полтавського окружного адміністративного суду за роз'ясненням.

Ухвалою суду від 13 грудня 2016 року роз'яснено Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, що за постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 у справі № 816/319/16 зобов'язано Обласну комісію з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 1990 роках та Полтавську обласну державну адміністрацію у строк, визначений Типовим положенням "Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 № 886, повторно розглянути питання щодо визначення ОСОБА_3 даних про заробітну плату за роботу в зоні відчуження в 1986 році та включити преміювання за роботу в зоні ЧАЕС відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 № 153/10-43 з обмеженням, передбаченим підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10.06.1986 №207-7.

28 грудня 2016 року відбулося засідання Обласної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (а.с.25-27) на якому, було вирішено видати довідку ОСОБА_3 згідно рішення суду. Того ж дня було складено довідку про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (а.с. 22-24).

На вимогу стягувача 25 січня 2017 року листом №01.2-16/649 довідку було надіслано ОСОБА_3 (а.с. 21).

Таким чином, станом на дату винесення спірної постанови про накладення штрафу судове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року по справі №816/319/16 фактично виконано позивачем.

Всупереч викладеному, відповідач не пересвідчившись у повному або частковому виконання такого рішення виніс спірну постанову, чим порушив визначений частиною 1 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язок перевірки виконання рішення боржником.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоовленню.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Позивачем судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз не були понесені, а тому судові витрати зі сплати судового збору, понесені Полтавською ОДА, стягненню на користь останньої не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 03.02.2017 ВП№53011267.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 04 квітня 2017 року.

СуддяС.С. Бойко