Постанова № 65736188, 30.03.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 року Справа № 813/2879/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяГрень Н.М.,

секретар судового засіданняГавірко О.О.,

прокурор Топій Т.В.,

представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представник відповідачаОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області до Львівського комунального підприємства «Збиранка», за участю прокурора Львівської області про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,-

в с т а н о в и в :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Львівській області до Львівського комунального підприємства «Збиранка» про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду, шляхом зупинення діяльності щодо експлуатації стаціонарних джерел (газових конвекторів; автозаправної станції, що знаходиться на території полігону ТПВ; неорганізованих стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що знаходиться на території полігону ТВП), яка здійснюється Львівським комунальним підприємством «Збиранка» (80380, Львівська область, Жовківський район, с. Великі Грибовичі, ідентифікаційний код 13807617) без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення планової перевірки відповідача на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами було виявлено ряд порушень нормативно-правових актів з охорони навколишнього природного середовища. Враховуючи зазначене та у звязку із тим, що діяльність відповідача повязана із порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

08 вересня 2016 року до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява заступника прокурора Львівської області №05/2-940вих-16 від 06.09.2016 року про вступ у справу в інтересах держави Державної екологічної інспекції у Львівській області, яка протокольною ухвалою суду була задоволена.

Представники позивача та прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях по суті спору.

Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову та додаткові пояснення й просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухав пояснення сторін, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

У період з 22.07.2016 року по 11.08.2016 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області в особі старших державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було проведено планову перевірку ЛКП «Збиранка» на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Планову перевірку відповідача проведено на підставі направлення на проведення перевірки №473 та наказу від 22.07.2016 року №241-і/п про проведення планової перевірки ЛКП «Збиранка».

Так, за результатами перевірки перевіряючими складено акт №473/02/625, в якому зафіксовано порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Загалом, під час проведення перевірки інспекторами, окрім іншого, було виявлено:

-газові конвектори, які використовуються ЛКП «Збиранка» для обігріву офісних приміщень;

-автозаправна станція, що знаходиться на території полігону ТПВ;

-неорганізовані стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що знаходяться на території полігону ТПВ;

-інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в ЛКП «Збиранка» не проведено;

-на вищевказані джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у ЛКП «Збиранка» відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Як встановлено судом, примірник акта перевірки було вручено уповноваженій особі ЛКП «Збиранка» - директору, який підписався про його отримання без жодних зауважень.

У подальшому, на підставі акта перевірки позивачем винесено припис від 11.08.2016 року№266-02, яким зобовязано відповідача усунути виявлені під час перевірки недоліки та порушення вимог природоохоронного законодавства. Факт отримання директором Підприємства примірника даного припису підтверджується його особистим підписом на останньому.

У процесі розгляду справи судом зясовано, що посадовими особами Держекоінспекції 11.08.2016 року на начальника полігону ТПВ ЛКП «Збиранка» було складено протокол №008705 від 11.08.2016 року щодо порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелам, а саме: здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціальних органів і такий підписаний останнім без жодних на те зауважень.

Таким чином, за наведені порушення, описані, зокрема, у протоколі постановою від 12.08.2016 року №549-02 на начальника полігону ТПВ ЛКП «Збиранка» накладено адміністративне стягнення у розмірі 1241,00 грн.

Матеріалами справи стверджується, що начальником полігону ТПВ ЛКП «Збиранка» сплачено суму штрафу у добровільному порядку.

Вирішуючи спір, суд керувався наступним.

Згідно зі ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності до преамбули до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невідємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Згідно з ч.ч.1 і 3 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», обєктом державної охорони та регулювання є: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоровя і життя людей.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

У статті 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» закріплені наступні поняття: атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень, охорона атмосферного повітря - система заходів, повязаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів, забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоровя людини та стан навколишнього природного середовища, та норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

Положеннями частин 5-6 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись після отримання дозволу, виданого субєкту господарювання, обєкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись на підставі дозволу, виданого субєкту господарювання, обєкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, повязаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року, закріплено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати обєкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Таким чином, підприємство набуває право на експлуатацію обладнання, з якого в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини, лише після отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, експлуатація такого обладнання без отримання дозволу є правопорушенням та підставою для застосування встановлених законодавством заходів реагування.

Статтею 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що господарська чи інші види діяльності, повязані із порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена, зупинена або припинена відповідно до законодавства.

Відповідно до норм п.п.1.15.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 року №7, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий обєкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Як зазначено у п.1.3 цієї Інструкції, застосування даної Інструкції обовязкове при проведенні інвентаризації викидів забруднюючих речовин виробничими обєднаннями і промисловими підприємствами, організаціями і установами (далі - підприємства), які мають викиди забруднюючих речовин в атмосферу, незалежно від відомчого підпорядкування і форм власності.

Згідно з п.п.1.4, 1.5, 1.8 Інструкції №7, інвентаризація включає в себе характеристику технології, газоочисних установок з точки зору утворення і відведення забруднюючих речовин, визначення параметрів стаціонарних джерел викидів, а також характеристику неорганізованих джерел. Інвентаризація викидів забруднюючих речовин може проводитись як в повному обсязі, так і вибірково по визначенню параметрів окремих джерел утворення або викидів, визначенню якісних і кількісних характеристик окремих забруднюючих речовин, що відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного обладнання.

Обсяг інвентаризації викидів визначається залежно від поставленої мети у відповідності з вимогами законодавчих актів та нормативних документів по даному питанню.

Інвентаризацію викидів забруднюючих речовин підприємство проводить в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України, рішеннями місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, органів Мінекобезпеки України. У випадку зміни параметрів джерел викидів, зареєстрованих у звіті по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, підприємство, при необхідності, проводить інвентаризацію викидів в повному обсязі або вибірково без відповідних вказівок вищезазначених органів і представляє звіт в органи Мінекобезпеки України.

Відповідальність за достовірність результатів, повноту і якість інвентаризації, а також за якість представленого звіту несе організація, яка виконувала дану роботу.

Підприємство несе відповідальність за виконання в установлені терміни інвентаризації викидів, а також за своєчасне представлення необхідної інформації, щодо ведення техпроцесів (техрегламенти, режимні карти, сировини, що використовується і т. д.) та створення необхідних умов по проведенню вимірів.

Суд встановив, що відповідач ні в ході проведення перевірки та на час складання акта перевірки, ні в ході розгляду справи у суді, не провів і не надав відповідні звіти за результатами проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Щодо посилань відповідача на те, що стаціонарні джерела викиду (газові конвектори), які він використовує мають потужність менше 50 МВт, а тому не вимагається отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, то суд розяснює, що для устаткування, потужність яких не перевищує 50 МВт хоча і не розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, однак наявність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є обовязковим для такого виду устаткування, позаяк останнє є стаціонарним джерелом викиду шкідливих речовин (основні продукти згоряння природного газу) в атмосферне повітря.

З приводу повідомлення представника відповідача щодо відсутності перебування на балансі в ЛКП «Збиранка» автозаправної станції, яка знаходиться на території полігону твердих побутових відходів, то дана інформація не знайшла свого документального підтвердження в ході судового розгляду.

Більше того, суд, критично оцінюючи такі твердження, звертає увагу на те, що згідно довідки ЛКП «Збиранка» від 13.03.2017 року №294, на балансі відповідача перебуває заправочний блок, що введений в експлуатацію з 2005 року.

Як зазначено у ст.33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», особи, винні у: порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоровя навколишнє природне середовище; перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону; перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат; впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря; невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря; ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря; недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, - несуть відповідальність згідно з законом. Законами може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень в галузі охорони атмосферного повітря. Спори з питань охорони атмосферного повітря вирішуються у встановленому законом порядку.

В силу ст.12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», господарська чи інші види діяльності, повязані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обовязки та відповідальність субєктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Частиною 4 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності встановлюється виключно законами.

Згідно ч.5 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Частиною 7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом пяти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до субєкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Дані положення ст.4 і 7 Закону кореспондуються цілком з положеннями ст.12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд звертає увагу, що відповідачем не спростовані висновки акта перевірки про ведення ним своєї діяльності з порушенням умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що подальша експлуатація відповідачем стаціонарних джерел викиду з порушенням умов та вимог дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря може призвести до спричинення непоправної шкоди навколишньому природному середовищу, створення загрози життю та здоровю людей.

При цьому, відповідачем під час розгляду справи в суді не спростовано доводи позивача щодо експлуатації стаціонарного джерела забруднення атмосфери з порушенням природоохоронного законодавства України. Також наявними у справі матеріалами не підтверджується факт усунення відповідачем виявлених у ході перевірки порушень природоохоронного законодавства, водночас, Підприємство продовжує здійснювати викиди у атмосферне повітря без спеціального дозволу, а у звязку із сплатою суми штрафу за виявлені під час перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, суд дійшов висновку про доведеність факту порушення природоохоронного законодавства та визнання цього відповідачем.

Оскільки, виявлені під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства не усунуті відповідачем, тому суд дійшов висновку, що існують всі підстави для задоволення адміністративного позову у повному обсязі, шляхом зупинення діяльності щодо експлуатації стаціонарних джерел, яка здійснюється ЛКП «Збиранка» до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

У той же час, суд розяснює, що, відповідно до частини 12 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, особа має право подати заяву про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду справи, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами. Така заява подається до адміністративного суду, який прийняв постанову про застосування відповідних заходів реагування щодо державного нагляду (контролю).

Таким чином, за умов усунення усіх порушень, виявлених в ході перевірки, відповідач не позбавлений права звернутись із такою заявою до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим і такий належить задовольнити.

У відповідності до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167, 183-2, 256, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Зупинити діяльність щодо експлуатації стаціонарних джерел (газових конвекторів; автозаправної станції, що знаходиться на території полігону ТПВ; неорганізованих стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що знаходиться на території полігону ТВП), яка здійснюється Львівським комунальним підприємством «Збиранка» (80380, Львівська область, Жовківський район, с. Великі Грибовичі, ідентифікаційний код 13807617) без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Розяснити відповідачу, що згідно ч.12 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, він має право подати заяву про скасування заходів реагування, застосованих судом за результатом розгляду справи, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування , перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами. Така заява подається до адміністративного суду, який прийняв постанову про застосування відповідних заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) .

Постанова суду підлягає негайному виконанню, відповідно до п.10 ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 04.04.2017 року.