Ухвала суду № 65734375, 29.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 311/2017/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/476/17 Головуючий в 1-й інстанції: Пушкарьова С.П.

Єдиний унікальний № 311/2017/16-к

Категорія: ст. 289 ч. 2 КК України Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого-судді Жовніренко В.П.

суддів: Шаповал О.С., Дадашевої С.В.

при секретарі Параскєвіній Н.П.

за участю:

прокурора Мотренко М.В.

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080190001284, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2016 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

встановила:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок щодо ОСОБА_4 змінити, застосувати до ч. 2 ст. 289 КК України положення ст. 69 КК України та призначати йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі без конфіскації майна, та на підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 26.08.2014 року та остаточно до відбування ОСОБА_4 призначити 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Апелянт посилається на наявність обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4ІО.: визнання вини в повному обсязі, щире каяття та повне відшкодування завданого збитку.

Також захисник звертає увагу на те, що роль ОСОБА_4, як співвиконавця злочинів, була другорядною, ініціатива в заволодінні транспортними засобами йому не належала та він своїми діями лише сприяв вчиненню злочину іншими співучасниками.

Крім того, апелянт просить врахувати, що ОСОБА_4 сприяв суду у встановленні обставин скоєного ним злочину, просив у судовому засіданні вибачення у потерпілих, які не наполягали на суворій мірі покарання, що він має постійне зареєстроване місце проживання, по якому характеризується позитивно, виховує у повній сім'ї двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, батьком якого він є, та Євгенію - ІНФОРМАЦІЯ_6.

У запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 прокурор просить вирок суду залишити без змін, оскільки доводи скарги є необґрунтованими.

Оскаржуваним вироком ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 26.08.2014 року та остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишений без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 постановлено рахувати з 10.06.2016 року, в який на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахований строк попереднього увязнення з 10.06.2016 року по 09.12.2016 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

У вироку зазначено, що ОСОБА_4 раніше судимий:

- 17.01.2014 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 249 КК України до штрафу в розмірі 1 700 гривень з конфіскацією майна;

- 26.08.2014 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим терміном 2 роки.

Цим самим вироком засуджені й ОСОБА_3 та ОСОБА_5, щодо яких вирок не оскаржений.

Крім того, згідно з вироком, постановлено стягнути на користь держави витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні: з ОСОБА_4 у сумі 1 319 грн. 20 коп.; з ОСОБА_3 у сумі 1 319 грн. 20 коп.; з ОСОБА_6 у сумі 1 071 грн. 69 коп.

Вирішена доля речових доказів на підставі ст. 100 КПК України.

Як вказано у вироку суду, 07 червня 2016 року, близько 01 години 20 хвилин, ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_6, з корисливих мотивів та з прямим умислом, направленим на заволодіння чужим транспортним засобом, діючи повторно, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості у дворі будинку № 9 по вулиці Сухоіванівській в смт Степногірську Василівського району Запорізької області, виявили припаркований автомобіль НОМЕР_1, зареєстрований на ОСОБА_7, яким фактично користується ОСОБА_8

Далі, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6 через незамкнену віконну хвіртку водійської двері зазначеного автомобілю отримали доступ до салону та відкрили водійські двері, одразу після чого ОСОБА_3 накинув клему на акумулятор та разом з ОСОБА_4 штовхали автомобіль під керуванням ОСОБА_6 до моменту спрацьовування запалювання автомобілю НОМЕР_1, зареєстрованого на ОСОБА_7, яким фактично користується ОСОБА_8, вартістю 17 757 гривень 34 копійки, відповідно до висновку експерта № 160/16 від 29.06.2016 року. Далі ОСОБА_6 відігнав автомобіль до раніше обумовленого місця у с. Малі Щербаки Василівського району Запорізької області. Тим самим, ОСОБА_4 повторно разом з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 незаконно заволоділи транспортним засобом та у подальшому розпорядилися ним за власним розсудом, чим спричинили потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 17 757 гривень 34 копійки.

Крім того, 07 червня 2016 року близько 01 години 30 хвилин ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, з корисливих мотивів та з прямим умислом, направленим на заволодіння чужим транспортним засобом, з корисливими мотивами, діючи повторно, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості у дворі будинку № 9 по вулиці Сухоіванівська у смт Степногірськ Василівського району Запорізької області, виявили припаркований автомобіль НОМЕР_2, зареєстрований на ОСОБА_9, яким фактично користуються ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Далі, ОСОБА_4 за допомогою своїх ключів до автомобілю ВАЗ 2106 відчинив водійські двері вищезазначеного автомобілю, одразу після чого за допомогою замикання пластикових фрагментів замку запалювання завів автомобіль НОМЕР_2, яким фактично користуються ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та передав керування ним ОСОБА_3, який відігнав автомобіль до раніше обумовленого місця у с. Малі Щербаки Василівського району Запорізької області, тим самим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повторно, незаконно заволоділи транспортним засобом, отримавши можливість розпорядитись ним за власним розсудом.

Потерпілому ОСОБА_8 вказаним кримінальним правопорушенням завдано майнову шкоду на суму 17 757 гривень 34 копійки, яка була відшкодована у повному обсязі, шляхом надання іншого автомобіля обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 матеріальну шкоду не завдано, оскільки викрадений автомобіль їм було повернуто працівниками поліції.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційної скарги, захисника обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти скарги захисника, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного висновку.

Відповідно до норм, передбачених ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину при обставинах, зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються матеріалами провадження та є обґрунтованими.

Кваліфікація дій ОСОБА_4 в апеляційній скарзі також не оспорюються і є правильною.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що обтяжують та помякшують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення й попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, що обтяжують та помякшують покарання, призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 289 КК України, яке, на думку колегії суддів, є достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Доводи скарги захисника про те, що суд безпідставно не застосував при призначенні ОСОБА_4 покарання ст. 69 КК України, так як не врахував обставини, що помякшують покарання, є необґрунтованими, оскільки при призначені обвинуваченому покарання судом враховані обставини, що помякшують покарання, а саме повне визнання вини, щире каяття, а також те, що шкоду потерпілим, згідно з їх поясненнями у суді першої інстанції, було відшкодовано не ним, а обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Крім того, вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 26.08.2014 року ОСОБА_4 було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком два роки, тобто, злочин, за який його засуджено оскаржуваним вироком, він вчинив в період іспитового строку.

Відповідно ж до вимог ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими ст. ст. 71, 72 КК України, тобто за сукупністю вироків і остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни в частині призначеного ОСОБА_4 покарання тапризначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Проте, оскільки суд відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахував у строк відбування обвинуваченим покарання строк попереднього увязнення за період з 10.06.2016 року по 09.12.2016 року, із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення, а на час апеляційного розгляду ОСОБА_4Ю тримається у місці попереднього увязнення, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, йому в строк відбування покарання за вироком підлягає зарахуванню строк попереднього увязнення за період з 09.12.2016 року по 29.03.2017 року включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2016 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 в строк відбування покарання за вироком, строк його попереднього увязнення за період з 09.12.2016 року по 29.03.2017 року включно з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

В.П. ОСОБА_12 ОСОБА_13 Дадашева