Вирок № 65730797, 04.04.2017, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/321/17

Провадження №1-кп/713/65/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2017 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Кибича І.А., з участю секретаря Мірчева О.І., за участю прокурора Руснака Т.Я., за участю потерпілого ОСОБА_1, за участю захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017260060000018 від 13.01.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, тимчасово не працюючого, раніше неодноразово судимого, вироком Київського районного суду м.Полтави від 29.05.2014 року за ст.15 ч.3 ст. 185 ч.1, ст.277 ч.1, ст.70 ч.1. ст.70 ч.4 КК України до трьох років позбавлення волі, ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 17.02.2016 року умовно-достроково звільненого від відбуття невідбутої частини строку покарання у виді позбавлення волі, невідбута частина складає 10 місяців 28 днів , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, 13.01.2017 року близько 15-50 год. в с.Мигове по вул.Великівській, 32, Вижницького району Чернівецької області, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, через незачинені ворота зайшов на територію господарства ОСОБА_1, де знаходився автомобіль марки «Луаз 969 М», д/н НОМЕР_1, через незачинені дверцята автомобіля сів за кермо та за допомогою ключів, які знаходились в замку запалення, запустив двигун автомобіля та виїхав з території господарства ОСОБА_1, після чого з місця вчинення злочину зник, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_1 матеріальних збитків на суму 50000,00 грн. 13.01.2017 року близько 16-50 год. ОСОБА_3 був зупинений на викраденому автомобілі та затриманий працівниками поліції з участю потерпілого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав частково, розкаявся у вчиненому, зазначав, що працював поварем у піцерії Мигівського туристичного комплексу, з 12.01.2017 року на 13.01.2017 року робив цілу добу. 13.01.2017 року вранці зустрів ОСОБА_1 та сказав йому, що потрібно його після обіду підвезти у смт.Берегомет, Вижницького району та пішов додому. В обідній час, проснувшись зателефонував до ОСОБА_1, однак телефон був поза зоною покриття. Оскільки вони проживають по сусідству, пішов до потерпілого на подвіря, побачив машину та вирішив її прогріти, при цьому ще раз зателефонував до ОСОБА_1, однак останній знову був поза зоною досяжності, після чого він вирішив поїхати до ОСОБА_1 у Мигівське лісництво, де останній працює, щоб поговорити. Виїхавши з подвіря, проїжджаючи по центральній дорозі побачив ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Зупинившись, вийшов з машини, намагався пояснити, що взяв машину, щоб ОСОБА_1 відвіз його у смт.Берегомет. Через 30,00 хв. Приїхала оперативна група, помістили його в автомобіль та повезли у м.Вижниця. Зазначив, що при зупиненні ним транспортного засобу працівників поліції не було, він намагався пояснити працівникам поліції, що не мав наміру красти транспортний засіб, однак слідчий не взяв до уваги його пояснення. По дорозі йому було запропоновано пройти медичний огляд у КУ «Вижницька ЦРЛ» на стан спяніння, однак він вважаючи, що його помилково затримано відмовився від проходження медичного огляду, по приїзду до м.Вижниця йому повторно не пропонували пройти медичний огляд. Того дня алкогольних напоїв не вживав. З ОСОБА_1, та його сімею перебуває у дружніх відносинах, спілкуються, сусіди, наміру викрадати транспортний засіб та корисливих мотивів у нього не було. Також зазначив, що до житлового будинку не заходив, бо у ОСОБА_1 старенька бабуся та малі діти, щоб їх не турбувати. Просить суворо не карати.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав частково, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.2 КК України, в судовому засіданні знайшла своє підтвердження і доведена повністю сукупністю досліджених доказів.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що 13.01.2017 року після обіду йому зателефонувала дружина ОСОБА_5 та запитала чи він не брав автомобіль марки «Луаз» оскільки з їхнього подвіря виїхав даний автомобіль. Також повідомила, що автомобіль виїхавши з повіря, розвернувся та поїхав в сторону центру с.Мигове. Крім нього, ніхто інший не міг взяти його автомобіль, зрозумівши, що автомобіль викрали зателефонував до інспектора поліції та повідомив йому про дану подію. Інспектор сказав йому зателефонувати на гарячу лінію «102» і повідомив, що виїжджає у с.Мигове, Вижницького району Чернівецької області. Зателефонувавши на гарячу лінію «102», він вийшов в напрямку центру с.Мигове, Вижницького району Чернівецької області. На перехресті у центрі с.Мигове, підїхав інспектор поліції ОСОБА_6, підїхала слідчо-оперативна група. Під час того, як вони вирішували яким чином здійснити перехват викраденого автомобіля, побачив що в їхньому напрямку рухається його автомобіль, разом з батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вийшли на центр дороги він махнув рукою та зупинили автомобіль, з якого вийшов ОСОБА_3 Зазначив, що з ОСОБА_3 знайомий з дитинства, дружать, сусіди, якщо б йому було відомо, що ОСОБА_3 викрав автомобіль в поліцію би не звертався, на даний час претензій матеріального та морального характеру не має, просить суворо не карати.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_4 показав, що є батьком потерпілого ОСОБА_1 та хрещеним батьком ОСОБА_3 13.01.2017 року зателефонувала його матір ОСОБА_7, запитала чи ОСОБА_1 не брав автомобіль та повідомила, що з їхнього подвіря виїхав автомобіль марки «Луаз», що належить ОСОБА_1 Після чого, підїхав до перехрестя в центр с.Мигове, Вижницького району де був зупинений викрадений автомобіль, в якому знаходився ОСОБА_3 Зазначив, що його син та ОСОБА_3 перебували у дружніх відносинах, однак останнім часом не бачились. Просив суворо не карати ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_6 показав, що працює у ОСОБА_8 13.01.2017 року спільно з поліцією охорони здійснював чергування ввіреної йому адміністративної дільниці. У другій половині дня до нього зателефонував ОСОБА_1Ю, та повідомив, що у нього з подвіря викрали автомобіль марки «Луаз», при цьому зазначив, що його автомобіль рухається в сторону центру с.Мигове, Вижницького району Чернівецької області. Перебуваючи на той час у смт.Берегомет, включивши проблискові маячки поїхали в с.Мигове, при цьому він зателефонував керівництву ОСОБА_8 та повідомив про даний факт. По приїзду в с.Мигове зупинились біля магазину неподалік перехрестя у центрі с.Мигове, де був присутній ОСОБА_1Ю, разом з батьком ОСОБА_4 побачили викрадений автомобіль, який їхав з вул.Великівська в с.Мигове. ОСОБА_1 побачивши машину, махнув рукою, щоб зупинити даний автомобіль. На його вимогу автомобіль зупинився, та з нього вийшов ОСОБА_3 На місце події приїхала слідчо-оперативна група, яка в подальшому здійснювала слідчі дії. Слідчий відібрав заяву про вчинене кримінальне правопорушення у ОСОБА_1 по приїзду.

Допитана в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_7 показала, що 13.01.2017 року о 15-00 год. перебувала в житловому будинку, що розташований в с.Мигове по вул.Великівській, Вижницького району Чернівецької області. До будинку зайшла ОСОБА_5 та попросила зателефонувати до ОСОБА_4 щоб запитати чи ОСОБА_1 не брав автомобіль марки «Луаз», який був припаркований на подвірї. Вона зателефонувала до сина ОСОБА_4 та повідомила, що автомобіль марки «Луаз» виїхав із подвіря, хто був за кермом автомобіля не бачила.

Допитана в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_5 показала, що 13.01.2017 року о 15-30 год. перебувала в житловому будинку, що розташований в с.Мигове по вул.Великівській, Вижницького району Чернівецької області. Почувши, що на подвірї працює двигун автомобіля марки «Луаз», подумала, що її чоловік ОСОБА_1 повернувся додому. Оскільки автомобіль довго не міг виїхати з подвіря, вона вирішила вийти на вулицю щоб покликати чоловіка. Вийшовши на подвіря, побачила, що автомобіль дуже швидко виїхав. Зателефонувала до ОСОБА_1, однак його телефон був виключений, зайшла в будинок та попросила ОСОБА_7 зателефонувати до ОСОБА_4 та запитати, чи не брав ОСОБА_1 автомобіль.

Крім показів потерпілого та свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення ґрунтується на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 13.01.2017 року з даних якого вбачається, що слідчим СВ ОСОБА_8 Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_9 було прийнято заяву від ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення, зі змісту заяви вбачається, що 13.01.2017 року біля 15-50 год. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, житель ІНФОРМАЦІЯ_5, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, перебуваючи на території господарства ОСОБА_1, через незачинені двері проник всередину автомобіля НОМЕР_2, де за допомогою ключа, що перебував в замку запалювання, запустив двигун вказаного транспортного засобу та виїхав з господарства ОСОБА_10 та поїхав у невідомому напрямку, спричинивши шкоду в сумі 50000,00 грн.

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САР 074867 вбачається, що транспортний засіб марки «ЛУАЗ», д.н. НОМЕР_1, зареєстровано за власником ОСОБА_11

З копії полісу №АІ/9563185 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.04.2016 року вбачається, що ОСОБА_4 застрахував транспортний засіб марки «ЛУАЗ», д.н. НОМЕР_1.

З протоколу огляду місця події від 13.01.2017 року вбачається, що місцем події є господарство ОСОБА_1, що розташоване в с.Мигове, вул.Великівська, 32, Вижницького району Чернівецької області, де на подвірї зберігався транспортний засіб марки «ЛУАЗ», д.н. НОМЕР_1.

З протоколу огляду місця події з фото таблицею від 13.01.2017 року вбачається, що місцем події є відрізок дороги в с.Мигове, Вижницького району, де на узбіччі зупинений транспортний засіб марки «ЛУАЗ», д.н. НОМЕР_1.

Суд прийшов до висновку, що в основу вироку необхідно покласти покази потерпілого та свідків, оскільки вони є правдивими, перевірені в судовому засіданні та узгоджуються між собою, а тому підстав сумніватися в їх істинності та правдивості немає.

Суд критично відноситься до посилань захисника у яких заперечується факт вчинення кримінального правопорушення, наявність у обвинуваченого умислу на незаконне заволодіння транспортним засобом, корисливої мети, обвинувачений добровільно відмовився від вчинення злочину, а також показань обвинуваченого ОСОБА_3 в частині невизнання ним своєї вини, оскільки у нього не було корисливої мети, він намагався подзвонити власнику транспортного засобу та повідомити, що хоче взяти в користування автомобіль, суд вважає, що даним посиланням та показанням в цій частині необхідно дати критичну оцінку, розцінивши їх як обрану лінію та метод захисту та самозахисту, з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний умисний злочин. Вказане спростовується показами потерпілого та свідків, а також показами самого обвинуваченого, який повідомив, що автомобіль йому був потрібний щоб перевезти сумки в смт.Берегомет.

Відповідно до п.1 Примітки ст.289 КК України під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.2 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю. Дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що помякшують і обтяжують покарання.

Так, при призначенні покарання суд враховує, що скоєний обвинуваченим ОСОБА_3 злочин належить до категорії тяжкого.

Обставиною, що помякшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно вимог ст.66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненні злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

Статтею 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.

В п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

Таким чином, при призначені покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обвинувачений частково визнав свою вину, на даний час потерпілий не має до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру.

Враховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дії, а також вимоги ст.50 КК України, а також те, що обвинувачений притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, судимість не погашена, що свідчить про його антисоціальну спрямованість, а також про систематичність вчинення ним кримінальних правопорушень, останній на шлях виправлення не став та належних висновків для себе не зробив, суд вважає, що його виправлення та попередження вчинення нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства і відносно обвинуваченого необхідно застосувати покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна.

Суд при призначенні покарання обвинуваченому приймає до уваги, що ОСОБА_3 після постановлення вироку Київського районного суду м.Полтави від 29.05.2014 року, за яким його засуджено за ст.15 ч.3 ст.185 ч.1, ст.277 ч.1, ст.70 ч.1, ст.70 ч.4 КК України до покарання у виді 3 роки позбавлення волі, обвинувачений до повного відбуття покарання за даним вироком, згідно ухвали Ленінського районного суду м.Полтави від 17.02.2016 року умовно-достроково звільнений від відбування невідбутої частини строку покарання у виді позбавлення волі і невідбута частина складає 10 місяців 28 днів, вчинив новий злочин, а тому суд вважає необхідним на підставі ст.71 ч.1 КК України до покарання призначеного за новим вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Таке визначене покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати завданням та загальним засадам призначення покарання, його меті, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, та буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України Суд не вбачає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про речові докази і документи вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Обраний запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст.368, 369-371, 374, 376 КПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.289 ч.2 КК України та призначити покарання у виді пяти років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Київського районного суду м.Полтави від 29.05.2014 року та остаточно призначити ОСОБА_3 до відбуття покарання у виді пяти років трьох місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту затримання з 13 січня 2017 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 залишити раніше обраний у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбутого ОСОБА_3 основного покарання у виді позбавлення волі зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 13 січня 2017 року до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речовий доказ, транспортний засіб марки «ЛУАЗ», д.н. НОМЕР_1, який згідно постанови від 16.01.2017 року про визнання речових доказів та прилучення їх до кримінального провадження визнано речовим доказом, та згідно розписки від 18.01.2017 року знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_1, - залишити за належністю ОСОБА_1.

Речовий доказ, мобільний телефон марки «Нокія», модель 1600, який згідно постанови від 16.01.2017 року про визнання речових доказів та прилучення їх до кримінального провадження визнано речовим доказом, та згідно квитанції №43 від 15.02.2017 року знаходиться на зберіганні в камері зберіганні речових доказів ОСОБА_8 Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області, - повернути за належністю ОСОБА_3.

Вирок може бути оскаржений в Апеляційний суд Чернівецької області через Вижницький районний суд Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання його копії.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілому та прокурору.

Суддя: І. А. Кибич