Ухвала суду № 65726615, 29.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1880/17 Справа № 199/1746/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 та малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за участю третьої особи Управління-служби у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м.Дніпропетровської ради про вселення та визначення порядку користування квартирою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_3, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 та малолітньої ОСОБА_5, звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що на підставі ордеру на вселення вона в червні 1986 року була вселена в квартиру АДРЕСА_1, як член родини разом із батьками ОСОБА_2, ОСОБА_7 та сестрою ОСОБА_6

Власником квартири АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_2

Позивачка зазначає, що вона при отриманні паспорта у 1996 році була зареєстрована в даній квартирі, яка є її єдиним місцем реєстрації та проживання, іншого житла вона не має, її неповнолітні діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, також набули право користування даною квартирою та зареєстровані разом з матір'ю за даною адресою.

У 2008 році позивачка, маючи певні вади здоров'я, змогла працевлаштуватися лише у м.Сватове Луганської області, куди була змушена виїхати та проживає там з дітьми по теперішній час.

Незважаючи на те, що з цього часу у спірній квартирі вона не мешкала, однак звязку з квартирою не втрачала, за наданими адміністрацією Житлово-будівельного кооперативу №378 розрахунками сплачувала комунальні послуги у розмірі визначеної частки.

На теперішній час відповідачка ОСОБА_2 перешкоджає позивачці та її дітям у проживанні в ІНФОРМАЦІЯ_3, не надає ключі від вхідних дверей та відмовляє у наданні окремої кімнати для їх проживання. Позивачка неодноразово зверталася до матері щодо надання можливості приїхати та мешкати у квартирі, оскільки іншого постійного житла вона та її діти не мають, однак між сторонами склалися недоброзичливі стосунки та ОСОБА_2 чинить їм перешкоди в користуванні житлом.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд вселити її разом з дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_2 та визначити порядок користування квартирою, виділивши їй разом з дітьми житлову кімнату №4 площею 11,5 кв.м., відповідачам кімнати №№2, 3 площею 17,1 кв.м. та 13,6 кв.м. відповідно, інші приміщення залишити у загальному користуванні співмешканців.

ОСОБА_8 - Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2016 року позов задоволено.

Вселено позивачку та її неповнолітніх дітей в квартиру АДРЕСА_3. Визначено порядок користування зазначеною квартирою, а саме: виділено в користування ОСОБА_3 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, житлову кімнату площею 11,5 кв.м; виділено в користування ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суміжні житлові кімнати площею 17,1 кв.м разом з прилеглим балконом площею 0,8 кв.м, та кімнату 13,6 кв.м разом з прилеглою лоджією площею 1,8 кв.м; у спільному користуванні залишено коридор площею 5,8 кв.м, санвузол площею 3,2 кв.м, кухню площею 8,2 кв.м; комору площею 0,6 кв.м. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі ордеру на вселення ОСОБА_3 у червні 1986 року була вселена в квартиру АДРЕСА_1, як член родини разом з батьками ОСОБА_2, ОСОБА_7 та сестрою ОСОБА_6

У звязку зі сплатою в повному обсязі паю в Житлово-будівельному кооперативі №378 відповідачка ОСОБА_2, згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 лютого 2012 року, виданого 17 лютого 2012 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, є власницею спірної квартири АДРЕСА_2.

Спірна квартира АДРЕСА_2 складається з: коридору -1 площею 5,8 кв.м., житлової кімнати 2 площею 17,1 кв.м., житлової кімнати -3 площею 13,6 кв.м., житлової кімнати 4 площею 11,5 кв.м., кладової 5 площею 0,6 кв.м., кухні 6 площею 8,2 кв.м., санвузлу 7 площею 3,3 кв.м., балкону І площею 0,8 кв.м., лоджії ІІ площею 1,8 кв.м., загальна площа становить 62,6 кв.м., житлова площа 42,2 кв.м.

Судом встановлено, що позивачка зареєстрована у спірній квартирі з 1996 року, поновлена реєстрація 10 березня 2016 року.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 посилалася на те, що відповідачка чинить перешкоди їй та її дітям у користуванні спірною квартирою.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. 64 Житлового Кодексу України,члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени

сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст.145 ЖК України,члени сім'ї, які проживаютьразом з членом житлово-будівельного кооперативу, мають рівне з ним право користування жилим приміщенням. Такого ж право набувають особи, які вселилися в жиле приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу як члени сім'ї, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно зі ст.156 ЖК України,члени сім'ї власника жилогобудинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

У пункті 39 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» розяснено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут,частина перша статті 405 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи, при отриманні паспорта у 1996 році позивачка ОСОБА_3 була зареєстрована у спірній квартирі, яка є її єдиним місцем реєстрації та проживання, іншого житла вона не має.

Відповідно до ч.1 ст.145 ЖК України її неповнолітні діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, також набули право користування даною квартирою та зареєстровані разом з матір'ю за даною адресою.

У 2008 році позивачка працевлаштувалася у м.Сватове Луганської області, куди була змушена виїхати та проживає там з дітьми по теперішній час.

При цьому, за наданими адміністрацією Житлово-будівельного кооперативу №378 розрахунками ОСОБА_3 сплачувала комунальні послуги у розмірі визначеної частки.

ОСОБА_8 Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 травня 2015 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, що діє також в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, відмовлено.

На теперішній час відповідачка ОСОБА_2 перешкоджає позивачці та її дітям у проживанні в ІНФОРМАЦІЯ_3, не надає ключі від вхідних дверей та відмовляє у наданні окремої кімнати для їх проживання, між сторонами склалися недоброзичливі стосунки та ОСОБА_2 чинить їм перешкоди в користуванні житлом, що підтвердила відповідачка у судовому засіданні суду першої інстанції.

Матеріалами справи встановлено, що спірна квартира є єдиним житлом позивачки та її дітей, які мають право користування даним житловим приміщенням. При цьому, можливість вільного доступу до квартири у позивачки разом з дітьми відсутня.

На підставі наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного правового висновку про необхідність вселити ОСОБА_3 разом з дітьми в спірну квартиру АДРЕСА_2 та визначити порядок користування квартирою №104 в будинку №15 по вулиці Шолохова у місті Дніпрі, а саме: виділити в користування ОСОБА_9 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, житлову кімнату площею 11,5 кв.м.; виділити в користування ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 суміжні житлові кімнати площею 17,1 кв.м. разом з прилеглим балконом площею 0,8 кв.м., та кімнату 13,6 кв.м. разом з прилеглою лоджією площею 1,8 кв.м.; у спільному користуванні залишити коридор площею 5,8 кв.м., санвузол площею 3,2 кв.м., кухню площею 8,2 кв.м; комору площею 0,6 кв.м.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про добровільне виселення позивачки зі спірної квартири та не дослідження житлово-побутових умов у ній, не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення, оскільки не спростовують передбачене законом право позивачки та її дітей на проживання у квартирі з огляду на положення наведених вище норм матеріального закону.

Посилання апелянта на недоведеність факту перешкоджання нею позивачці та її дітям у користуванні спірною квартирою спростовуються рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 травня 2015 року про відмову у задоволенні її позову про визнання ОСОБА_15 та її неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо того, що позивачка не проживає разом з власником спірної квартири однією сім*єю, що є підставою для відмови у позові ОСОБА_3, оскільки матеріалами справи встановлено тимчасову відсутність позивачки у спірній квартирі з поважних причин її працевлаштування у іншій місцевості та перешкоджання відповідачкою у користуванні ОСОБА_3 зазначеною квартирою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказам та поясненнями самих сторін.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для задоволення позову не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального права.

Відповідно дост. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_16

ОСОБА_17