Ухвала суду № 65719424, 01.03.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/316/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р"01" березня 2017 р. cуддя Дніпровського районного суду м. Києва Гончарук В.П., розглянувши позовну заяву Національного банку України до ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшов позов Національного банку України до ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи.

Ухвалою судді від 06 січня 2017 року позовна заява Національного банку України була залишена без руху та надано строк для усунення недоліків не більше ніж п'ять днів з дня отримання заявником ухвали, оскільки встановлена її невідповідність вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» заява про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право.

Як роз'яснено у п.9 та п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегментамережі Інтернет.

За змістом поданої до суду позовної заяви, позивачем пред'явлено вимоги до відповідача - фізичної особи ОСОБА_1, на сторінці якого, в соціальній мережі facebook була розповсюджена недостовірна, на думку позивача, інформація, в той же час матеріали позовної заяви не містять відомостей, що підтверджують, що автором даного матеріалу був саме відповідач, сторінка соціальної мережі facebook, належить та зареєстрована за відповідачем, також позивачем не визначено процесуального статусу власника даної соціальної мережі, який має виступати в якості відповідача у даній категорії справ.

Крім того, позовна заява не містить посилання на норми процесуального законодавства, якими керується позивача при зверненні з цим позовом до суду, зазначення вказаних вимог є обов'язковим для визначення підвідомчості даного спору місцевому загальному суду.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі судам слід звертати увагу на відповідність позовної заяви (заяви) вимогам статті 119 ЦПК. Така заява має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право. ( п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»)

На підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем не долучено відомості, які б підтверджували наявність порушення особистого немайнового права позивача - юридичної особи з боку відповідача у розмінні положень ст.94 Цивільного кодексу України, у позовній заяві відсутнє обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині; позивачем не визначено, яка саме інформація поширена відповідачем відносно позивача, як юридичної особи, із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, також не визначено, яким чином ці вимоги пов'язуються з предметом спору у справі про захист ділової репутації юридичної особи.

Разом з тим згідно з вимогами ч.1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

У зв'язку з чим, позивачу необхідно було надати суду відомості, які підтверджують місце проживання відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, для визначення підсудності даної категорії справи.

Копію ухвалу суду від 06 січня 2017року позивачем, було отримано 25 січня 2017 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

07 лютого 2017 року представник позивача Пріцак І.Є. направив до суду заяву про усунення недоліків, за змістом поданої до суду заяви представник позивач висловив свої міркування з приводу постановлення судом ухвали про залишення позову без руху, однак вимоги суду, викладені в ухвалі від 06 січня 2017 року, залишились без належного реагування з боку позивача, що дає підстави суду визнати позовну заяву Національного банку України неподаною та повернути позивачу.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).

Відповідно до ч.1 ст.109 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідомі, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного заняття (роботи). ( ч.9 ст.110 Цивільного процесуального кодексу України)

Як роз'яснено у п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року за №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а щодо юридичної особи - за положеннями статті 93 ЦК.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив адресу відповідача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1, що територіально відноситься до юрисдикції Дніпровського районного суду міста Києва.

На виконання вимог ч.3 ст.122 Цивільного процесуального кодексу України, суддею в порядку досудової підготовки справи здійснено запит до Відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві, відповідно до наданої інформації ОСОБА_1 по місту Києву зареєстрованим не значиться.

Згідно ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду, у встановлений строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали, не виконає вимоги визначені ст. ст. 119, 120 ЦПК України, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною 5 ст. 121 ЦПК України встановлено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про необхідність повернення позовної заяви Національного банку України до ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 121, 210 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовну заяву Національного банку України до ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи вважати такою, що не подана та повернути позивачу.

Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Повернути Національному банку України:

- сплачений 28 листопада 2016 року судовий збір в розмірі 5 512 (п'ять тисяч п'ятсот дванадцять) гривень 00 копійоr, що були сплачені в Національний банк України відповідно до меморіального ордеру № НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок 31216206700005, МФО 820019, код 38012871, на користь УДКСУ у Дніпровському районі м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя