Рішення № 65718001, 09.03.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16902/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2017 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.,

за участі секретарів Зимницької М.Е., Бурячек О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», просила суд ухвалити рішенням, яким Кредитний договір №004-2008-170, укладений 05 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», та ОСОБА_1 ( з усіма подальшими змінами та доповненнями) - визнати недійсним, що є предметом позову.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, пояснив, що 05 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №004-2008-170, за умовами договору Банк надав Позичальнику кредит в сумі 43000,00 доларів США, з цільовим призначенням кредиту - на придбання нерухомого майна, та остаточною датою повернення кредиту - до 01 лютого 2028 року. Позивач вважає, що при підписанні кредитного договору Банк вніс в нього умови, які прямо суперечать законодавству та порушують конституційні права громадян України, а саме: п.6.2 Кредитного договору передбачає, що у разі ненадання Позичальником кредитору у встановлені цим Договором строки/терміни будь-яких документів, обов'язок яких передбачений цим Договором, а також за неповідомлення Позичальником Кредитора про факти, зазначені у п.5.3.6-5.3.7 цього Договору, Кредитор має право стягнути з Позичальника штраф у розмірі 10% від суми кредиту, вказаної у п.1. Договору; п.9.8 Кредитного договору - Позичальник в день надання йому кредиту за Договором сплачує Кредитору плату за ініціювання кредиту в розмірі 530,00 доларів США; п.4.1.1 Кредитного договору - на Позичальника покладається відповідальність у вигляді виплати Банку комісійної винагороди у розмірі 3% від суми вказаної в п.1.1 цього Договору, якщо дострокове повне погашення Кредиту здійснюється протягом перших 24 місяців строку дії Договору, такий розмір відповідальності є несправедливим та незаконним, оскільки такі положення кредитного договору містять умови про зміну у витратах, які не передбачені п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007р. № 168, тому виходячи з аналізу кредитного договору в цілому цей договір фактично містить лише перелік обов'язків позичальника, а банк має обмежений обсяг зобов'язань, що свідчить про наявний дискримінаційний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, тому, на думку позивача, має місце порушення його прав при укладанні кредитного договору, що є підставою для визнання недійсним кредитного договору на підставі ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в позові відмовити з підстав, викладених у запереченнях на позов, які приєднано до матеріалів справи, та просив застосувати строки позовної давності, оскільки в розрізі даного спору у позивача виникло право на звернення з цим позовом до суду з моменту укладання кредитного договору, який підписано позивачем 05 лютого 2008 року, а позовом про оспорювання кредитного договору позивач звернулась до суду лише в листопаді 2016 року, а подання позову з пропуску строку позовної давності є підставою для відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Згідно положень ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. ( ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України)

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 05 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №004-2008-170, за умовами договору Банк надав Позичальнику кредит в сумі 43000,00 доларів США, з цільовим призначенням кредиту - на придбання нерухомого майна, та остаточною датою повернення кредиту - до 01 лютого 2028 року. (а.с.13-15)

За умовами п.п. 6.1 та п.п. 6.2 п. 6 Кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених чинним законодавством України та цим Договором.

За ненадання Позичальником Кредитору у встановлені цим Договором строки/терміни будь-яких документів, обов'язок надання яких передбачений цим Договором, а також за неповідомлення Позичальником Кредитора про факти, зазначені у п.5.3.6-5.3.7 цього договору, Кредитор має право стягнути з Позичальника штраф у розмірі 10% (десять) відсотків від загальної суми Кредиту, вказаної у п.1.1. Договору. Такий штраф підлягає сплаті у гривні, а вразі якщо кредит надано у іноземній валюті, такий штраф розраховується як гривневий еквівалент за курсом НБУ на дату сплати цього штрафу Кредитору.

За умовами п.п. 9.8 п.9 Кредитного договору, Позичальник в день надання йому кредиту за Договором сплачує Кредитору плату за ініціювання кредиту в розмірі 530,00 доларів США.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мали право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами та могли відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Умови кредитного договору в момент його укладення сторонам були відомі та зрозумілі, вони з ними погодились, підписавши вказаний договір.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. ( ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України)

Правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. ( ст. 204 Цивільного кодексу України)

За змістом положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Загальними вимогами чинності правочину є такі: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь- якому елементі правочину.

Як роз`яснено в п.п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

За договором кредиту одна сторона - банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит у встановлений строк та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Кредитний договір є договором консенсуальним, платним, двосторонньо зобов'язальним. Вимоги до форми і порядку укладення кредитного договору передбачено у ст. 1055 ЦК України, ст. 6 Закону України від 12 липня 2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Кредитний договір укладається між позичальником і кредитодавцем в письмовій формі і визначає взаємні зобов'язання стосовно суми кредиту, терміну його повернення, розміру та порядку сплати відсотків і не може змінюватися в односторонньому порядку.

До умов кредитного договору належать: об'єкти кредитування; розмір кредиту; умови його надання та погашення; процентні ставки за користування кредитом та порядок сплати процентів; умови здійснення банківського контролю за використанням коштів; способи забезпечення виконання зобов'язань клієнтом; перелік розрахунків та відомостей, необхідних для кредитування, строк їх надання клієнту; майнова відповідальність за порушення умов договору тощо.

Важливим є право позичальника на отримання попередньої достовірної інформації про умови кредитування, у тому числі про усі платежі, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Виходячи з положень частини 3 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», останній має право на достовірну і доступну інформацію.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007р. № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як з'ясовано судом, оспорюваний договір споживчого кредиту укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору.

Позивач ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитування, про що свідчить Анкета-заява Позичальника (подружжя) на отримання іпотечного кредиту, в якій ОСОБА_1 просила видати кредит у валюті кредитуванні - доларах США, у розділі Анкети «Інформація правового характеру» зазначено, що підписанням цієї Анкети-заяви Позичальник підтверджує факт отримання в повному обсязі інформації (в письмовій формі) щодо кредитування та орієнтовної сукупної вартості кредиту у Кредитора відповідно до вимог чинного законодавства про захист прав споживачів.

Крім того, Додатком №1 до Кредитного договору, визначено Перелік та вартість супутніх послуг, що надаються Кредитором та третім особам і пов'язані з отриманням та обслуговуванням кредиту, який отримано Позичальником в день підписання кредитного договору, що засвідчено особистим підписом Позичальника, відповідно до якого Банк ознайомив Позичальника у письмовій формі з умовами кредитування та надав інформацію щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту, серед іншого, у п.4 Додатку №1 до Кредитного договору передбачено, що при укладанні Кредитного договору Позичальник сплачує Кредитору плату за ініціювання кредиту в розмірі, вказаному у Додатку №2 до Кредитного договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 21 цього ж Закону встановлено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

В той же час, судом не встановлено порушення прав ОСОБА_1, як споживача, під час укладання кредитного договору та відповідно видачі кредитних коштів, в тому числі визначення у кредитному договорі штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором та плату за ініціювання кредиту, у розмірі, визначеного договором, оскільки встановлення заходів цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором та одноразової сплати комісії за надання кредиту не відноситься до тих платежів, які банк не має права встановлювати для сплати споживачам на користь банку в розумінні положень п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Право на неустойку виникає незалежно він наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. (ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України)

Також, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, укладаючи оспорюваний кредитний договір, сторони обумовили, що тільки в разі неналежного виконання з боку позичальника умов кредитного договору, останній має сплачувати штрафні санкції.

Під час розгляду цивільної справи, представник позивача не заперечував той факт, що про несправедливість з точки зору позичальника ОСОБА_1 умови кредитного договору, остання заявила після звернення ПАТ «Універсал Банк» до суду з позовом про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 11 вересня 2013 р. у справі № 6-40 цс 13 дійшла до висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по - перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 , ч. 3 ст. 509 ЦК України); по - друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по - трете, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховного Суду України в постанові від 08 червня 2016 р. у справі № 6-330 цс 16, де безпосередньо зазначено, що за частиною третьою статі 18 Закону «1023-ХІІ несправедливими є, зокрема: умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуг обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2,3): надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійсненну споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4)

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено наявність необхідних чинників для кваліфікації умов кредитного договору несправедливими з урахуванням положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, слід зазначити, що представником позивача в судовому засіданні не було надано суду докази, які б свідчили про те, що перед підписанням кредитного договору позичальника не було ознайомлено з умовами кредитного договору, яким, серед іншого, встановлюється певна відповідальність за порушення договірних зобов'язань.

Відповідно до положень п. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

В свою чергу, позивачем не надано докази, які мали підтвердити, що позичальник скористався наданим законом правом на відкликання згоди на укладання договору.

Аналізуючи укладений сторонами кредитний договір, обсяг та зміст прав і обов'язків сторін, які передбачені зазначеним договором та умовами надання споживчих кредитів, які є невід'ємною частиною договору, при підписанні спірного кредитного договору позивач погодився з його умовами та не заперечував проти надання кредиту у іноземній валюті для придбання об'єктів нерухомого майна, факт отримання кредитних коштів не заперечується позивачем, що свідчить про виконання з боку відповідача зобов'язань по кредитному договору, тому суд приходить до висновку, що умови кредитного договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, підстав для визнання недійсним кредитного договору, які наведені позивачем, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

За загальним правилом (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи з положень частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.

Зважаючи на те, що в межах даного спору судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав та законних інтересів позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, тому відсутні підстави для застосування до відносин, які виникли між сторонами спору, позовної давності в розумінні положень ст.261 Цивільного кодексу України, враховуючи подано до суду заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. ( п. 4 ст. 129 Конституції України)

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави. (ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України)

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. ( ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 15, 16, 202, 203, 204, 215, 257, 261, 546, 611, 627, 628, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.11, 18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007р. № 168, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними», ст.ст. 1, 4, 10, 11, 58, 59, 60, 61, 88, 208, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я